Ексклюзиви
Четвер, 05 лютого 2009 18:52

Ремарк оженився на колишній дружині Чарлі Чапліна

Восени 1937 року німецька актриса Марлен Дітріх обідала із колишнім коханцем в одному з венеціанських кафе. До них підійшов і вклонився незнайомець:

— Дозвольте представитися: Еріх Марія Ремарк.

— Виглядаєте надто молодо, щоб написати одну з найкращих сучасних книг, — промовила Марлен.

— Можливо, я написав її лише для того, щоб одного дня почути від вас ці слова, — клацнувши золотою запальничкою, він підніс їй вогонь.

Актриса говорила про роман Ремарка "На Західному фронті без змін", який побачив світ 31 січня 1929-го.

Еріха забрали на Першу світову, коли йому виповнилося 18. П"ять разів був поранений. Після госпіталю перебивався випадковими заробітками: давав уроки гри на піаніно, працював бухгалтером і навіть продавав надгробки. Згодом почав писати статті до газет, опублікував банальний роман, переповнений розкішними машинами та вродливими жінками. 1925 року одружився з колишньою танцівницею Ільзі Юттою Замбона. Худенька — страждала на туберкульоз, вона стане прообразом декількох його літературних героїнь.


Ремарк елегантно одягається, носить монокль, відвідує із Юттою концерти, театри, модні ресторани. За 500 марок у збіднілого аристократа купує баронський титул — той формально усиновив Еріха — і замовляє візитівки з короною. Багато п"є: улюблений його напій — кальвадос. І раптом цей чепурун одним духом, за чотири тижні, пише роман про війну "На Західному фронті без змін".

— Роман написався сам, — казав автор.

Про Першу світову розповідається від імені 19-річного юнака. Не лише про те, як атакують і сидять під бомбардуваннями, але і як сплять, їдять, тиняються без діла, спілкуються. 31-річний Ремарк, якого доти ніхто не знав, прокидається знаменитим. Лише за рік продано 3,5 млн екземплярів роману. Його перекладають 12 мовами. За два роки твір екранізують, фільм отримує "Оскара". І книга, і стрічка роблять автора багатим. Він починає збирати килими й живопис імпресіоністів тощо. Із Юттою за чотири роки розлучаються — через зради обох.

У січні 1933-го, напередодні приходу Гітлера до влади, друг Ремарка в одному берлінському барі передає йому записку: "Негайно виїжджай з міста". Той сідає в машину й у чому був їде до Швейцарії. У травні роман "На Західному фронті без змін" нацисти публічно спалюють "за літературну зраду солдатів Першої світової війни". Автора невдовзі позбавляють німецького громадянства.

Біля одного з озер Швейцарії Ремарк купує розкішну віллу й перевозить туди свою колекцію. Продовжує писати й заводити швидкоплинні стосунки з жінками. Багато подорожує. Аж до 1937-го — коли починається роман із Марлен Дітріх. Письменник називає її Пумою. Її номери в готелях закидає білим бузком. Наступне літо вони проводять на модному курорті на півдні Франції. Окрім Ремарка, Марлен Дітріх, її 13-річної доньки Марії, до товариства входять чоловік актриси Рудольф Зібер і його коханка. Подружжя Марлен і Рудольфа фактично розпалося з народженням доньки, але вони залишилися друзями.

Того літа Ремарк починає працювати над романом "Тріумфальна арка". Прообрази головних героїв — Марлен Дітріх і сам Ремарк. Донька актриси згадувала, що він писав від руки добре загостреним олівцем. При собі завжди мав їх цілу коробку, а також жовтий блокнот у лінійку — на випадок, якщо раптом прийде натхнення.

Улюблений напій Ремарка — кальвадос

Невдовзі Еріх набридає актрисі. На його очах вона один за одним заводить романи. Потім починає зустрічатися з багатою лесбіянкою з Америки. Письменник пробачає все й готовий із Марлен одружитися. Але та приголомшує його звісткою про аборт від актора, з яким щойно знялася в новому фільмі. Письменник далі працює над романом, править ранні оповідання, а вечорами напивається до безтями.

