О пів на першу ночі 12 травня 1894 року на центральні львівські вулиці виїхало два трамваї. Доїхали до Віденської кав"ярні й рушили назад. З-під коліс і від дроту час від часу іскрило. Минаючи пошту, один із трамваїв втратив контакт з електричним дротом. Його підчепили до другого, й так обидва повернулися в депо.
Це була перша, пробна, поїздка електричного трамвая у Львові. Столиця Галичини стала четвертим містом в Австро-Угорській імперії, де він з"явився. А на території сучасної України електричний трамвай на той час ходив тільки в Києві.
Власне, цей транспорт їздив Львовом ще з 1880-го. Але вагони тягли коні. Утримувати їх було дорого, рухалися вони повільно, та й забруднювали місто. Запуск електричного трамвая пришвидшила крайова виставка, яка мала відбутися у Стрийському парку влітку 1894-го. Очікували гостей з усієї Австро-Угорщини. Потрібен був мобільний і недорогий транспорт. Тож місто придбало 16 вагонів німецької фірми "Сіменс і Гальске". А восени 1893-го заходилися прокладати колії й електричні дроти. Коли дійшли до будинку намісника — представника австро-угорського імператора в Галичині, — господар, граф Казимир Бадені, обурився:
— Не потерплю скреготу під вікнами!
Маршрут довелося змінити. Замість передбаченого проектом одного повороту зробили три. Цей зиґзаґ на вул. Підвальній львів"яни досі називають "закрутом Бадені".
Тисячі людей ішли за вагонами протягом усього маршруту
Через 10 днів після пробної поїздки електротрамвая, увечері 22 травня, відбулася показова. Тисячі людей ішли за вагонами протягом усього маршруту. Поліція марно намагалася звільнити вулиці від натовпу: металевий фургон, який рухається вулицями сам, без коней і пари, для львів"ян був дивом. Газети захоплено оповідали, що дорога від вокзалу до вул. Стрийської — близько 5 км — забрала лише 20 хв.
Регулярний рух почався 29 травня. Проїзд коштував 4 або 5 центів за кожну ділянку, залежно від класу вагонів (горня кави у кав"ярні тоді коштувало 20–24 центи). Трамваї мали 21 місце для сидіння й 11 для їзди стоячи. В один із перших днів до вагона вскочила панянка, й кондуктор чемно запитав, куди вона їде.
— До Підволочиська! — назвала залізничну станцію на кордоні з Російською імперією.
На Личакові дружини місцевих візників, які відтепер почали втрачати клієнтів, закидали трамвай яйцями. А така собі пані Скобецька перепинила вагон посеред вулиці, обернулася спиною і задерла спідницю з криками:
— Поцілуй мене в задницю!
На вул. Святої Софії пасажир вередував, що вагон рухається надто повільно. Водій збільшив швидкість і на спуску вгнався у трамвай, що їхав попереду. Кілька осіб дістали поранення.
Працівники електротранспорту були ще не дуже досвідченими. Трамваї часто втрачали контакт із дротами, і до депо їх тягнули кіньми. Газета "Кур"єр Львовскі" обурено писала про один випадок. Кілька людей увечері зайшли до салону. Перепитали, чи їде трамвай до вокзалу, і заплатили по 20 центів. Та на півдорозі вагон звернув до депо. Кондуктор лише знизав плечима — мовляв, не знав, куди їде транспорт. Гроші повертати відмовився. Пасажири під рясним дощем мусили долати решту шляху пішки. Панянки попсували свої пишні сукні.
15 років електричні трамваї курсували поряд із кінними
Львівський електричний трамвай їздив поряд із кінним до 1909-го. Маршрути не перетиналися. Потім коней продали з аукціону, а вагони переобладнали на причіпні до електричних. Трамваї старої конструкції мали кабіну спереду і ззаду. Водієві досить було було перейти з кермом на той бік вагона — і транспорт рушав у протилежному напрямку.
Трамвай 1894 року випуску досі стоїть у львівському депо. Ще два роки тому він їздив містом у святкові дні. Торік на площі Галицькій відкрилося кафе "Старенький трамвай". Його обладнали у вагоні, виготовленому 1913-го.
2 
1
Коментарі