"Офіцер з Голландської Ост-Індії, який приїхав у відпустку додому, хоче познайомитися з милою дівчиною. У подальшому не проти укласти шлюб", — читає оголошення в газеті 19‑річна Марґарета Ґертруда Целле з нідерландського міста Гаага в березні 1895‑го. Вона закінчила школу вихователів дитсадків та роботу не поспішає шукати. Хоче вийти заміж.
Тоді ж у відпустку з Голландської Ост-Індії — тепер Індонезія, повернувся офіцер 40‑річний Рудольф Маклеод. Мав приблизно 1,8 м росту, міцну статуру, кругле обличчя й довгі закручені вуса. Був майже лисий.
У Голландській Ост-Індії почалося повстання. Журналіст газети "Ніус Ван ден Даг" розпитав у Рудольфа Маклеода про становище колоній. Здружилися й кореспондент вирішив одружити ветерана. Розмістив у газеті оголошення.
Маклеод виступав проти, та кілька листів перечитав. Серед них були від жінок з великим приданим. Але він відписав Марґареті, яка поклала в конверт своє фото.
Вперше зустрічаються в музеї в Амстердамі. Жінка називає його Джоном, а він її — Ґрит. За шість днів справляють заручини.
Марґарета живе з дядьком у Гаазі, її мати померла, а батько покинув сім'ю. Їздить до коханого у столицю. Його мучить ревматизм, через це іноді переносять побачення.
"Мій дорогий Джонні, шкода тебе, — писала жінка якось. — Сумно, що наші плани знову зірвалися. Та сподіваюся, що ти забудеш про хворобу, як тільки я приїду відвідати тебе в неділю. Будь хоробрий і слухняний, і це допоможе. Твоя маленька дружина завжди так робить".
11 липня 1895 року Марґарета Ґертруда Целле стає Маклеод. Наступного дня їдуть до німецького курорту Вісбаден. Там Рудольфу кілька разів доводиться відганяти від дружини молодих офіцерів.
"Вона була молодою жінкою виключно з добрими намірами. Страждала від байдужого ставлення і грубих манер чоловіка. Вони проявилися одразу після повернення з весільної подорожі", — розповідала одна жителька Амстердама досліднику Сему Вааґенаару 1932‑го.
Молоді селяться в Рудольфової сестри в Амстердамі. Та недолюблює Марґарету, ображає. Чоловік не захищає, навпаки поводиться грубо, б'є її.
Його відпустку спочатку продовжують через стан здоров'я, а потім у зв'язку з вагітністю Марґарети. 30 січня 1897‑го народжує сина Норманна Джона. За три місяці Маклеоди вирушають у Голландську Ост-Індію. Марґареті не терпиться побачити екзотичні краї.
Селяться біля міста Маланг на східному узбережжі острова Ява. 2 травня 1898‑го народжується донька Жанна-Луїза. За рік офіцер отримує наказ прибути на південне узбережжя острова Суматра без сім'ї. Верхи їде до будинку командира гарнізону ван Рееде.
— Моя дружина й діти за кілька годин переберуться до вас, трохи поживуть. Ви ж не будете проти, чи не так? — говорить, розвертається і скаче геть.
Марґарет отримує можливість перепочити від щоденних сварок і скандалів. Але переживає матеріальну скруту, бо чоловік не висилає грошей.
"Проявила себе інтелігентною і милою людиною. Можливо, була трохи легковажна, — згадувала пані ван Рееде. — Та для такої молодої жінки в цьому немає нічого незвичайного".
Рудольф надсилає листи з детальними описами місцевості та завдань, які виконує. Просить ділитися новинами про сина й доньку. А ще переймається вірністю.
"Хто такий той лейтенант, про якого ти пишеш, що фотографував наших дітей? — цікавиться в одному листі. — Ти, Ґрито, ніколи не пояснюєш таких речей. Я ж задумуюся, прочитавши подібне. Отже — хто він такий? Це дивно — ти легко перестрибнула від костюмів дітей до лейтенанта. А потім не пишеш про нього жодного слова! Ґрито, будь ласка, постарайся зрозуміти: я лютую і лаюся, бо дбаю про дітей".
