Брати Альбрехт і Ганс Дюрери мали хист до малювання й закінчили навчання в майстерні нюрнберзького митця Михаєля Вольгемута. Далі, за середньовічним звичаєм, підмайстер мав вирушити в подорож, щоб ознайомитися з художниками і мистецтвом інших країв. Адже тільки самостійна практика давала право на звання майстра.
Їхній батько, скромний нюрнберзький ювелір, не мав можливості відправити на навчання обох синів. Тож навесні 1490 року брати кинули жереб. Щасливий випав старшому Альбрехтові. Він удосконалював майстерність у Франкфурті-на-Майні, Базелі, Страсбурзі, Венеції. Встав на ноги й за кілька років повернувся додому.
— Тепер я маю досить грошей, щоб оплатити твоє навчання, — сказав він Гансові.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Марія Приймаченко намалювала зеленого слона у сталінському картузі
Той показав покручені пальці:
— Я більше ніколи не зможу малювати. Я понівечив руки, працюючи, щоб ти міг навчатися.
Згодом Альбрехт увічнив ці руки у своїх роботах. А Ганс далі допомагав йому в майстерні.
Славу Альбрехт Дюрер здобув у 27 років: 1498-го він випустив альбом гравюр "Апокаліпсис". Наприкінці 15 cт. в Європі вирували війни, епідемії, голод. Їх сприймали як заслужену кару за гріхи. Ширилися чутки про кінець світу. Тож тема була на часі. "Я звеличую велику майстерність Альбрехта Дюрера-гравера, яка дозволяє йому без допомоги фарб, самими лише чорними штрихами, передати все доступне зору й почуттям людини... Він може зобразити навіть те, що, здавалося б, не може бути зображене — вогонь, промені, серпанок туману, грім, почуття і душу, ледь не сам голос", — писав письменник-гуманіст Еразм Роттердамський, вражений творами митця.
Дружина Дюрера була із родини заможних банкірів. У щоденнику 23-річний художник записав: "Батько й Ганс Фрай домовилися, що за дівчиною на ім'я Аґнес я отримаю 200 флоринів, а весілля наше відбудеться в понеділок, напередодні дня святої Маргарити". Доти молодята ніколи не бачилися. Щоб сім'я нареченої змогла оцінити молодого, він відправив автопортрет із написом: "Справи мої йдуть шляхом, вказаним згори".
До шлюбу Альбрехт поставився без ентузіазму, але волі батька не опирався. Та й за тодішніми правилами, майстром вважали тільки одруженого художника. Обов'язком жінки було готувати їжу та пильнувати побут усіх, хто працював у майстерні. Невдовзі після вінчання чоловік виїхав до Італії вдосконалювати майстерність.
Шлюб із Аґнес Фрай був бездітним. Учнів після себе Дюрер також не залишив. Він був надто суворим і вимогливим, постійно втручався в їхнє приватне життя. У "Книзі про живопис" він радить учителям майбутнього художника оберігати його від жінок: щоб "не жив би з ними разом, щоб він їх не бачив і навіть не торкався б їх, як остерігався б і всього нечистого". Усі учні не витримали до кінця навчання і залишили майстерню Дюрера.
Намалювати себе — справа в ті часи незвична навіть для досвідчених майстрів. Дюрер перший автопортрет написав у 12 років. Малював себе постійно й із задоволенням. Природа наділила його красивим тілом, гордою осанкою, витонченими рисами обличчя. Він дбав про зовнішність. Любив прикраси й дорогий одяг.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: За геніальність Тетяні Яблонській доводилося платити негараздами в особистому житті
Альбрехт був упевнений у своїй геніальності, він прагнув лише досконалості. Усе життя шукав математичну формулу краси. Закінчив тільки 2 класи латинської школи, однак сучасники вважали його надзвичайно освіченим. Знання здобував самоосвітою. Залишив по собі трактати з фортифікації, механіки й теорії мистецтва, вірші, щоденники. Дюрер став першим німецьким митцем-ученим і художником-мислителем. "Наш слабкий розум не може досягнути повної досконалості в усіх науках, мистецтвах, істині й мудрості. Це не означає, проте, що для нас узагалі недосяжна мудрість. Якщо ми захотіли б вигострити навчанням наш розум, займались би цим, то могли б, ідучи вірним шляхом, шукати, вчитися досягати, пізнавати й наближатися до істини", — писав митець у щоденнику.
