Якось на початку 1970-х сценарист Олександр Бородянський підслухав розмову сантехніка із мешканцем одного з будинків:

— Совесть у тебя есть?

— Совести-то у меня — во! С прицепом. А времени нет.

Діалог він використав у своїй дипломній роботі "Про Борщова, слесаря-сантехника жэка №2". Сценарій три роки валявся в шухляді автора: той розумів, що стрічку про алкоголіка й неробу навряд чи дозволять знімати. І тут хтось порадив надіслати роботу на конкурс сценаріїв про робітничий клас. Бо ж головний герой Афанасій Борщов був сантехніком. І сталося диво: "неправильний" сценарій здобув головний приз.

Стрічку мав знімати київський режисер Леонід Осика. На головну роль обрали Броніслава Брондукова. На кіностудії ім. Довженка готувалися до зйомок. І тут сценарій потрапив до рук грузинського режисера Георгія Данелії. Він уже зняв "Я крокую по Москві" та "Тридцять три", був одним зі сценаристів "Джентльменів удачі". І за "Афоню" вчепився — мовляв, то його фільм. Виник конфлікт — адже Бородянський мав домовленість із київським режисером. Усе вирішили чиновники з Держкіно — розпорядилися надіслати сценарій до Москви. Стрічку тепер мали знімати на "Мосфільмі", назву змінили на "Афоня".

На головну роль запрошували Володимира Висоцького — хотіли, аби герой грав на гітарі. Артист навіть планував написати кілька пісень спеціально для фільму. Та Данелія і Бородянський засумнівалися: надто потужний і серйозний із нього сантехнік як для комедії. Микола Караченцов не підійшов, бо запротестували жінки зі знімальної групи:

— У такого сантехніка Катя навряд чи закохалася б — подивіться на його зуби! На них доведеться робити накладку.

"Зарізали" і Георгія Буркова — мовляв, глядач не повірить, що такого можна полюбити з першого погляду. Позитивного Володимира Носика не уявляли в ролі алкаша.

— Борщов — одуванчик, — казав про головного героя Данелія. — То есть такой добрый, трогательный.

Урешті-решт вибір упав на Леоніда Куравльова.

— Узяли його, бо має якийсь секрет: глядачі його Афоню не засуджують, не ненавидять, а жаліють. Цього нам і хотілося, — говорив режисер.

На роль Каті, закоханої в Афоню, запросили відому за фільмом "У бій ідуть лише старики" Євгенію Симонову. Вона знімалася три дні — вдень і вночі, бо була задіяна ще в одній картині. Часом їй удавалося поспати на задньому сидінні машини. Коли знімали вранішню сцену в ліжку, де Куравльов із Симоновою розмовляють, під ковдрою актори були вдягнені. Тільки плечі оголили, аби глядач повірив, що між ними щось було.

Брондукову дісталася роль Федула — Афониного "кореша".

— Гони рубль, родственник! Мне Афоня рубль должен был! — коронна його фраза у стрічці.

Режисер віддав акторові свій старий одяг, який доти висів на опудалі в нього на дачі. Якось у цьому дранті Брондуков вийшов покурити з готелю, де знімали епізод у ресторані. Назад охоронець його не пустив:

— Який же ти артист — п'янь ти! Зараз тебе у витверезник!

Виручив хтось із кіногрупи, що проходив повз.

Бородянський описав у сценарії епізод, який колись спостеріг: чоловіки кидали в пиво жовток сирого яйця, а тоді пили. Данелія вирішив, що сценарист дуже полюбляє цей напій, і замовляв йому завжди на обід. Насправді Бородянський терпіти не міг пива.

— Але пив, щоб не розчаровувати Данелію, — згадував. — А раз мене запросили на зйомки сцени, де Афоня знайомиться із Колею (штукатур, роль якого виконав Євген Леонов. — ГПУ). Для цього купили мішок вобли — величезний дефіцит на ті часи. Довелося пити. Так на зйомках я справді став пивоманом.

У фільмі не бракувало зіркових акторів, та поза конкуренцією був Савелій Крамаров. Він грав Єгозу — Афониного друга дитинства. На базар посилали тільки його — продавці задаровували Савелія харчами. Але ставилися до нього, як до дурника: мовляв, грає таких у кіно, то й у житті недоумок. Крамарова це гнітило, але терпів: із продуктами в магазинах було сутужно.

У фільмі "Афоня" відбувся кінодебют гурту "Машина времени", який тоді знали хіба що завсідники танцмайданчиків.

— До нас підійшов вусатий дядько і сказав, що він зі знімальної групи Данелії. Мовляв, ми їм потрібні, — згадує лідер "машиністів" Андрій Макаревич. — В епізоді на клубних танцях потрібен був на задньому плані який-небудь гурт — так би мовити, типовий представник. Швидко записали фонограму пісні "Ты или я". Відзняли за день. Данелія поставився до нас дуже шанобливо і педантично: пісню в нас придбали за всіма законами, і через кілька місяців я несподівано отримав купу грошей — карбованців 500.

На ці кошти "машиністи" купили в комісійному магазині магнітофон "Ґрюндіґ ТК-46". На ньому потім записали не один хіт.

"Афоня" вийшов на екрани 13 жовтня 1975-го. Й одразу став лідером прокату того року: стрічку подивилися понад 62 млн людей.

Крилаті фрази зі стрічки

Главное, чтобы сам человек был хороший. В принципе. Ошибки всегда можно исправить!

***

Чувствуйте себя, как дома! Да не забывайте, что в гостях!

***

— Если б тебе предложили планету с любой жизнью, ты б с какой выбрал?

— Да где пиво бесплатное.

***

От себя-то убежать можно, а вот от милиции не убежишь!

"Подумали, що "Оскара"

дали за "Афоню"

Через два роки після виходу стрічки на екрани її номінували на "Оскара" як найкращий іноземний фільм. Данелія поїхав до США.

— Дивлюся, зуби у всіх однакові — рівні, блискучі, закордонні, — згадує режисер. — Якщо судити за шкалою мого зубного лікаря, у кожного в роті по кілька "Роллс-Ройсів". І всі всміхаються. Поряд зі мною опинився японець Акіри Куросави. Він був номінований за фільм "Дерсу Узала", який знімали на "Мосфільмі".

Церемонія здалася Данелії занудною, і він заснув. Прикинувся від обіймів японця. Той поспішав на сцену.

— І тут я зміркував: "Оскара" дали! Зараз японець нагороду забере і повезе в Японію, а фільм радянський! І мені цього до кінця життя не пробачать! Скажуть: "Не любиш ти Батьківщину, Данелія!" Усе це блискавично прокрутилося у мене в голові. Я схопився і рвонув до сцени. У юності непогано бігав 100-метрівку, якийсь навик зберігся, тому японця обійшов і вибіг на сцену перший.

Американці зметикували та вручили дві статуетки "Оскар". Одну — Акіро Куросаві, другу радянському режисерові — для кіностудії "Мосфільм", за "Дерсу Узала". Японця запросили до виступу, потім мікрофон для годиться дали Данелії.

В московському аеропорту, коли Георгій Миколайович зайшов у зал, його зустрів криками й оплесками натовп. Здивованого режисера схопили та почали підкидати. За мить той збагнув, що зустрічали його так, бо подумали: "Оскара" дали за "Афоню".

— Виявляється, сцену вручення статуетки бачив мій приятель, диктор "Голосу Америки" на Грузію, — пояснює.— Він сповістив на всю республіку, що "Оскара" за найкращий іноземний фільм отримав відомий грузинський режисер Георгій Данелія. Про японця й слова не сказав. Новина розлетілася швидко.

×