Ґорґолевський запропонував будувати новий театр на вул. Гетьманські Вали, через дорогу від Скарбекового: центр міста, кінець алеї, де львів'яни любили прогулюватися. Але були й недоліки. Головний - біля ділянки протікала річка Полтва, за кілька років до того взята в каналізацію. Архітектор пішов на ризик - уперше у Львові встановив суцільний залізобетонний фундамент, який мав убезпечити будівлю від підтоплення. Інша проблема - одразу за Гетьманськими Валами починалися так звані Кракідали - єврейська дільниця, одна з найбідніших у місті. На це врешті-решт махнули рукою: мовляв, тут із часом усе залагодиться саме по собі.
Роботи розпочали 5 червня 1897 року. А 4 жовтня 1900-го театр урочисто відкрили. Після години виступів посадовців глядачі мусили відсидіти ще три вистави.
Газети писали, що церемонія була надто нудною: "Тепер зрозуміло, чому пан Малаховський (президент Львова. - "ГПУ") так мало запрошень виділив журналістам. Бо цю урочисту подію цілком міг би провести й звичайний бухгалтер". Дорікали, що потрапити на відкриття не змогли навіть художники, що оформлювали інтер'єр будівлі. Їм не дали запрошень, та й квитків у касах придбати вони не змогли.
Через три роки після відкриття театру Зиґмунт Ґорґолевський помер. Тоді ж стінами будівлі пішли тріщини. Містом поповзли чутки, буцімто Полтва таки підмила фундамент і театр скоро завалиться. Мовляв, архітектор знав про це і наклав на себе руки. Але то була чергова легенда: споруда - теперішня Львівська опера - стоїть і досі.
"Співаки чудові, лишень курви трохи кепські"
Одна з лож щойно відкритого театру призначалася для особливих гостей і називалася цісарською. Звідти найкраще було видно сцену, вона мала окремий вхід. Польський публіцист Лєшек Мазань переповідає пригоду, яка начебто трапилася з імператором Австро-Угорщини Францом Йосифом під час відвідин театру 1903 року.
- Вітаю, пане бурмістре, ваша опера мені дуже подобається, - сказав Франц Йосиф львівському міському голові Цюхцінському під час антракту.
Той, червоний від хвилювання, випалив німецькою:
- Так, ваша величносте! Співаки чудові, лишень курви трохи кепські!
- Казали мені, ніби я у Львові, а виявляється, це Будапешт! - здивувався імператор.
Лише під кінець антракту Францові Йосифові пояснили, що бурмістр мав на увазі "хорен" - хори, а не "хурен" - курви, повії - як у нього прохопилося. А Будапешт імператор згадав тому, що через велику кількість будинків розпусти в тому місті у Відні його називали Хуренпешт. "Попри це, монарх до кінця презентації був помітно схвильований, попросив бінокль і переглядав виставу з величезною увагою", - пише Мазань.
Насправді це ще одна з львівських легенд. Бо Цюхцінський став бурмістром Львова 1907 року, а Франц Йосиф по смерті дружини 1898-го театрів не відвідував.
1 250 000 СТІЛЬКИ австрійських крон коштувало збудувати театр у Львові. 700 тис. із них виділив магістрат. Для порівняння: витратна частина міського бюджету 1901 року становила 5 млн крон.
1611 - одна з перших масових театральних вистав у Львові. Після здобуття польським королем російського міста Смоленська на пл. Ринок інсценізували цю битву. Смоленську фортецю зробили з картону, міщани переодяглися на польських і російських вояків. Після "захоплення" фортецю спалили, а "солдати" пішли пити вино 1792 - режисер Войцех Богуславський заходився перебудовувати колишній костел францисканців на театр. Коли міняли підлогу, в підвалі знайшли труни з покійниками. Їх перепоховали на Личаківському цвинтарі 1842 - відкрили театр графа Станіслава Скарбека - тепер львівський театр ім. Заньковецької. Будівля могла вмістити півтори тисячі глядачів. Аби перевірити галереї на міцність, перед відкриттям на них насипали кілька тонн бруківки 1845 - на одному з львівських ставків розіграли битву з морськими чудовиськами. Негри на човнах боролися з дерев'яними крокодилами, сиренами й китами 1864 - почав працювати український театр при товаристві "Руська бесіда". Стаціонарного приміщення не мав. Вистави давав у Народному домі та будинку страхового товариства "Дністер", часто їздив на гастролі містечками й селами краю
7 
1
Коментарі
2