До етнографічного відділу виставки можна було потрапити через глибокий яр на підвісних човниках канатної дороги. Там представили особливості побуту двох головних народів Королівства Галичини й Володимирії, як офіційно називали цю частину Австро-Угорської імперії. Поляки жили у західній частині краю, а українці — або русини, як тоді казали — у східній.
Центральною спорудою тут була дерев"яна гуцульська церква. Її без жодних планів і риштувань збудував тесля із села Яворова Косівського повіту (нині Івано-Франківщина) Лесько Кобчук і семеро його товаришів. Довкола церкви розташували звезені з різних частин краю сім сільських хат. Коло них обійстя з господарськими спорудами. Поміж подвір"ями стояв вітряк. Українською частиною відділу займався етнограф Володимир Шухевич — дід майбутнього головнокомандувача УПА генерал-хорунжого Романа Шухевича.
В обійсті із села Катаринець Рудківського повіту (тепер Львівщина) селянка Марія Білик плела кошики — що робила й удома нащодень. А в гуцульській загороді з Яворова жили і працювали різьбярі Василь і Микола Шкрібляки. Тут же гаптувала й ткала запаски Василина Столащук. На подвір"ї діти могли покататися на коникові під наглядом парубка-гуцула Петра Копчука. Біля придорожнього хреста, який також поставили в імпровізованому селі, грав на лірі Захарко Головатий із села Германовичі під Перемишлем (нині належить до Польщі). Бо по галицьких селах тоді ще ходили лірники.
3 
1
Коментарі