"Повірте, я зробив усе, що в людських силах, щоб уникнути явного скандалу. Я волів більш ніж три роки вести непередавано тяжке існування", — розповідав у листі диригент 39-річний Ганс фон Бюлов сестрі дружини 1869-го. Його жінка й мати двох доньок Козима, якій виповнилося 32, стала коханкою приятеля — на 24 роки старшого за неї композитора Ріхарда Ваґнера. Розлучитися в католицькій Баварії, де вони жили, було непросто. Та Ваґнер і не хотів цього: фон Бюлов був талановитий диригент, потрібний йому для спільної роботи.
Восени 1853-го 40-річний Ріхард Ваґнер поїхав із 42-річним Ференцом Лістом навідати позашлюбних дітей останнього. Молодша донька 16-річна Козима, довготелеса й довгоноса, швидко стала прихильницею батькового друга — теж уже відомого композитора. Непоказний зовні — мав 153 см зросту — Ваґнер розповідав, що "поглядом міг прикувати жінку до стіни".
Одразу після весілля 1857 року Козима запропонувала чоловікові Гансу фон Бюлову провести медовий місяць в гостях у Ваґнера. Тому ідея не видалася дивною: він і сам захоплювався його творчістю. Композитор разом із дружиною Мінною жив тоді у маєтку свого благодійника, торговця шовком Отто Везендонка поблизу Цюриха. Козима швидко розуміє, що відбувається в цьому "сховку". Так називав Ваґнер будиночок, що спеціально для нього звів меценат. Ріхард закоханий у господиню маєтку Матильду Везендонк. І це почуття взаємне.
Козима вирішує: Ваґнер має належати їй. Вона виконує найдрібніші доручення композитора, не минає нагоди виявити своє захоплення його творчістю. Подружжя фон Бюлов уже залишило маєток, коли вибухнув скандал. Мінна демонстративно розкрила листа, що написав чоловік Матильді, й вимагає перервати їхній зв'язок. Хоч ніжні почуття його дружини до композитора давно для Отто Везендонка не таємниця, та плітки вже надто поширилися. Подружжя Ваґнерів виїжджає зі "сховку": Мінна на курорт лікувати серце, Ріхард — до Венеції. Завершує там оперу "Трістан і Ізольда". Ваґнерове запрошення до Мюнхена на прем'єру в червні 1865-го Везендонки проігнорували. На це він дуже розлютився. Спілкування Отто і Матильди з композитором відтоді припинилося.
У листопаді 1863-го Ваґнер заїжджає до Берліна відвідати концерт, яким мав диригувати Ганс фон Бюлов. Доки той готується до виступу, композитор з його дружиною Козимою їдуть кататися екіпажем. "Цього разу нам було не до жартів: ми мовчки дивилися одне одному в очі, й пристрасна потреба зізнання оволоділа нами. Та слова виявлялися зайві", — згадує Ваґнер у мемуарах ту прогулянку.
Його фінансові справи йдуть дедалі гірше. Він прагне розкоші, й отримавши хоч якісь кошти, негайно витрачає їх на дорогий одяг, екіпажі, оздоблення житла. На втілення творів також необхідні фінанси: за постановку спочатку треба заплатити — виконавцям, за виготовлення декорацій і оренду залу. Тож позичає під майбутні доходи, і влазить іще глибше в борги.
Із початком 1864-го йому, визнає сам, "не лишалося нічого іншого, як підписувати нові векселі для погашення старих, виданих на короткі терміни. Така система очевидно й нестримно вела до повного розорення, вихід з неї могла дати тільки вчасно запропонована, ґрунтовна допомога". І вона була — від 18-річного короля Людвіга ІІ, який щойно зійшов на трон Баварії. Юний монарх ще підлітком був вражений прем'єрою опери "Лоенґрін" і відтоді закохався у Ваґнерову творчість. А злі язики казали, що й у самого композитора. Людвіг забезпечив його матеріально, віддав у розпорядження столичний Мюнхенський театр для постановок. Та Ваґнера не влаштовував рівень тамтешніх виконавців. Тоді король погодився фінансувати заснування в столиці королівства "Німецької школи музики". Там композитор міг готувати музикантів і співаків, які були б здатні виконувати його складні опери так, як він того хотів. Серед тих, кого запросив до роботи в школі, був і Ганс фон Бюлов. Він прибув із родиною — Козимою та двома дочками. Відтоді його дружина проводить з другом чоловіка майже весь час: виконує обов'язки секретаря, облаштовує справи, Ріхард надиктовує їй свої мемуари. Він давно не живе з дружиною.
