"Уже майже рік не знімаюся. Відмовився від дев'яти сценаріїв. Не хочу брати участь у брехливих і антихудожніх речах. Звичайно, довго не протримаєшся, треба виконувати план студії. Все частіше думаю, що треба повертатися додому", — пише актор 37-річний Леонід Биков із Ленінграда в листі близькому другові з харківського театру Миколі Бориченку 1965-го.
Його запросили працювати на кіностудію "Ленфільм" за п'ять років до того. Мав досвід роботи у 10 стрічках. Найвідоміша роль — Максима Перепелиці в однойменному фільмі. В Ленінграді одержав квартиру й автомобіль "Волга".
Отримує ролі в кількох картинах і знімає комедію про життя актора "Зайчик". Фільм стає популярним. Але через критику радянської бюрократичної системи, його негласно забороняють. Биков починає конфліктувати з керівництвом студії. Його дратують жорсткий контроль, лицемірство, лестощі та корупція.
"Пам'ятаю прекрасний вечір у ленінградській квартирі Бикових, — писав у спогадах сценарист Євген Онопрієнко. — З Леонідом Федоровичем говорили про роки, які вмирали з нашими найкращими задумами. Тоді він повідав свою давню мрію — створити фільм про льотчиків. Я передав йому запрошення голови тодішнього кінокомітету переїхати в Україну. Не думав тоді, що атмосфера на студії Довженка призведе до простою такого великого майстра".
1966-го разом із дружиною та дітьми Биков приїжджає до Києва. Та влитися в роботу на місцевій кіностудії не вдається. Його ідеї критикує керівництво. Він завжди прямо говорить те, що його не влаштовує. Через це постійно конфліктує і залишається без роботи.
"Мені здається, що я себе втратив, — пише він тоді в листі. — Іншого визначення знайти не можу. Я в простої вже три місяці. Відмовився від п'яти робіт. Усе погано. Ходжу за зарплатою. Соромно".
Редакторка Київської кіностудії ім. Олександра Довженка Емілія Коснічук пізніше писала у спогадах: "Перед його приїздом на студії різко активізувалися інтриги. Всі організації, творчі об'єднання, клани намагалися перетягнути новенького на свою сторону. Але Биков мав свої плани щодо роботи. Проте з незрозумілих міркувань чиновники з Держкіно його сценарії прикрили. І на студії одразу втратили до Бикова інтерес. Людина, яка переїхала до Києва, залишилася один на один зі своїми проблемами — без роботи, без квартири, без перспектив. Жили сім'єю в гуртожитку".
"Високих дам ми чекали в холі готелю "Україна". В останню мить Биков сховався за колону, а потім і зовсім зник. Боявся не витримати приниження, — згадує Євген Онопрієнко про приїзд спеціальної комісії з Москви, яка мала затвердити фільм "Де ви, лицарі?" — А московські дами прямо в холі запустили у виробництво його стрічку. Дізнавшись про це, він сказав: "Виходить — житимемо". Потім був вдячний "дівчаткам із білокам'яної". Вони з'явилися в мить, коли шестирічний простій уже довів його до відчаю. Не було чим годувати сім'ю, безробіття висмоктувало останні сили і нерви".
Вільний час найчастіше проводить на березі річки чи озера з вудкою.
"Міг відмовитися від бенкету з важливою персоною і піти на риболовлю, — розповідала донька Мар'яна Бикова. — Це була його слабкість. Щоб хоч якось відволіктися від метушні, він завжди брав вудки й вирушав рибалити. Говорив, що там він заспокоюється і забуває про всі проблеми.
Клопоту акторові додає його син Олесь. Хлопець мріє служити в повітряно-десантних військах. Але дочекавшись призову, дізнається про призначення водієм до якогось генерала. Батько добивається переведення на військову службу. У частині сина беруться організувати творчу зустріч із Биковим. Після виступу актор відмовляється пити на бенкеті та їде у справах.
Олеся починають відправляти в позачергові наряди. За місяць Леоніда Бикова запрошують знову, бо має бути делегація зі штабу. Той відмовляється. Сина б'ють і відправляють до психлікарні. Потім комісують із діагнозом "шизофренія".
"Мій біль, моя совість, моя провина — Лесь. Допоможіть йому повірити в людей. На нього звалилося стільки горя, що вистачило б на цілий народ", — пише друзям Леонід Биков.
Син не може влаштуватися на роботу. Якось товариші пропонують йому покататися на батьковій "Волзі". Просять зупинитися біля ювелірного магазину. За 5 хв. вибігають і наказують Олесю тікати із вкраденими коштовностями. Перехожі запам'ятовують номер машини. Бикова з друзями затримують. Олеся відправляють у психлікарню. У батька стається інфаркт. Медики радять йому витягати сина і з сім'єю виїжджати за кордон.
23 ролі зіграв Леонід Биков у кіно. Найвідоміші — Максим Перепелиця в однойменному фільмі, єфрейтор Віктор Святкін — "Ати-бати йшли солдати" і командир ескадрильї Титаренко — "В бій ідуть лише старі". У останньому він написав сценарій і виступив режисером. Крім нього зняв іще чотири фільми.
Написав сценарій свого похорону
"Ніколи і нікому не вірте, що я наклав на себе руки. Якщо це трапиться, знайте, що я зносився. Постарайтеся зробити з мудрістю Івана, з вибуховим темпераментом Миколи — таке: якомога скоріше винести з дому, щоб не мучити моїх, — пише 1975-го Леонід Биков до актора Івана Миколайчука й режисера Миколи Мащенка. — Ніяких оркестрів. Ніяких студій. Будинку кіно — Боже борони. З дому — прямо туди, куди годиться. Це мій крик, мольба. Без цирку, що називається почестями. Ніяких надгробних промов, а то я встану і піду: вийде конфуз. Тільки хтось із вас один, кому захочеться, скаже одне слово: "Прощай". Це так, щоб поставити крапку, а то нас не зрозуміють. Потім нехай ескадрилья вріже "Смуглянку" від початку й до кінця. Спасибі і пока".
Тоді Леонід Биков пережив інфаркт. Працював над фільмом "Ати-бати йшли солдати". Відзнятий матеріал за участі військової техніки і солдат зіпсувався. Щоб отримати дозвіл на повторні зйомки, їде до міністра оборони маршала Андрія Гречка. Після сварки з ним потрапляє в лікарню. Одужавши, завершує картину.
Потім хоче зняти фільм про прибульців. Це не подобається керівництву, але він стоїть на своєму. Вирішують провчити. Атакують дзвінками і поширюють плітки.
Їде на дачу у Страхолісся Чорнобильського району на Київщині. Донька не відпускає його самого і навіть сідає в машину. Леонід Биков — категорично проти. Наступного дня 11 квітня 1979 року повертається додому. О 16:30 потрапляє в аварію — перед авто режисера зі швидкістю 20 км/год. їхав трактор "Білорусь". Чоловік вирішив обігнати його, але врізався у зустрічну вантажівку.
Думки людей розділилися. Одні говорили про самогубство, другі — про підстроєну спецслужбами катастрофу. Офіційною причиною аварії назвали нещасний випадок.
Очевидці аварії розповіли, що в день катастрофи була похмура погода і накрапав дощ. Загальмувати чи вивернути, було важко.
4 
35413
Коментарі