20 серпня у столичній книгарні "Є" презентували книгу спогадів та роздумів "Василь Стус: Поет і Громадянин", яка вийшла у видавництві "Кліо".
Упорядник книги, колишній політв'язень Василь Овсієнко розповів що підштовхнуло його до роботи над виданням.
"Коли я повернувся із табору, то відчував себе винним, коли відвідував сім'ї Василя Стуса, Юрія Литвина, Олекси Тихого, Валерія Марченка. Я ступав, ніби по палаючому вугіллю, бо я повернувся, а їх нема. Ця книжка є якоюсь мірою спокутуванням того гріха".
Це вже третє видання спогадів про Василя Стуса, попередні були видані у 1987 та 1993 роках. Упорядкування нового видання тривало 4 місяці, воно є найповнішим, хоча до нього увійшли розповіді не всіх друзів та знайомих Стуса.
Син поета Дмитро Стус порівняв нову книгу з попередньою.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Перепоховання Стуса було першою акцією, де влада не посміла трощити синьо-жовті прапори
"У першій представлені спогади про людину, на яку ще дивилися, як на рівного. У другій представлений погляд, який склався за 25 років, погляд на людину, на яку вже дивилися знизу вгору. Відповідно уважний читач може побачити деякі правочки, які автор робить, бо вже не відчуває потреби говорити про те, про що писав раніше".
Друзі та колеги розмірковували про ключові моменти життя поета й події, які визначили його долю.
"Справжня біографія Стуса почалася після арешту, як і більшості з нас, - розмірковував Євген Сверстюк. - Я розумів, що Василеві не світив максимальний термін. Він порівняно недавно прибув до Києва, вірші писав не політичні. Його гостра розвідка про феномен доби, про Тичину була ніби його маніфестом. Вже тоді мені здалося, що у нього особлива доля".
На зустрічі також згадували про важливу для українського національного руху подію - організацію перепоховання тіла Стуса. Цей захід став першим за довгий час, коли влада не забороняла використовувати жовто-блакитні знамена.
Книга вийшла накладом 1000 примірників і вже доступна у книгарнях.
1 
1
Коментарі
4