30 років тому Радянський Союз остаточно розчинився в радіонуклідах, брехні та хаосі. Чорнобильська катастрофа стала останнім екзаменом злочинної влади, який вона провалила. Збираючи наслідки техногенного апокаліпсису, народжувалося безстрашне суспільство.
Про те, чим була і залишається ЧАЕС, дискутували 20 квітня у Мистецькому Арсеналі. У дискусії взяли участь письменниця Оксана Забужко, командир взводу радіаційної розвідки, письменник, еколог Сергій Мирний, організатор першого масштабного відзначення річниці катастрофи 1988 року Олесь Шевченко, голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович.
Модерував подією історик Сергій Громенко.
Володимир В'ятрович розповів про розсекречені документи КДБ, які оповідають нові деталі трагедії квітня 1986-го.
"Чорнобильська трагедія не є помилкою оператора. Це результат системної помилки всього Радянського Союзу. Під час будівництва відбувалися постійні проблеми, оскільки темпи будівництва постійно підганялися відповідно до радянських свят.
Особливо цінними у висвітленні цього питання виступають колись засекречені документи КДБ. Вони рясніють фактами про неякісні матеріали, викрадення тієї чи іншої апаратури.
Коли нарешті запустили перший блок енергостанції,одразу ж розпочалися проблеми з її функціюванням. Знову-таки з документів КДБ ми дізнаємося про серйозні аварії у 1982, 83, 84 роках, що передували знаній на весь світ трагедії 1986 року.
З джерел відомо, що метою радянської влади у перші дні аварії був не порятунок людей, а блокування поширення інформації. Партійні функціонери намагалися поховати цю новину, аби про неї не дізналися ні в Україні, ні у світі.
Дуже показовою є фраза тодішнього секретаря ЦК КПУ Володимира Щербицького. На перший доповідний документ про масштаби ЧАЕС Щербицький відповів: "Что это означает?"
Звісно, катастрофа мала грандіозні наслідки на декількох рівнях. Перш за все - на особистісному. Радянська влада пропонувала своєму населенню "диявольську угоду": ви даєте нам свою свободу, а ми даємо вам безпеку. І ми гарантуємо вам , що не треба буде брати якусь відповідальність.
Така безвідповідальність, яка плекалася , і була причиною 26 квітня 1986 року. Ті люди, які вірили радянській владі та не виїхали, найбільше і постраждали. Цей факт призвів до втрати лояльності до радянської влади , яка трималася на міфі про могутність і нездоланність.
Відбулось розщеплення серцевини совка. Держава говорила, що вона може виграти в ядерному протистоянні, але не впоралася з "мирним атомом".
Коли у 1985 році Горбачов розпочав політику "перестройки", Україну це не стосувалося. Щербицький усіляко намагався ізолювати державу від шкідливих впливів з Москви.
Перші повідомлення КДБ про антирадянські рухи припадають саме на 1986 рік. Вже влітку повідомляється про поширення антирадянських листівок. 26 квітня 1987 року готуються акції протесту з приводу приховування інформації. Якби не почалася демократизація в Україні, то цілком можливо Горбачову вдалося протриматися.
1988 року розпочався масовий демократичний рух з різними цілями, але потужним був рух екологічний. То вже був кінець Радянського Союзу. "
Організатор першого масштабного відзначення річниці катастрофи 1988 року Олесь Шевченко згадав про свою участь переживанні наслідків катастрофи.
"Перша несанкційована демонстрація відбулася 26 квітня 1988 року.
Український культурологічний клуб, в який входили колишні політв'язні, провів декілька резонансних подій. Однією з таких була демонстрація до другої річниці після Чорнобильської катастрофи.
Учасники тоді написали багато транспарантів: "АЕС на референдум", "кожному громадянину персональний дозиметр ", "ми не хочемо мертвих зон".
КДБ знало про цю подію заздалегідь. Один з офіцерів особисто говорив, що влада такого не дозволяє. Коли активісти вийшли і розгорнули транспаранти, їх почали арештовувати. Міліція рвала екологічні гасла і транспаранти.
Я був останнім кого схопили. Я дістав Конституцію УРСР і сказав, що громадяни УРСР мають право на зібрання. Міліціянти взяли мене за руки, а Конституцію пошматували. Таким чином пройшла демонстрація. Заарештували 50 чоловік.
Письменниця Оксана Забужко демонструє свій погляд на Чорнобильську трагедію в творі "Планета Полин: Довженко — Тарковський — фон Трієр, або дискурс нового жаху ".
"Я належу до іншого клубу, клубу киян травня 1986 року, - ми не евакуйовані. Ті, котрі були цілий травень в радіаційному Києві і чекали на смерть міста.
Тікали першими ті, хто могли втекти. Партійне начальство було першими хто шукав, де ліпше влаштовувалися. Аби кинути все, треба бути привілейованим .
Пам'ятаю збори та лекції... Коли треба було пояснювати, "чорнобильські солов'ї" розповідали про користь радіації в малих дозах і турботу партії. Але в залі раптом починається гул. Всі радянські зали були були німі, а тут починається протестний гул. Гул переходить у вереск, а вереск жіночий. Чоловіки як сиділи, так і сиділи. Жінок несло, бо всім треба було рятувати дітей. В цей момент розумієш перелом, бо є масштабніший страх.
В травні народжувався Київ як столиця майбутньої України - за це я відповідаю. Свобода і безстрашність - умови з яких починалися українська незалежність. Все інше було справою техніки.
Командир взводу радіаційної розвідки, письменник, еколог Сергій Мирний назвав себе матеріальною пам'яткою Чорнобиля.
"Прийнято лаяти Радянський Союз, всі лають запізнілу евакуацію Прип'яті. Але я не знаю жодної країни, окрім Китаю, де б за 36 годин евакуювали 50 тисяч людей.
Мілітаризована радянська система в екстремальних умовах навіть спрацьовувала. Жодна країна такого не повторила.
На сьогоднішній день ми репрезентуємо Чорнобиль винятково як поразку, але це неправильно. Там є маса досягнень. Якби не було учених, кмітливих інженерів та самовідданих ліквідаторів - нічого б не вийшло. Аварія на ЧАЕС ще раз нагадала про безпеку та активізувала екологічні рухи.
Слід пам'ятати, що люди зроблені набагато міцніше аніж прийнято вважати. Міряючи радіацію потужним дозиметром , я приємно здивований, оскільки рівень радіації зменшився у сотні разів.
Після Чорнобиля люди почали боротися радіації більше, аніж влади. Після Чорнобиля з'явилися інші чоловіки.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Людське серце складніше влаштоване, ніж телевізор" - Світлана Алексієвич
3 
1