У школі Порт-Гурону 7-річного Тома Едісона мали за дурня. Та його мати Ненсі вважала інакше. Вона забрала сина звідти і вирішила вчити вдома.
У 10 років Том змайстрував перші "винаходи" — мініатюрну лісопильню та іграшкову залізницю. А невдовзі так захопився читанням, що "поглинув" усю місцеву бібліотеку. Коли його батько Самуель, який займався торговим бізнесом, розорився, Тома влаштували працювати на залізницю. Хлопець бігав по вагонах і продавав пасажирам газети, цукерки та різні дрібнички. Згодом він найняв собі помічників, і так вдало повів справу, що став заробляти до $500 на рік.
Невдовзі Едісон пише листа президенту Союзу американської преси і пропонує йому $10 на місяць за цікаві події на залізниці Чикаго–Детройт. Водночас підписує з дирекцією дороги контракт, за яким йому дозволили облаштувати у багажному вагоні типографію. "Магістральний вісник" розходиться по 3 центи за екземпляр і приносить хлопцеві непоганий прибуток.
Томас захоплюється хімією: накупив приладів і почав проводити досліди. Та якось у нього розбилася банка з фосфором. Полум"я охопило вагон. Переляканий кондуктор, загасив пожежу. Потім повикидав на перон хімічні реактиви та типографію, а разом з ними й малого експериментатора. Едісон зібрав рештки лабораторії і переніс їх до підвалу батьківського будинку.
Якось він урятував 3-річного малюка, якого ледь не переїхав потяг. Хлопчик виявився сином начальника станції. Вдячний батько вирішив навчити Тома працювати на телеграфному апараті. Той ухопився за пропозицію, і через п"ять місяців уже працював телеграфістом. Зароблені гроші витрачав на книги та прилади.
1867-го Едісон переїхав до Бостона і влаштувався до компанії "Вестерн Юніон", а через два роки вирішив податися до Нью-Йорка. Три тижні бігав по телеграфних конторах у пошуках роботи. Однак 20-річного телеграфіста ніхто не хотів брати. В одній фірмі в керівника зламався телеграфний апарат. Едісон його взявся полагодити й отримав роботу. Через місяць він оформив патент на винахід, а контора почала працювати на апаратах його конструкції.
Невдовзі разом із другом він заснував власну компанію "Поуп, Едісон та Ко" і в наступні 5 років отримав ще декілька патентів на вдосконалення моделі телеграфу. Едісон облаштував електричну майстерню, де працювало до 300 людей. А згодом закохався у 16-річну телеграфістку Мері Стілвел, яка працювала у його майстерні. Аби не марнувати часу на залицяння, Едісон одразу ж запропонував одружитися. Після весілля, 25 грудня 1871-го, Томас побіг до своєї лабораторії. На роботі засидівся до півночі. Колега почав збиратися додому і вирішив забрати і його.
— Так, треба йти додому, — підхопився Едісон, — адже я сьогодні одружився.
Мері незабаром народила йому дітей — Маріон та Томаса, яких Едісон ласкаво називав "Крапка" — "Тире", а згодом сина Вільяма. 1876-го родина перебирається до Менло-Парку у штаті Нью-Джерсі. На нову лабораторію Едісон витратив понад $100 тис. Він удосконалив телеграф, телефон, придумав телефонне привітання "Алло", винайшов лужний акумулятор, електричний стілець, тостер і перших ляльок, що розмовляють. У грудні 1877-го створив фонограф — музичний програвач.
Машина голкою зчитувала звук зі свинцевого циліндра, що обертався. Едісон записав на нього дитячу пісеньку:
У Мері подружка була —
Овечка білосніжна,
За Мері бігала вона,
Любила її ніжно.
А за хвилину апарат її відтворив. 19 лютого 1878-го Томас Едісон запатентував свій винахід.
Едісон працював 18 годин на добу, спав у кріслі, рідко бував удома, забував про свята та дні народження. Згодом Мері звикла до цього і не звертала уваги. Зрештою Томас був гарним сім"янином, ніжним батьком та чоловіком. Вони прожили 13 років. Та 1884-го дружина захворіла на тиф і 9 серпня померла.
Аби не марнувати часу на залицяння, одразу ж запропонував одружитися
Років через два на вечірці у друзів Едісон познайомився з 20-річною Міною Міллер — донькою підприємця з Огайо. Він закохався і запропонував дівчині одружитися. 24 лютого 1886-го вони побралися, а 1888-го Міна народила доньку Мадлен. Того ж року всі винаходи Томаса впровадили у промислове виробництво, а Едісон став власником багатьох підприємств, що приносили йому мільйони. Невдовзі Міна народила ще двох синів — Чарльза і Теодора.
Наприкінці 1880-х винахідник розпочав виробництво своєї електричної лампочки. Задля реклами він електрифікував квартал нью-йоркської вулиці Перл-стріт у нижньому Манхеттені, де було кілька фінансових установ і редакцій газет. Спочатку запалили 400 ламп. Під кінець року кількість клієнтів компанії зросла до півтисячі, а установлених ламп до 10 тис. Томас зробив електричну лампочку настільки дешевою та простою у використанні, що запалювання свічок зрештою перетворилося на дороге задоволення.
Винахідник отримав у США 1098 патентів і близько 3 тис. в інших країнах світу. 1915-го його нагородили Нобелівською премією.
Томас Едісон прожив 84 роки і помер 18 жовтня 1931-го. Перед смертю він сказав дружині:
— Якщо є потойбічне життя — добре. Якщо немає — теж непогано. Своє життя я прожив із задоволенням і зробив усе, що зміг.
8 
35413
Коментарі
1