"У конкурсі можуть брати участь дівчата від 17 до 25 років з ідеальним зростом 5 футів (152,4 см. — "ГПУ"), вагою від 45 до 58 кілограмів, талією 56–61 сантиметр, стегнами 89–91 сантиметр. Ні більше ні менше. Окрім того — з прекрасним обличчям, хорошими зубами, гарним волоссям й ідеально стрункими ногами, без дефектів як спереду, так і ззаду". Такі вимоги висунув Ерік Морлі — організатор першого всесвітнього конкурсу краси. Він відбувся в Лондоні в театрі бальних танців "Стренд" 15 квітня 1951 року.

Доти такі змагання, щоправда, не такі масштабні, проводили. Перше відбулося в бельгійському містечку Спа ще 1888-го. Дівчат вибирали за надісланими фотографіями. 21 фіналістка жила у віддаленому будинку, куди не могли заходити сторонні. На конкурс учасниць привозили в закритих екіпажах. Журі, що складалося виключно з чоловіків, судило їх за зачиненими дверима. Відтоді місцеві конкурси красунь проводили в багатьох країнах Європи і в Америці.

На першому "Міс світу" учасниці вперше вийшли на сцену в бікіні. Ідея належала тому-таки Ерікові Морлі — рекламному агенту за фахом. Під час війни він організовував вечірки для солдатів. Тепер його попросили оригінально прорекламувати танцювальні зали компанії "Мекка". У Британії починався бум на танці. Також там проводили покази мод. Ерік зробив ставку на оголене жіноче тіло. Й організував міжнародний "Фестиваль-конкурс бікіні" — така була його офіційна назва. Конкурсом краси "Міс світу" захід швидко охрестила преса.

Вийти на сцену в бікіні, яке паризький модельєр Луї Реар створив за п'ять років до того, — крок на ті часи більш як сміливий. Мало хто наважувався показатися в такому на пляжі. Дівчата й жінки тоді носили тільки закриті купальники. Тож багато країн відмовилися відрядити на конкурс претенденток. Погодилися тільки п'ять — Данія, Франція, Нідерланди, Швеція і США. І тоді Морлі вдався до хитрощів: Велику Британію представляла не одна дівчина, а 21. Тож у першому конкурсі "Міс світу" взяли участь 26 красунь із шести країн. Перемогу присудили шведці 21-річній Кікі Гаконссон. Їй вручили намисто й 1000 фунтів, це $36,5 тис. на теперішні гроші. Друге та третє місця дісталися британкам — Лорі Еллісон-Девіс і Дорін Доун відповідно. Кікі стала єдиною красунею за всю історію подібних шоу, яку коронували в бікіні.

До Морлі дійшла чутка, що в Америці планують організовувати світовий конкурс краси. Він тут-таки запатентував назву "Міс світу" і відтоді щороку сам проводив змагання. А бікіні ще й упродовж наступного десятиріччя не могло прижитися в Європі. Надто відвертим вважали цей купальник. Хоча для його популяризації в 1950-х багато зробила французька актриса Бриджит Бардо, красуні й далі виходили на подіум у закритих купальних костюмах.

До конкурсної програми також включили дефіле у вечірніх сукнях і в національному вбранні. 1970-го під час чергового конкурсу "Міс світу" феміністки закидали учасниць і журі пакетами з борошном. Кричали, що жіночу вроду використовують задля наживи. Тим не менше захід швидко набував популярності. Сьогодні "Міс світу" транслюють у 70 країнах. Загальна кількість глядачів сягає двох мільярдів.

Із середини 1980-х журі почало нараховувати бали не тільки за зовнішні дані, а й за інтелект учасниць. Зараз переможниці світового конкурсу краси вручають корону з діамантами. Її вона носить протягом року, а потім передає своїй наступниці. "Міс" отримує кількасот тисяч доларів.

Перше місце за кількістю перемог у щорічному світовому конкурсі краси посідають американки. За ними йдуть жительки Венесуели. У цій країні вродливих дівчаток відстежують малими і виховують, як у спортивних школах. Часто потім їм роблять пластичні операції. Тож на теперішніх змаганнях годі відрізнити справжню красуню від "штучної". На одному з останніх заходів навіть сперечалися: чи допускати до участі дівчину, якщо вона змінила стать і перед тим була чоловіком?

×