У квітні 1865-го народжується донька Ваґнера й Козими Ізольда. Та офіційно вони не визнають своїх стосунків. Дитина отримує прізвище фон Бюлов. Ганс потрібний Ваґнеру — більше нікому він не хоче довірити диригувати своїми творами. Батько Козими Ференц Ліст засуджує поведінку доньки. Тож запрошує до себе подружжя фон Бюлов погостювати, сподіваючись відновити їхній зв'язок. Але Козима порушує домовленості й сама приїжджає до Женеви, де винаймає квартиру Ріхард. Разом вирушають у подорож Швейцарією. Тоді жінка знову повертається до родини. Чоловікові пояснює, що насправді допомагає його другу-композитору налагоджувати стосунки з видавцями й виконавцями музики. Козима з Ваґнером під час мандрівки придивилися закинуту віллу в околиці Люцерна. Винайнявши й облаштувавши її, Козима знов залишає чоловіка — переїжджає туди з трьома доньками. Невдовзі до них приєднується Ріхард. Ще кілька разів вона повертатиметься до чоловіка, Ганс ставитиме Ваґнерівські твори в Мюнхені, а в пресі з'являтимуться статті-спростування "наклепів" щодо їхніх стосунків. У лютому 1867-го Козима народжує четверту доньку, другу дитину Ваґнера. Малу назвали Євою, як і головну героїню опери "Нюрнберзькі мейстерзінгери". Над нею саме працював Ріхард. Весь час вони живуть у маєтку разом, майже не криючись.
Мінна Ваґнер померла від серцевої недуги 1866-го. А як сприймає все Ганс фон Бюлов? "Я приніс у жертву своє становище в мистецтві, достаток. Лишилося тільки пожертвувати життям, і, визнаю, це був би найлегший спосіб уладнати все — розрубати вузол, — описує свої почуття в листі до Козиминої сестри 1869 року. — Можливо, я зважився б на це — якби в тому, другому, була хоч крапля честі: він у своїх витворах величний, у вчинках — низький... Лише кілька місяців тому дізнався з газет про "щастя" маестро, якому його коханка (там було прямо вказане ім'я) народила нарешті спадкоємця, хрещеного в ім'я Зіґфрида, — щасливе знамення завершення нової опери. Цим самим мої роги увінчані блискучою короною".
Син Ріхарда й Козими Зіґфрид народився у червні 1869-го. Тоді ж Ваґнер завершив однойменну оперу. За рік Козима отримала офіційне повідомлення про розлучення. Заради цього Ганс фон Бюлов мусив залишити посаду королівського капельмейстера. Він поставив колишній дружині лише одну умову: його дві доньки мають залишитися з ним. 25 серпня 1870 року в Люцерні відбулося весілля Ріхарда й Козими. Ференц Ліст — тепер уже тесть Ваґнера — на нього не приїхав.
15 годин триває тетралогія — цикл із чотирьох опер — "Перстень нібелунга" Ріхарда Ваґнера. Твір виконують чотири вечори поспіль. У кожний звучить одна з частин: "Золото Рейну","Валькірія", "Зіґфрид", "Загибель богів". Композитор писав тетралогію упродовж 26 років, починаючи від створення лібрето 1848-го. Дія базується на давній німецькій міфології, ісландських сагах та середньовічній поемі "Пісня про Нібелунгів". Для виконання складної технічно на той час опери, що містить багато спецефектів, у німецькому Байройті спорудили театр. Уперше тетралогію поставили з 13 по 17 серпня 1876 року на відкритті театру. Там досі відбувається щорічний Ваґнерівський музичний фестиваль.
5 
1
Коментарі
5