У селі Шляхові Коричинці на Поділлі російський шляхтич Федор Рудьковський 22 жовтня 1835-го застрелив народного месника Устима Кармалюка. За переказами, його тіло кілька днів возили селами, потім поховали за огорожею міського кладовища Летичева.

Устим Кармалюк народився 1787-го у селі Головчинці Літинського повіту Подільської губернії в родині кріпака, служив із дитинства панові. За крадіжку воску з сільської каплиці хлопця взяли під варту, але той утік. Очолив ватагу кріпаків і військових-дезертирів, що нападали на маєтки панів.

Його спіймали і засудили знову. Втік і очолив повстанський рух селян проти російського дворянства, який розгорнувся в Літинському, Летичівському й Ольгопільському повітах. Із дружиною Марією мав четверо синів та одну доньку. Устим дуже рідко зустрічався з сім'єю, майже весь час віддаючи боротьбі з панами.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: До України повернулося 7 тис. емігрантів

У Кам'янець-Подільській фортеці просидів 2 роки. За спробу втечі з в'язниці Кармалюку випекли тавро на чолі. Його заслали на вічну каторгу до Сибіру. Через рік втік. У 1830–1835-х 20-тисячний селянський рух охопив усе Поділля, райони Бессарабії, Волині та Київщини. Кармалюк нападав на поміщицькі маєтки, катуючи непокірних і спалюючи їхнє майно, вимагав гроші. Награбоване продавав польським й єврейським крамарям.

Поплічник месника виказав Устима Кармалюка та навідників. У народі вірили, що Устим Кармалюк був характерником. Тому переказують, що Федір Рудковський вистрілив у нього не кулею, а срібним ґудзиком — бо тільки так можна вбити чаклуна-характерника.

×