Із гірського будинку у бразильському курортному містечку Петрополіс, неподалік Ріо-де-Жанейро, 23 лютого 1942 року ніхто не вийшов до сніданку. Коли й опівдні двері не відчинилися, занепокоєна прислуга викликала поліцію. У кімнаті на ліжку знайшли ретельно одягнених австрійського письменника Стефана Цвейґа і його дружину Шарлотту. 60-річний чоловік і 34-річна жінка прийняли смертельну дозу снодійного.
"Я йду добровільно, — написав Цвейґ перед самогубством у листі, залишеному на столі. — Хочу висловити подяку прекрасній країні, яка надала мені й моїй роботі гостинний притулок. Із кожним днем я все більше люблю Бразилію і ніде краще не міг би побудувати своє життя наново, після того, як світ моєї рідної мови загинув. А Європа — моя духовна батьківщина — знищила себе сама. Але коли тобі стільки років, треба мати багато сил, щоб почати все спочатку. А мої сили через багаторічні страждання вичерпалися. Тому я вважаю правильним вчасно припинити своє життя. Усім моїм друзям — привіт! Хай вони побачать світанок після довгої ночі. У мене не вистачило терпіння, я йду першим".
Газети написали: "Велика людина не може винести варварства епохи, і та, хто його кохала, не бажає залишатися сама". Щось надломилося в душі письменника. Бо ж у далекій Бразилії Цвейґам не загрожувала небезпека, на відміну від їхніх одноплемінників-євреїв у Європі, яких нацисти замикали в гетто та знищували в концтаборах.
Цвейґ змолоду мав славу багатія й улюбленця долі. Хоч розкошів не любив, автомобіля так і не купив. Удень спілкувався з друзями, а ночами писав — коли нічого не заважало. На одному з музичних вечорів улітку 1908-го 26-річний Стефан Цвейґ, уже відомий літератор, зустрів свою ровесницю Фридерику Марію фон Вінтерніц, привабливу заміжню даму. Вони обмінялися поглядами. А згодом вона відважилася йому написати: "Звуки ваших сонетів переслідують мене". Вони стали зустрічатися, листуватися. Аж доки Фридерика не покинула свого чоловіка-фінансиста. Вона сама виявилася здібною письменницею. Закохані купили старовинний будинок в австрійському Зальцбурзі й майже не розлучалися.
Потім була Перша світова війна. Цвейґ, австрійський підданий, намагався нелегально спілкуватися з письменниками й поетами із країн Антанти — по той бік фронту. Бо в душі був пацифістом — виступав проти війни як такої. 1916-го відправився до Швейцарії на таємну зустріч із французом Роменом Ролланом.
— При переїзді через кордон я помітив у вікні потяга два альпійські села: австрійське і швейцарське. В одному матері можуть спокійно ростити своїх синів, а в іншій — юнаків витягують із мирного життя і відправляють на загибель в окопи, — згадував він.
Коли ж у Німеччині до влади прийшов Гітлер і в Європі запахло новою війною, Цвейґ став антифашистом. Писав про це відкрито. Нацисти не забарилися з відповіддю: 1933-го його книжки, як "представника загниваючого дегенеративного мистецтва", публічно спалили в багатті. Наступного року розчарований Цвейґ, для якого німецькомовний світ був рідним, емігрує до Великої Британії. 1938 рік геть надірвав духовні сили письменника: Гітлер "проковтнув" Австрію — Західна Європа промовчала. А потім дозволила диктаторові надкусити Чехословаччину. Культ насилля виявився сильнішим за сили розуму й людяності. Письменник утікає далі — до США.
