Група вчених на чолі з Йоханнесом Краузе з Інституту геологічних наук Тюбінгенського університету зуміла витягти мітохондріальну ДНК з кісткових останків оленів віком 12 тисяч років. Два зразки кісток були знайдені в печерах гірського масиву Швабський Альб на півдні Німеччини.
За допомогою технології гібридизаційного збагачення і секвенування нового покоління вчені змогли виділити майже повні мітохондріальні ДНК з обох кісток. В результаті вони виявили їхню ідентичність з раніше отриманими зразками з Свердловської області і з ірландського села Кіллаваллен, що належали великорогому ооеню (Megaloceros giganteus).
Найбільш пізні останки цієї тварини, знайдені в Західному Сибіру, мають вік 7700 років, але до останнього часу вважалося, що в Центральній Європі олені вимерли значно раніше. Тепер дослідники вважають, що фрагменти кісток оленя з великими рогами траплялися палеонтологам і раніше, але їх вважали кістками лося.
Також вчені встановили близькість мітохондріальних ДНК великорогого оленя та інших сучасних і викопних представників сімейства оленевих. Найбільш близькою за даними аналізу до оленя виявилася європейська лань (Dama dama). Це надійно підтверджує гіпотезу, що роди Dama і Megaloceros походять від спільного предка. Раніше найближчим родичем великорогого оленя вважали європейського благородного оленя (Cervus elaphus), оскільки він найбільш близький за розміром.
Вчені провели й ізотопний аналіз знайдених кісток. Його результати вчені зіставили з даними про зміст тих же ізотопів в кістках благородного оленя і північного оленя протягом останнього льодовикового періоду. Виявилося, що на початку пропорції вуглецю-13 і азоту-15 в кістках всіх трьох видів були істотно відрізнялися. Це вказує на різний раціон тварин. В кінці останнього заледеніння вміст ізотопів зближується, а значить і харчування оленів стало схожим. Вчені припускають, що необхідність конкурувати за їжу з іншими видами могла стати однією з причин вимирання великорогих оленів.
2 
1
Коментарі
1