— Пройшов я всю війну від Бєлорусії до Бєрліна в пєхоті. На Рейстазі написав: "Смерть Гітлеру! Я побідив і розписуюся на твоєму шляху". На війні лише раз злякався. Нас після атаки семеро залишилось із взводу, а командир — лейтенант Кузнєцов — восьмий. Сиділи в окопі. Він записував усіх, казав, що буде подавати прєдставлєніє на Червону зірку. Устиг кількох написати, як у нього попав снаряд. Кузнєцова рознесло на дрібні куски: в один бік голова полетіла, в інші — ноги, руки.
Після війни ще чотири роки я служив шофером у Германії. Армію відбував. Те, що був на війні, не щиталося. Потім у Крижопільському районі будував хату. Як построїлися, дім продали і у Вінницю переїхали. Але хіба це житло, однокімнатна діра! Получаю тисячу гривень. Половину пенсії тратимо з жінкою на ліки. Мені б якусь путьовку взяти в санаторій, підлікуватися. Серце болить. Грижа так схвачує, що дихати не можу, кончаюся. Врачиха направлення в больніцу не виписує. Каже, треба прийти в поліклініку, обстежитися. А я не годен ходити.
Михайло МЕЛЬНИЧУК, 85 років, ветеран, м. Вінниця
7 
35413
Коментарі