Переймається, що вона щосуботи ходить на вечори в клуб. Її постійно оточує рій офіцерів. Навіть одружені фліртують з голландкою. Маклеод стає командиром гарнізону й одразу організовує переїзд сім'ї.
"Тут для тебе, Ґрито, буде багато роботи. В цих будинках небезпечно жити, якщо не дотримуватися абсолютної чистоти, — повідомляє. — Якщо не мити постійно підлогу, не дивитися за горщиками з квітами й не смолити дах, заводиться безліч комах. Учора я натрапив на скорпіона. Хоча його укус рідко буває смертельний, але він спричиняє гарячку й особливо небезпечний для дітей. Тому ти особисто перевірятимеш усі приміщення, горщики з квітами та чиститимеш ліжка дітей".
Як найбільш високопоставлений офіцер у місті чоловік часом влаштовує офіційні прийоми. Марґарета любить їх за можливість побути в центрі уваги. Рудольф замовляє їй сукні з Амстердама.
У червні 1899‑го помирає син Норманн. Його з сестрою отруїла нянька. Хотіла помститися за побиття комендантом солдата, якого вона кохала. Завдяки зусиллям лікаря донька виживає. Смерть сина стає жахливим ударом для Маклеода. Звинувачує у трагедії дружину. Сімейні стосунки погіршуються.
Офіцер іде у відставку, але залишаються жити на острові Ява, бо в Голландії дорожче. Та Марґарету не тішить виживання у глухому азіатському селі. Хоче повернутися в Європу. Добивається цього в щоденних сварках. 1902‑го чоловік розуміє, що опиратися марно. Домовляється про місця на вантажному пароплаві, який прямує в Голландію.
Марґарета отримує дозвіл суду на "тимчасове розірвання шлюбу". Доньку залишають з нею. Жінка раніше не працювала, їй важко знайти роботу. Тому Рудольф забирає до себе дівчинку. Цим дає свободу матері, яка вирушає до Парижа.
Працює натурницею та цирковою наїзницею. Займається східними танцями, бере ім'я Мата Гарі — з малайської перекладається "око дня" чи "сонце". Її виступи стають популярними по всій Європі, запрошують на провідні сцени. Чуючи про це, Рудольф обурюється: "Як вона може танцювати, коли в неї плоскостопість!" або "Я бачив її в усіх можливих позах, і мені більше немає на що дивитися".
Розстріляли за шпигунство
— На початку війни в мене вкрали в Берліні багаж із сукнями й хутром. Улітку 1916‑го німецький консул в Амстердамі дав 20 тисяч франків. Я вважала їх частковою компенсацією, бо мої речі коштували вчетверо дорожче. Вибачте жінці неакуратність з фінансами, — заперечує шпигунську діяльність на користь Німеччини танцівниця 40‑річна Мата Гарі. Її в липні 1917‑го допитував слідчий французької воєнної прокуратури П'єр Бушардон.
З початком Першої світової війни влітку 1914‑го, Мата Гарі намагається не припиняти виступи. Часто переїжджає з Парижа до Гааги. Між ними лежить лінія фронту. Тому танцівниця добирається через Іспанію чи Велику Британію. Повсюди ночує з різними коханцями, частину з яких знала ще до війни, решта — нові знайомі.
Таке розкуте життя і часті переміщення континентом привертають увагу французької та англійської розвідок. Вважають, що вона вивідує в офіцерів таємну інформацію і передає німцям, які воюють проти Франції. Газета "Галус" стверджує, що через артистку гинуть кілька французьких дивізій.
Щоб перевірити, французькі спецслужби пропонують їй попрацювати на них у Бельгії. Мата Гарі погоджується, але просить великий гонорар. Сходяться на меншій сумі. Дають завдання і починають стежити. Вирішують, що вона стала подвійним агентом, арештовують. Протягом чотирьох місяців допитують. Вона все заперечує. Суд за звинуваченнями у шпигунстві постановляє розстріляти. Вирок виконують 15 жовтня 1917‑го поблизу Парижа.
2 
35413
Коментарі