У перші повоєнні роки жителі Підмосков"я спостерігали, як люди у погонах ходили пустирями і підворіттями з ковбасою і приманювали бродячих псів. Якщо собака був симпатичний і легко йшов на контакт, його кидали до машини та відвозили до старого маєтку біля московського стадіону "Динамо".
У тому будинку був розташований військовий Інститут авіаційної і космічної медицини. Тут наприкінці 1950-го під керівництвом генерального конструктора ракетно-космічної техніки Сергія Корольова, 44 роки, під грифом "секретно" почали готувати перших живих істот для польоту у космос.
Для експериментів відбирали маленьких дворняг вагою 6–7 кг, віком від 2 до 6 років. Вони краще за породистих собак переносили фізичні навантаження, були стійкими до несприятливих впливів зовнішнього середовища. Для дослідів брали лише сучок. На них було простіше пошити космічні костюми. Мали бути світлої масті, щоб контрастно виглядати на телеекрані під час зв"язку із Землею. Зрештою сформувався перший космічний загін із 32 тварин.
Собаки проходили тренування у макеті кабіни корабля. Їх привчали носити датчики і гермошоломи. Для реєстрації тиску кожній тварині зробили спеціальну операцію: вивели сонну артерію у шкірний шматок на шиї, а для контролю роботи серця ввели під шкіру електроди. Харчували зі спеціальних годівниць: автомати-конвеєри двічі на день видавали нову порцію тістоподібної їжі з необхідною кількістю рідини. Позаду до космічного комбінезона прикріпили трубку, крізь яку всі відходи потрапляли у мішок зі спеціальною травою.
Із липня 1951-го по вересень 1960-го із космодрому "Байконур" здійснили 29 собачих польотів у стратосферу на висоту 100–150 км. 15 псів літали по декілька разів. 18 "космонавток" не повернулися на Землю. Тварини гинули від розгерметизації кабіни, відмови парашутної системи, неполадок у системі життєзабезпечення.
1957 року на орбіту запустили перший штучний супутник Землі. Аби утерти носа американцям, які також активно займалися космічними розробками, — відправляли у космос мавп, але польоти закінчувалися невдало, — Микита Хрущов зажадав від Корольова ще одного ефектного старту. Конструктор вирішив відправити на другому супутнику собаку. Повертати корабель із космічного польоту тоді не вміли. Космонавтка мала загинути. Із десятка натренованих тварин вибрали трьох "камікадзе" — Альбіну, Лайку та Муху.
— Альбіна двічі літала й достатньо послужила науці, — згадував Володимир Яздовський, керівник космічними експериментами над собаками. — Крім того, у неї були забавні цуценята. Вирішили її пожаліти. Вибрали 2-річну Лайку. Вона була славною, спокійною, ласкавою. Шкода було її. Муху залишили дублером.
На орбіту Лайку відправили 3 листопада 1957-го. Вона жила у невагомості кілька годин. За офіційними даними, її приспали. Та насправді перегрілася у польоті й загинула від спеки і задухи. А газети, радіо кілька днів доповідали про самопочуття вже мертвої собаки. Радянський супутник з Лайкою кружляв навколо Землі потім кілька місяців. У квітні 1958 року він увійшов у щільні шари атмосфери і згорів.
Після Лайки вчені майже три роки розробляли корабель, який повертається, оснащений системами життєзабезпечення. У кожного серед них була своя улюблениця. Корольову подобалася руда Лисичка. Вона успішно пройшла всі випробування. І її разом із Чайкою вирішили відправити на орбіту. Перед польотом конструктор прошепотів Лисичці на вушко:
— Я так хочу, аби ти повернулася.
Та 28 липня 1960-го на 19-й с польоту у ракети "Восток" із тваринами на борту відвалився боковий блок. Корабель упав на землю та вибухнув. Собаки загинули. Корольов почав працювати над системою порятунку спускового апарата. У майбутньому вона врятує життя першим радянським космонавтам. У пресі звістка про загибель псів не з"явилася. Наступними у космос відправили їхніх дублерів — Білку і Стрілку. Для польоту їм пошили спеціальні костюми, а в кабіні встановили шприци зі смертельною ін"єкцією, аби в разі аварії тварини довго не мучилися.
19 серпня 1960-го Білка й Стрілка стартували. У космосі були 25 год. На 18-му витку довкола Землі їх стали спускати. Політ засекретили: щоб нічого не потрапило у пресу, у разі повторної катастрофи. На початку польоту тиск у собак був за 200, дихання прискорене. Але тільки-но корабель вийшов на орбіту, їхній стан нормалізувався. Вчені зрозуміли, що й з людиною у космосі нічого не трапиться. Після повернення тварин на Землю у будинку ТАРС влаштували грандіозну прес-конференцію.
— З інституту на прес-конференцію ми виїхали спочатку на Ленінградський проспект, потім їхали по вулиці Горького, — згадує Людмила Радкевич, доктор біологічних наук. — Собаки сиділи поруч зі мною. Вони були одягнені в яскраві костюмчики. Їх було добре видно в машині. Щойно повідомили, що прилетіли космічні собаки. Коли на світлофорі машина зупинилася, люди стали заглядати у відкриті вікна й плескати в долоні.
Коли Радкевич виходила з авто в будинку ТАРС, то зачепилася шпилькою за парапет і розтягнулася на асфальті разом із затиснутими під пахвами тваринами. До неї підбігли французькі журналісти, допомогли піднятися. Білку й Стрілку привітали із повторним м"яким приземленням.
За кілька днів радянські телеглядачі вперше побачили кадри польоту дворняг-космонавток. Було добре видно, як собаки крутилися і переверталися в невагомості. Їх возили у дитячі садки, школи, дитбудинки.
Тим часом з"ясовували, чи не вплинув політ у космос на генетику тварин. Стрілка двічі народжувала здорових цуценят. Кожне щеня було на обліку, і за нього персонально відповідали. У серпні 1961-го Микита Хрущов особисто попросив цуценя Пушка й відправив його у подарунок Жаклін Кеннеді, дружині президента США. Решту свого життя Білка і Стрілка провели в інституті й померли своєю смертю.
Пацюки, комахи і рослини загинули
Услід за Білкою та Стрілкою 1 грудня 1960 року у космос полетіли Бджілка і Мушка. Політ був успішним, однак через неполадки в системі керування корабель почав спускатися не розрахованою траєкторією в акваторію Японського моря. У газетах писали, що корабель згорів при вході у щільні шари атмосфери. Насправді його підірвали, аби він не потрапив на чужу територію.
22 грудня "Восток" знову вийшов на орбіту з Перлиною та Жулькою на борту. Цього разу трапилася аварія третього щабля ракети-носія. Спусковий апарат здійснив посадку у Красноярському краї. Пацюки, комахи, рослини загинули, а собаки вижили.
Сергій Корольов вирішив: два вдалі старти і летить людина. 9 березня 1961-го у космос відправили Чорнушку з манекеном космонавта, якого назвали Іваном Івановичем. Вони облетіли навколо Землі й повернулися. 25 березня з тим самим манекеном успішно стартувала Зірочка. На них і відпрацьовували всі етапи польоту, які пізніше виконала перша людина. Собаки приземлилися у спусковому апараті, а манекена катапультували. За 18 днів полетів у космос Юрій Гагарін. Після свого успішного повернення космонавт пожартував:
— Не розумію, хто я — перша людина у космосі чи останній собака.
2 
1
Коментарі
5