Ексклюзиви
Пʼятниця, 08 лютого 2008 15:41

Султан Абдул Гамід II боявся власних дружин

Правнукові Роксолани у дев"ятому коліні Абдул Гамідові пощастило народитися у XIX ст. — 1842-го. Звичаю вбивати братів нового султана після його вступу на престол в Османській імперії вже не дотримувалися: ті перестали влаштовувати заколоти. Тож коли у березні 1876 року до влади прийшов його старший брат — психічно хворий Мурад V, Абдул Гамід міг бути спокійним.

На зламі XIX–XX ст. держава османів усе ще простягалася від Африки до Закавказзя, від Балкан до Перської затоки. Але то був колос на глиняних ногах. 1875 року імперія збанкрутувала, і її фінанси за борги взяли під контроль уповноваженні європейських країн. Імперією керували фаворити, євнухи та наложниці султанського гарему.

Кволий Мурад правив лише кілька місяців. Державний переворот вчинили чиновники-реформатори  і запросили на престол Абдул Гаміда. Він був освіченим, цінував мистецтво, писав вірші та складав опери, перекладав з іноземних мов, майстрував меблі. Деякі стільці, зроблені ним, й досі стоять у султанських палацах у Стамбулі. Через три місяці, у грудні 1876-го, він подарував країні Конституцію, що гарантувала права та свободи підданих, погодився на обрання парламенту, тобто на обмеження власної влади.

Можливо, новий султан і ввійшов би в історію реформатором, якби не Російсько-турецька війна.  Розгромивши турків, у січні 1878-го царське військо підійшло до Стамбула. Лише втручання Англії врятувало Османську імперію від повного розгрому. Британці не хотіли, аби Росія захопила турецькі протоки й отримала вихід до Середземного моря. Винних у поразці султан почав шукати всередині держави. У першу чергу арештували і стратили реформаторів. Конституцію скасували, парламент розігнали. Розпочався період в історії Туреччини, який отримав назву "зулюм" — насильство.

За 30 років одноосібного правління Абдул Гаміда II у величезній державі османів не відбулося жодних реформ. Ба, чиновники взагалі перестали отримувати зарплатню і жили лише за рахунок хабарів. Солдати ходили напівголодні, а імперія падишаха, як називали свого правителя турки, втрачала щораз нові території. Злість від невдач султан далі зганяв на підданих. У цей час проти безправного становища повстають вірмени, що жили у східних провінціях імперії. У 1895–1896 роках султан направив туди війська, які винищили цілі вірменські села. За два роки загинули майже 200 тис. вірмен.

Йому залишили прислугу й невеличкий гарем

Аби помститися, у мечеті, де щоп"ятниці молився Абдул Гамід, у липні 1905 року вірменські повстанці заклали 80 кг вибухівки, начиненої 20 кг цвяхів. Довжину шнура розрахували так, що він мав догоріти за час, який султан витрачав на дорогу від авто до храму. Але того дня він зупинився з кимось переговорити, і вибух стався до того, як Абдул Гамід зайшов до мечеті. 26 людей загинули, але султан залишився живим.

1908 року реформатори-молодотурки, яким симпатизував навіть зять султана, влаштували революцію. Абдул Гаміда ІІ скинули й на престол звели його брата Мехмеда V — останнього султана Османської імперії.

Абдул Гамід доживав віку, ув"язнений у палаці. Йому залишили прислугу й невеличкий гарем — вісім дружин і п"ять наложниць. Та навряд чи це скрасило життя арештанта. Бо ще султаном, згадувала його родичка принцеса Джавідан-Ханум, він недовіряв своїм дружинам, боявся змови в гаремі й постійно тримав при собі револьвер. Якось навіть покарав маленького сина за те, що той взяв до рук зброю. Абдул Гамід подумав, що дитину підіслала котрась із дружин, аби його вбити.

Султан Абдул Гамід II, який увійшов у історію як "Кривавий", "Вірменський різник" та "Проклятий", помер 10 лютого 1918-го у Стамбулі. Через чотири роки Османську імперію на карті змінила обкраяна Турецька республіка.



Феріде-Корольок жила за часів Абдул Гаміда ІІ

Турецький серіал "Корольок — пташка співуча" (1986), відзнятий за романом Решада ґюнтекіна, радянське телебачення транслювало у кінці 1980-х. Батько головної героїні Феріде був військовим і часто змінював місця служби: Єгипет, Ірак, Ліван, Албанія, які в той час належали Османській імперії. На канікулах у провінції Анатолія Феріде побачила переселенців із Балкан. Це були мусульмани з територій, які наприкінці XIX ст. втрачала Туреччина. Слабка економіка імперії не могла витримати такого напливу біженців. Тому до переселенців-мусульман ставилися вороже. Дітей біженців прислуга виганяла з будинку бабці Феріде.


Турки нині не можуть прочитати віршів свого падишаха


Вірші Абдул Гамід ІІ писав поширеною серед верхівки імперії османською мовою. Вона сформувалася на основі тюркської, але з великою — майже до 70% — домішкою арабських і перських слів. У XIX ст. османська еліта майже не розуміла своїх підданих, які говорили "низькою" народною мовою. Після встановлення республіки 1922-го на основі живої мови була сформована сучасна літературна турецька мова і переведена на латинську абетку. До XX ст. в Османській імперії користувалися арабським шрифтом.

Зараз ви читаєте новину «Султан Абдул Гамід II боявся власних дружин». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода