"Ясновельможний пан гетьман Іван Скоропадський 3 липня після полудня тимчасове своє життя скінчив. Будучи при смерті, доручив правління Павлу Полуботку, полковнику чернігівському. Той відразу велів готувати в усі полки універсали з оголошенням про смерть гетьманську і з грізним застереженням, щоб старшина й козаки залишалися на місцях. Хто чинитиме самовільне щось, понесе тілесне покарання", — писав у щоденнику гетьманської канцелярії 1722-го писар Пилип Борзаківський.
Чернігівського полковника Павла Полуботка козацька старшина хотіла обрати гетьманом ще 1708 року. Але тоді Військо Запорозьке потрапило під вплив Московщини й цар Петро І змусив передати гетьманську булаву стародубському полковнику Іванові Скоропадському, якого вважав лояльнішим.
Московити взялися нищити самостійність українців. У канцелярію гетьмана приставили своїх посланців, змушували козаків працювати на будівництві нових міст у щойно проголошеній Петром І Російській імперії. На початку 1722 року Івана Скоропадського викликали до Санкт-Петербурга.
Там гетьман дізнається про створення Малоросійської колегії. Вона має діяти у столиці Гетьманщини — Глухові, контролювати діяльність гетьмана. Проголошувалася найвищою установою в Україні, гетьману надавався лише дорадчий голос. Це удар для 76-річного Івана Скоропадського, який відображається на його здоров'ї.
До Глухова він повертається наприкінці червня хворим. 1 липня до гетьмана навідується Павло Полуботок, який звітує про своє правління протягом шести місяців. Наступного дня чернігівський полковник бере участь у засвідченні заповіту гетьмана. За день той помирає.
4 липня 1722-го старшинська рада виконує волю Скоропадського й обирає новим гетьманом Полуботка. Він порушує традицію, яку понад 65 років до нього започаткував Богдан Хмельницький — не чекає дозволу московського царя на гетьманування. Полковники знають про рішення Петра І про запровадження Малоросійської колегії. Вирішують, наскільки можливо протидіяти планам царя.
Коли в Санкт-Петербурзі дізнаються про смерть Скоропадського, то хочуть використати це на свою користь. Не збираються підтримувати когось на посаду гетьмана.
— Від Полуботка правління належного я не сподіваюся, — каже обер-прокурор російського сенату Іван Скорняков-Писарєв, почувши про обрання нового гетьмана.
Утім відверто нехтувати думкою старшин і полковників сенат не наважується. Щоправда, в офіційних листах продовжують називати Полуботка чернігівським полковником.
Ситуація загострюється із прибуттям до Глухова президента Малоросійської колегії Степана Вельямінова й шести російських офіцерів. Вони одразу демонструють зверхність над місцевими. Вимагають від гетьмана та старшини звіти про фінансові справи, хочуть перечитувати всі листи й універсали.
Вельямінов та офіцери з колегії бажають брати участь у нарадах старшини. Щоб придушити можливий спротив, розсилають довірених осіб із закликом до козаків скаржитися на старшину, обіцяючи повний захист.
Павло Полуботок відмовляється виконувати накази росіян.
"У діяльності Полуботка починають проявлятися риси характеру, до тих пір приховані, — писав у журналі "Київська старовина" 1890-го дослідник під псевдонімом "Я. Ш.". — Його розум, настирливість у досягненні цілей спрямовуються тепер у інший бік, ніж раніше. Справи, в яких він бере участь, показують, що навіть у корисливих людей можуть бути патріотичні прагнення".
Гетьман шукає людей, які могли вплинути б на Петра І. Виходить на фаворита царя Олександра Меншикова. Той пропонує сенату, щоб канцелярія гетьмана надсилала Малоросійській колегії лише найважливіші універсали, а не всю документацію.
Вельямінов дізнається про це й відкрито починає ворогувати з Полуботком. Гетьман відправляє делегацію до царя, щоб добитися розпуску Малоросійської колегії. Знову розраховують на допомогу Меншикова. Але він підводить, місія зазнає невдачі.
За нею відправляють ще одну. Замість повідомлень від посланців Полуботок отримує запрошення в Санкт-Петербург.
Прикриваючись надуманими причинами, що начебто унеможливлюють його виїзд, намагається зорганізувати коаліцію. Має намір і далі відстоювати права на автономію Гетьманщини. Залучитися сильною підтримкою від полковників не вдається. Багато з них отримали посади завдяки Петру І, тому не хочуть виступати проти царя.
Доки Павло Полуботок із канцелярією прямує до столиці Російської імперії, в Петербурзі видають указ:
"З часів гетьмана Богдана Хмельницького до Скоропадського всі гетьмани були зрадниками. Належить підшукати в гетьмани вірну й відому людину, про що ми постійно стараємося. Поки такий не знайдеться, для користі вашого краю визначено уряд, якому велено діяти згідно з наданою інструкцією. Тільки так до виборів гетьмана не буде затримки, тому про це набридати не слід".
У Санкт-Петербурзі Павло Полуботок скаржиться цареві на засилля Малоросійської колегії та просить відновити автономію.
Водночас прибувають до столиці давні вороги наказного гетьмана підкуплені Вельяміновим козаки Стародубського полку Сухота й Ломака. Вони просять захисти від свавілля старшини в Гетьманщині.
Іще цар отримує донос від чернігівського єпископа Ірадіона, який звинувачує Павла Полуботка в таємних контактах із Пилипом Орликом, якого козаки обрали гетьманом у Молдові після смерті Івана Мазепи 1710-го. Йому Полуботок ніби дозволив з'явитися разом із татарськими ордами біля Василькова під Києвом.
У листопаді 1723-го керівник таємної канцелярії генерал-майор Олександр Ушаков затримує і доправляє до Петропавловської фортеці гетьмана Павла Полуботка разом зі старшинами. Сенат звинувачує їх у "непорядних поступках і розореннях". Слідство триває рік. На допитах гетьман тримається стійко та все заперечує. Через погані в'язничні умови починає хворіти.
"Володар Росії відвідав Полуботка, — писав у "Истории Малой России" Дмитро Бантиш-Каменський, — умовляв забути минуле та погодитися лікуватися. "Ні, государю, — сказав Полуботок, — ти вже не в силах повернути мені згасаюче життя". Невдовзі Петро й Павло предстануть на одній дошці перед праведним воздаятелем: він розсудить справи їхні".
Гетьман помер 29 грудня 1724-го. За місяць не стало і Петра І. Почали говорити, що це збулося прокляття Полуботка, яке він наклав на царя.
"Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"
3 
1
Коментарі