— Тьотю Аню, ви повинні за мене заступитися перед Левінзоном. Він робить із мене божевільну. Давайте я вийду за вашого Володьку, а потім ми розлучимося. Ви ж розумієте, що ні він, ні я не створені для сімейного щастя. Я можу йти по життю тільки одна, — каже 26-річна Іда Рубінштейн тітці Анні Горовіц, яка приїхала до неї в Париж із Петербурга.
Прагне вийти з клініки Левінзона. Її на лікування відправили туди родичі, щоб завадити стати актрисою. Аби втілити задум, зважується на шлюб. Лише після цього зможе самостійно розпоряджатися своїм життям, за тодішніми звичаями.
— Володимир отримає за контрактом, скільки захочете, — продовжує Іда. — Навіть половину. Але тільки вже будьте ласкаві після цього залишити мене в спокої. Згода? А тепер я хочу ванну й вечерю. М'яса, дюжину устриць і шампанського!
Наступного дня жінки разом повертаються в Петербург.
Анна Горовіц ростила Іду з 10 років — після смерті її батьків. Мільйонер Лев Рубінштейн був почесним громадянином Харкова, власником цукрових заводів, трьох банків та пивоварні "Нова Баварія". Єдина донька успадкувала весь його статок. Тому тітка-опікунка ніколи ні в чому племінниці не відмовляла. Не перечила і її захопленню театром.
У родині заведено проводити вечори з артистами та художниками. Однак виступати на сцені вважають недостойним заняттям. Іда на це не зважає. Щодня під'їжджає до театру Комісаржевської в Петербурзі на кареті. Перехожі дивуються фантастично розкішному вбранню молодої жінки, намальованим синьо-чорним бровам і червоно-кораловим губам. Вона мовчки входить до театру і за кілька годин так само мовчки виходить.
Готують п'єсу Оскара Уайльда "Саломея" з Ідою в головній ролі. Проте постановку визнають аморальною і забороняють. Тоді вона зважується на самостійний виступ із фрагментом вистави — "Танець семи покривал". Танцює, скидаючи одне за одним усі сім покривал. На ній залишається лише сукня з намистин. Публіка приголомшена небаченим видовищем.
Після виступу родичі рішуче налаштовані ізолювати її. Щоб позбутися опіки, 1909-го Іда Рубінштейн бере фіктивний шлюб із банкіром і двоюрідним братом Володимиром Горовіцем. Медовий місяць проводять в Єгипті. Однак звідти повертаються окремо й оформлюють розлучення.
"Мене вразила зачіска з пишним напуском на лоб, яскраво-червоне плаття з довгим шлейфом та мереживами. Я оніміла. Потім раптом подумала, що я абсолютно непристойно одягнена і дуже погано виглядаю", — писала у спогадах акторка Віра Пашенна про зустріч з Ідою Рубінштейн у Малому театрі в Петербурзі.
Іда після розлучення шукає роботу в провідних театрах Російської імперії. Хоче одразу отримати головну роль. За це погоджується оплатити всі витрати на постановку. Її запрошує Костянтин Станіславський із Художнього театру. Та актриса відмовляється, бо вважає його нудним.
Приймає пропозицію театрального діяча Сергія Дягілєва. Він збирає найкращих танцюристів Російської імперії, гастролює з ними Францією. Колективу саме не вистачає акторки для ролі Клеопатри в однойменному балеті та Зобеїди в "Шахерезаді". У них мінімум рухів і тексту, однак присутність Іди на сцені додає виставам містичності й заворожує глядачів.
"Цариця Єгипту поступово залишалася без одягу й віддавалася любовному екстазу у всіх на очах. Лише в найкритичніший момент з'являлися придворні дами, які закривали занавісками коханців", — писала у спогадах балерина Наталія Труханова.
Художник Олександр Бенуа згадував: "Найцікавішим у видовищі було те, що після роздягання глядачі бачили не гарненьку актрису, а справжню чаклунку, яка несе погибель. У залі стояла така тиша, ніби він порожній — усі були в шоці. Незвичайною акторкою захоплювалися більше, ніж зірками балету".
"Обличчя Іди Рубінштейн було такої безумовної і вражаючої краси, що навколо всі лиця вмить ставали кривими, м'ясними та розпливалися — хоч би якими святковими до того не видавались", — описувала художниця Ніна Єфімова.
