18 грудня 1921-го народився Юрій Нікулін. Його ім'я назавжди нерозривно пов'язане з кінематографом. Чоловік володів вродженим талантом смішити людей, тому найчастіше з'являвся на екрані в образі комедійних персонажів. Однак драматичні ролі також чудово давалися акторові. Тому ще за життя Юрій Нікулін став справжньою легендою кіно.
Він із дитинства мріяв бути клоуном. Батько Нікуліна в містечку Демидові на Смоленщині організував театр революційного гумору. Мати була актрисою цього театру. Потім родина переїхала до Москви. Нікулін пішов у армію. Пройшов фінську і Велику Вітчизняну війни. Був контужений, горів у танку. Нагороджений медалями "За відвагу", "За оборону Ленінграда" і "За перемогу над Німеччиною". Багато чого з того, що артистові довелося пережити на війні, він передав в образах своїх героїв у кіно — військового журналіста Лопатіна у фільмі "Двадцять днів без війни" і бійця Некрасова в картині "Вони боролися за Батьківщину". Після фронту вступав до ВДІКу. Але кінорежисер Сергій Юткевич заявив:
"Для кіно ви непридатні",- мав на увазі зовнішність актора.
Він пішов у студію при Московському цирку. Із 50-х років працював там клоуном. Якось у гості до клоуна Карандаша прийшла дресирувальниця Тетяна Покровська. Нікулін запросив дівчину на виставу, під час якої упав під коня. Тетяна відвідувала актора в лікарні. А через півроку вони побралися. На розпис вона вдягнула сукню з рожевого гіпюру, а Юра — свій єдиний костюм.
І жили разом аж до смерті артиста. Народили сина.
Перша роль Нікуліна — піротехнік у комедії "Дівчина з гітарою" 1958-го.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Чути сміх - радість. Викликати сміх - гордість для мене" - до 93 річниці з дня народження Юрія Нікуліна
1961-го після ролі Балбеса в короткометражках режисера Леоніда Гайдая "Пес Барбос і незвичайний крос" і "Самогонники" Нікулін прокинувся знаменитим.
"Глядачі бачили у мені Балбеса, і я їм підігрував, — казав. — Я не вважав його негативним героєм, я його любив: дивного, безжурного, добродушного. Коли пропонували грати зрадників або шпигунів, я відмовлявся".
Актор соромився своєї популярності. А шанувальники не давали кроку ступити. Любителі випити часто запрошували Нікуліна "сообразить на троих". Той, щоб ніхто не ображався, придумав собі дві "відмазки" — залежно від ситуації: "жена, стерва, все деньги забирает" або "только-только из запоя вышел". Таке розуміли і найзатятіші випивохи.
Після цього Юрій Нікулін став регулярно зніматися в кіно. Картини "Кавказька полонянка", "Операція "И"," До мене, Мухтар! ", "Діамантова рука", "Сім старих та одна дівчина", "Вони боролися за Батьківщину" стали класикою кінематографу.
Казав про себе:
"Мені приходили листи із найнеймовірнішими адресами. "Москва, самий Великий Театр. Нікуліну", "Москва. Кремль. Нікуліну". А було й таке адреса: "Листоноша, передайте цей лист артисту Нікуліну, який грав у багатьох кінах". І всі ці листи дійшли до адресата.
Уперше побачивши себе на екрані, я остовпів. "Невже я такий?" - здивувався я. Не вважав себе красенем. Я взагалі-то думав, що виглядаю нормальною людиною, а тут на екрані повний кретин із гугнявим голосом, з поганою дикцією".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 20 яскравих цитат Юрія Нікуліна
Увесь вільний час Юрій Нікулін намагався бути із сином: гуляли, малювали комікси й дивилися діафільми. Постійно придумував смішні ігри.
"Улюбленим нашим заняттям було лежати на ліжку й співати, — згадує Максим. — У товстий зошит батько переписав близько чотирьох сотень російських народних пісень. Я вивчив їх усі напам'ять".
Ставши знаменитим, Нікулін не вимагав нагород і заохочень. Довго жив із родиною у комуналці. Цирк і зйомки забирали майже весь час. Тому в сім'ї Нікуліних усім керувала Тетяна. По господарству Юрій нічого не робив. Умів готувати лише яєчню.
"У нього був певний обов'язок — ходити за продуктами, — згадує Тетяна. — Він був у нас добувачем. Решту робила я. Але з цим він легко справлявся. Ніколи не стояв у черзі — проходив через службовий вхід до директора і приносив додому все, що було треба".
Про вподобання чоловіка каже:
"Не любив дивитися телевізор і слухати радіо. Найбільше він любив спілкуватися з людьми, особливо телефоном. У Юри була професійна хвороба — радикуліт, і коли в нього боліла спина, він ставив коло ліжка телефон, брав записну книжку, а вона у нього була у три пальці завтовшки, і починав обдзвонювати всіх підряд".
Юрій і Тетяна прожили разом 47 років — до його смерті від операції на серці 21 серпня 1997-го.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Син актора Нікуліна потрапив до списку злочинців
"Це ціле життя, але мені ніколи не було з ним складно. У нас збігалися інтереси, ми були однаково налаштовані, хоча характери мали зовсім різні. Я інтроверт, люблю самотність, Юра ж не мислив себе без компанії. Але мені з ним було завжди весело, іноді навіть занадто. Ми постійно були разом і навіть жодної відпустки окремо не провели. З усього найбільше не любила анекдоти. Коли Юра дізнавався новий, розповідав його синові Максиму, родичам і сусідам. Навіть коли чула той же анекдот сотий раз, повинна була сміятися. Не могла ж стояти з кам'яним обличчям, коли навколо люди вмирали зі сміху".
Дружина пережила його на 17 років.
5 
4880
Коментарі