9 жовтня 1975 року радянський фізик Андрій Дмитрович Сахаров, один із творців радянської водневої бомби, став лауреатом Нобелівської премії миру за його багаторічну боротьбу проти "зловживання влади і застосування сили, що принижує людську гідність в усіх її проявах".
Андрій Сахаров народився у Москві в 1921 році, закінчив Московський університет і в червні 1948 року почав працювати над радянським проектом створення ядерної зброї. Цього ж року в СРСР була випробувана атомна бомба і Радянський Союз та США зайнялись створенням водневої бомби, зброї, що теоретично в десятки разів потужніша за атомні бомби, скинуті на Хіросіму та Нагасакі. В 1952 році американці першими досягли бажаного результату, а в СРСР водневу бомбу вдалось створити лише в 1955 році завдяки отриманій секретній інформації з США.
Хоча Сахаров за свій внесок у створення нової зброї був нагороджений численними державними відзнаками, він згодом висловив жаль з приводу своєї участі у розробці зброї масового знищення і в 1957 році написав статтю з приводу небезпеки проведення ядерних випробувань, згубного впливу малих доз радіації на здоров'я людини і закликав до припинення випробувань. Радянська влада досить стримано поставились до критичних зауважень Сахарова, аж поки в 1969 році в "The New York Times" не з'явилась стаття Сахарова із критикою гонки озброєнь, радянської політичної системи і закликом до створення в СРСР "демократичного, плюралістичного суспільства, вільного від нетерпимості та догматизму і стурбованого майбутнім планети в цілому". Після цієї публікації Сахаров був усунутий від роботи над військовими програмами і позбавлений радянських нагород і звань.
В 1975 році він став першим громадянином СРСР, нагородженим Нобелівською премією миру. Влада заборонила Сахарову прибути до Осло на вручення нагороди.
2 
1
Коментарі