Зображення актриси супроводжує парижан скрізь — на афішах, у газетах, рекламі та на коробках цукерок. Публіка обговорює її виступи, вбрання, мандрівки, коханців і загадкову садибу.
"У великій вітальні висить важка завіса, скріплена золотими китицями, — як у театрі. У кутку виблискують сенегальські інструменти для тортур, — пише місцева газета. — Кругом розставлені японські божки, самурайські мечі, давньогрецька статуя оракула. В її саду розгулюють павичі. Літають райські птахи. Інколи до гостей виводять улюбленицю господині — маленьку пантеру".
— Монументальність — у кожному її русі. Побачити Іду Рубінштейн — цілий етап життя. За нею дається особлива можливість судити, що таке взагалі обличчя людини. Ось кого б я написав, — каже знайомим художник 46-річний Валентин Сєров. Він любить писати жіночі портрети. Найвідоміший — "Дівчинка з персиками".
Домовляється з актрисою про портрет. Ідуть до майстерні у великій залі домашньої церкви колишнього монастиря Ля Шапель. Акторка позує там оголеною напівлежачи на ліжку.
Художник виставляє полотно на Всесвітній виставці в Римі 1911-го. Роботу критикують за непрофесійність і непривабливість моделі. Сєров хворіє та помирає.
Іда йде з трупи Дягілєва, пробує виступати самостійно. Однак її вистави не мають успіху, і вона залишає сцену.
Їздила на полювання в Африку
1883, 3 жовтня — у Харкові в сім'ї одного з найбагатших підприємців на українських землях Льва Рубінштейна та його дружини Ернестіни народилася донька Іда.
1888 — помирає мати, а за чотири роки — батько. Успадковує все сімейне майно і живе під опікою дядька Адольфа. Той помирає 1894-го. Іда переїжджає до Петербурга — під опіку тітки Анни Горовіц.
1901 — закінчує петербурзьку приватну гімназію Любові Таганцевої. Бере уроки історії та літератури в професора Олександра Погодіна.
1904 — виступає під псевдонімом Лідія Львівська у приватному спектаклі "Антігонa". Вступає на драматичні курси при Малому театрі. Бере приватні уроки танцю.
1909 — виходить заміж за банкіра Володимира Горовіца. Через місяць розлучається. Починає виступати в Парижі в балеті Сергія Дягілєва. За два роки створює власну трупу, але її виступи не мають успіху.
1921 — знялася у фільмі "Корабель" за драмою її коханця Габріело д'Аннунціо. Їздить полювати на левів у Африку та оленів до Норвегії.
1928 — танцівниця Броніслава Ніжинська збирає для постановки Іди Рубінштейн балетну трупу. Ставлять "Жанна д'Арк на вогнищі", "Амфіон", "Семіраміда", "Болеро", "Вальс".
1934 — отримує орден Почесного легіону, а за рік — французьке громадянство. 1938-го востаннє виходить на сцену. Побоюючись приходу німців, залишає Францію й переїздить до Лондона. Працює в госпіталі.
1945 — повертається у Францію. Змінює юдаїзм на католицизм. Працює перекладачем в ООН.
1960, 20 вересня — помирає в містечку Вансе на півдні Франції. За заповітом, жодних повідомлень про її смерть у пресі не публікують, час похорону не повідомляють. На надгробок наносять лише літери "I. R."
Відкрила госпіталь і працювала в ньому
Із початком Другої світової війни 1939-го Іда Рубінштейн залишила Францію й перебралася до Великої Британії. У Лондоні разом із коханцем Волтером Гіннесом відкрила госпіталь для поранених солдатів, працювала там. Ніхто не знав її справжнього імені та походження. Вона відмовлялася від публічних заходів і згадок у пресі.
Гіннес став міністром у справах Близького Сходу. Займався стримуванням еміграції єврейських біженців з Європи до Палестини. 1942-го судно з юдеями затримали біля Туреччини. За кілька днів воно вибухнуло, загинули 768 пасажирів. Підпільна єврейська організація поставила мету помститися британському керівництву. 1944-го вони вистежили і вбили Волтера Гіннеса.
8 
35413
Коментарі