Він на вершині літературної слави, біля нього кохана дружина. Але Цвейґ впадає в депресію. "Я не боюся нічого — провалу, забуття, втрати грошей, навіть смерті, — пише приятелеві. — Але я боюся хвороб, старості й залежності". Фридерика запросила для Стефана секретаря і друкарку — польську єврейку 26-річну Шарлотту Альтманн. Скромна, боязка, некрасива — вона ніяк не здавалася Фридериці суперницею. Але між метром і секретаркою закрутився роман. Одного разу Фридерика їх застукала. Стримана від природи, сцени не влаштовувала. Чоловік каявся і запевняв, що дівчина для нього нічого не означає. Але виганяти її не поспішав:
— Лотта добре працює, хай залишається.
Три роки Цвейґ спав із дружиною і коханкою. За столом обідали всі разом і говорили про якісь дрібниці, як-от про погоду.
Фридерика обрала тактику чекання. І дочекалася:
— Так довше тривати не може, — сказав якось Стефан. — Лотті важко. Вона намагалася викинутися з вікна.
— Я завтра ж знайду тобі іншу секретарку, — сказала Фридерика.
— Ти не зрозуміла. Я прошу в тебе розлучення.
Вона лишилася у Штатах. Цвейґ із молодою дружиною 1941-го виїхав до Бразилії. І писав звідти Фридериці листи. Тепер його цікавили найменші подробиці її життя. Нове кохання ненадовго врятувало від внутрішньої порожнечі. Далеко від друзів, від батьківщини, він зовсім зламався. "Я втомився від усього" — написав в останньому листі Фридериці в день смерті.
Роман-біографію Бальзака писав 30 років
Письменник Стефан Цвейґ здобув славу передусім своїми драматичними новелами — "Амок", "Лист незнайомки", "Шахова новела". Пише, наскільки беззахисне людське серце, на які подвиги чи злочини штовхає людину пристрасть.
Якось на початку 1930-х Цвейґ відпочивав на Рів'єрі в невеликому пансіонаті. Розмірені будні сколихнула нечувана тоді подія — 33-річна мати двох дітей тікає від родини з незнайомцем, який прибув день тому. Мешканці пансіонату бурхливо обговорювали подію. Цвейґ став на захист жінки:
— Вона вчинила чесніше, віддаючись своєму бажанню, аніж лежати в ліжку з остогидлим чоловіком та уявляти себе в обіймах коханця, як це в нас прийнято робити.
Цю історію він опише в одній із новел.
Прославиться Цвейґ іще як автор історичних портретів. "Марія Антуанетта", "Магеллан", "Жозеф Фуше" та інші він писав довго. "Бальзака", приміром, цілих 30 років. Намагався розгадати вчинки і порухи душі своїх героїв. Але нічого не домислюючи, спирався тільки на документи. Новели й історичні романи-біографії Цвейґа читали із захватом. У 1920-1940-х він був одним із найпопулярніших авторів у світі.
1881, 28 листопада — Стефан Цвейґ народився у Відні, що був тоді столицею Австро-Угорської імперії, в єврейській родині. Батько — багатий текстильний фабрикант.
1900 — закінчив гімназію і вступив на філологічний факультет Віденського університету. Вивчав романістику і германістику. Перші вірші опублікував у 17 років, у 20 — видав збірку поезій "Срібні струни". Й одразу ж отримав визнання, став модним поетом. Невдовзі переключився суто на прозу.
1905–1906 — багато подорожує Європою, Індією, Індокитаєм, Північною і Південною Америкою. Заводить дружбу з європейськими знаменитостями — письменником Роменом Ролланом, поетом Райнером Марія Рільке, скульптором Оґюстом Роденом, психіатром Зиґмундом Фройдом. У 30 років має репутацію гуманіста і людини енциклопедичних знань.
1913 — одружується з Фридерикою Марією фон Вінтерніц. Прожили разом 25 років — до 1939-го, коли Цвейґ узяв шлюб із Шарлоттою Альтманн
1942 рік, 23 лютого — подружжя Цвейґів покінчило життя самогубством. За тиждень до цього склали заповіт на користь родини Шарлотти
3 
1
Коментарі
13