Напередодні нової великої війни він думає про порятунок своєї мистецької колекції. Зрештою перевозить її до Америки. Марлен, що переживала черговий роман, якось побажала отримати на день народження картину Сезанна. Ремарк відмовив. А 1943-го він пише коханій записку: "Завжди приходить момент, коли треба зупинитися. Тому — адью". "Тріумфальна арка" побачила світ за два роки і стала прощанням із Марлен Дітріх.

У США Ремарк не бідує. Виходять його романи, п"ять творів екранізують у Голлівуді. Німецькі літератори-емігранти на чолі з Томасом Манном його уникають. Книжки Ремарка мають успіх у публіки, а літературна еліта називає їх банальними. Він почувається самотнім, депресує, багато п"є, змінює жінок.

На початку 1950-х письменник оголосив, що подумує про одруження з молодшою на 12 років актрисою Полетт Ґоддар — колишньою дружиною Чарлі Чапліна. Дітріх на правах друга почала його відмовляти. Вважала, що Ґоддар потрібна його колекція, а не Ремарк. Тоді він укотре запропонував їй руку й серце — інакше він одружується з Полетт. Так і сталося.

Письменник писав, що Полетт "випромінювала життя і врятувала його від депресії". Завдяки їй він закінчує "Іскру життя". Роман, у якому Ремарк уперше поставив знак "дорівнює" між фашизмом і комунізмом, має успіх. Незабаром починає роботу над романом "Час жити й час умирати". Присвячує його дружині. Пити став менше, але відмовитися зовсім так і не зміг.

Подружжя перебирається до Швейцарії. Еріх усе частіше залишається вдома, а Полетт їздить світом. Вони обмінюються романтичними листами. Він підписує їх: "Твій вічний трубадур, чоловік і залицяльник". 1967-го письменник пережив два серцеві напади. Через три роки його не стало. На похорон Марлен Дітріх прислала троянди. Полетт не поклала їх на труну. Вона спалила всі листи від Дітріх, а попіл розвіяла.


Незадовго до смерті письменник звернувся до психіатра



Психоаналіз відкрив йому дві причини його неврастенії: завищені життєві домагання і сильна залежність від любові до нього інших людей. Коріння відшукав у дитинстві: у перші три роки його життя мати всю прихильність віддала хворому братові Еріха, який незабаром помер. Звідси на все життя залишилися невпевненість у собі, відчуття, що його ніхто не любить, схильність до мазохізму в стосунках із жінками. У щоденнику письменник скаржився, що сам у себе викликає злість і сором. А п"є тому, що тверезим спілкуватися з людьми не може. Ба, навіть із самим собою.

1898, 22 червня — Еріх Пауль Ремарк народився в Оснабрюці в Нижній Саксонії у католицькій сім"ї. Батько був палітурником

1921 — змінив друге ім"я Пауль на Марія — так звали його матір, яка 1918-го померла від раку

1943 — сестрі Ремарка Елфріді Шольц відрубали голову в берлінській тюрмі за те, що вона сказала: "Німецькі солдати — гарматне м"ясо. Німеччина приречена на поразку, я охоче вліпила б Гітлерові кулю в лоба"

1953 — зустрівся з 52-річною Марлен Дітріх, вечеряли у неї вдома. Потім записав: "Прекрасної легенди більше немає. Усе скінчено. Стара. Втрачена"

1958 — офіційно зареєстрував шлюб із Полетт Ґоддар. Жили у Швейцарії — або в різних будинках, або в апартаментах по сусідству

1970 — з хворобою серця Ремарка кладуть у приватну клініку. Там він і помер 25 вересня. Похований у містечку Локарно на півдні Швейцарії. Полетт Ґоддар згодом продала частину колекції чоловіка за $3 млн 100 тис. Пережила його на 20 років, похована поряд

За 80 років роман "На Західному фронті без змін" у всьому світі витримав 43 видання, перекладений 36 мовами

Зараз ви читаєте новину «Ремарк оженився на колишній дружині Чарлі Чапліна». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

2

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 4726
Голосування Чому президент Зеленський погодився на "формулу Штайнмаєра"?
  • Хоче швидких перемог для себе і не розуміє наслідків для країни
  • Робить це через тиск європейських партнерів
  • Піддався Росії
  • Це зрада і немає, чого обговорювати
  • Ще не все пропало, ситуацію можна виправити
  • Ваш варіант у коментарях
Переглянути
Погода