23 серпня відзначає 96 років ветеран Української повстанської армії, учасник повстання в норильському ГУЛАГу Петро Мартинюк на псевдо "Дуб". Живе у Володимирі-Волинському на Волині. У складі УПА був із часу її заснування. Спогадами про свій перший бій поділився з кореспондентами Gazeta.ua.
"Весною 1943-го мене забрали на Турійський вишкіл. Проводився у колишній німецькій колонії біля села Мочалки. Там формувалася сотня УПА і вивчали зброю. Навчився добре стріляти. 22 травня пішли на бій з німцями. Ті збиралися спалити села Синівку і Мочалки. Ми планували організувати засідку в Синявському лісі, де німці проїжджатимуть", – розповідає Петро Мартинюк.
"Мали 9 кулеметів. На 4-5 чоловік по одному. У селі ще організували дядьків з підводами, які мали нас підвезти. Під'їжджаємо ближче до лісу, а німці вже там, і не дві машини, а з двадцять. Нам виявляється доповіли тільки про перші дві машини. Чотовий сказав відступати, а його помічник обкопатися і тримати оборону. Обкопали кулемети, дядьків з підводами відпустили і німці пішли на нас. Ми пустили кулеметну чергу, аж коли підійшли ближче. Всі рядком попадали. Потім пішла на нас підмога з мінометами. Я добре стріляти вмів, кількох їхніх офіцерів убив. Підняв козирка на шапці і далі прицілювався. Чую, моя шапка від пострілу злетіла з голови. А то куля її наскрізь пробила і розпорола. Потім подарував побратимові. Він її хотів носити, бо щаслива".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Замість одного вбитого польські історики писали сто" — ветеран УПА про Волинську трагедію
Чоловік отримав під час бою два поранення.
"Повз до окопу. Пальнуло мені по нозі аж її убік закинуло. Прострелили п'яту. Кров залляла весь чобіт. Приклав до рани на нозі жменю землі. Потім запекло в руку від поранення. Стікав кров'ю. Але німці потроху забирали своїх поранених і відступали. З наших сорока трьох у бою загинуло сімнадцять, ще дев'ять були поранені. Я два місяці ще лежав. Мали відтяти ногу. Але мене виходив батька друг воєнний фельдшер. Разом з батьком служили у царській армії, потім – у петлюрівській. Ще кілька місяців ходив на милицях, виконував завдання по селах".
Фото Петра Мартинюка в останні роки та з дружиною Ольгою зібрані у фотогалереї Gazeta.ua
Читайте повну версію розмови із ветераном у поточному номері журналу "Країна".
Петро Мартинюк – почесний громадянин Володимира-Волинського. Нагороджений різними державними орденами. У кінці 1980-х входив до складу місцевого осередку Народного руху України. Був учасником підняття українських прапорів у багатьох містах, організовував мітинги. Із заснуванням Братства вояків ОУН і УПА Волинського краю імені Клима Савура Петра Мартинюка обрали головою Братства ОУН і УПА Володимир-Волинського району. За його ініціативи поставили пам'ятний знак воякам УПА у Володимирі-Волинському.
4 
1
Коментарі