Ще за життя його визнали найвидатнішим художником Німеччини. Королі, герцоги, князі, кардинали мріяли бути увічненими на його картинах. У лютому 1512-го до майстерні Дюрера завітав імператор Максиміліан І. Він замовив свій портрет — 3х3,5 м. На виготовлення гравюри пішло 192 дошки.
Імператор зробив Альбрехта придворним художником і призначив щорічну ренту в 100 гульденів. Її сплачував нюрнберзький магістрат. Після смерті Максиміліана влада міста відмовилася далі платити. 1520-го Дюрер разом із дружиною поїхав у Нідерланди до спадкоємця імператора, його внука Карла V. Рік він колесив країною за новим імператором, чекаючи аудієнції. У кожному місті його зустрічали із тріумфом. Із поїздки привіз королівське підтвердження пожиттєвої щорічної пенсії. Митець помер 6 квітня 1528-го від хронічної хвороби печінки.
На його надгробку вибитий напис: "Тут поховано все, що було смертного від Альбрехта Дюрера".
Художник боровся з "піратами"
Альбрехт Дюрер був також спритним підприємцем. Він придбав копіювальний прес, аби з його малюнків, перенесених на дошки, робити копії. Підмайстри продавали їх на великих торжищах і виставках по всій Європі. Напередодні ярмарків художник навіть сам ставав до верстата. А його дружина особисто відвозила великі партії робіт на щорічний ярмарок у Франкфурті-на-Майні.
Альбрехт Дюрер одним із перших звернувся до послуг торгових агентів. Коли прийшло міжнародне визнання, почали з'являтися підробки його гравюр. Недобросовісні ремісники наживалися на славі митця. Дюрер чи не вперше взявся захищати авторські права.
Під час перебування у Венеції 1505 року художник подав до суду на якогось Маркантоніо Раймонді. Той копіював роботи і ставив "авторський" підпис Дюрера. Вирок суду був такий: "піратові" дозволили копіювати гравюри Дюрера. Однак підписувати їх він мав власним ім'ям.
Надалі Дюрер на альбомах "Великі Страсті", "Малі Страсті", "Житіє Марії" (1511) попереджав: "Згідно із привілеєм, наданим авторові Його світлістю імператором Максиміліаном, ніхто не має права друкувати копії цих робіт — під загрозою конфіскації майна та інших великих кар". Проте застереження не зменшили кількості підробок.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Стати художником Рене Маґрітт вирішив на кладовищі
1471, 21 травня — в німецькому місті Нюрнбергу в сім'ї золотих і срібних справ майстра, вихідця з угорського містечка Ейтас Альбрехта Дюрера з'явився на світ син, названий на честь батька. У Барбари й Альбрехта Дюрера-старшого за 19 років народилося 18 дітей. Вижило тільки троє: Альбрехт і Ганс — художники й Ендреас — ювелір
1485 — навчається в майстерні художника й скульптора Михаєля Вольгемута
1490–1495 — подорожує Німеччиною, Швейцарією, Нідерландами, Італією
1494 — одружується з Аґнес Фрай
1505–1506 — удруге відвідує Венецію, де написав вівтарну картину "Свято чоток"
1509 — стає членом міської ради Нюрнберга
1514 — видає триптих гравюр філософської тематики "Святий Ієронім", "Лицар, Смерть і Диявол", "Меланхолія"
1526 — створює диптих "Чотири апостоли"
1528, 6 квітня — помер, похований на нюрнберзькому цвинтарі св. Йоганна
5 
1
Коментарі