Улітку 1894-го життя Львова перемістилося на південну околицю міста. Там, на верхній терасі нещодавно закладеного Стрийського парку, з червня до жовтня відбувалася галицька Крайова виставка. Був це найбільший ярмарок в історії Галичини — коронного краю Австро-Угорської імперії.

"Песимісти забралися зі Львова, втекли перед електричною колією, перед електричним світлом, перед тим усім, що виставка породила", — перелічувала технічні досягнення, які з"явилися у місті під час підготовки до виставки, газета "Львівський кур"єр". А готуватися почали заздалегідь. Протягом року тисячі робітників вирівнювали яри парку, щоб утворилася більш-менш рівна тераса площею майже 50 га. Додатково завезли 20 тис. кубометрів землі. Спорудили 60-метрову водонапірну вежу, прикрашену стрімким готичним куполом — вона простояла до наших днів. До головного входу виставкового містечка проклали трамвайну колію.

Різноманітні товариства, установи та приватні особи звели 130 павільйонів. Проектували їх найкращі архітектори Галичини, а будували досвідчені інженери. "Одні з цих павільйонів дуже гарні — як-от павільйон мистецтва, інші надто тендітні — наприклад, павільйон архітектури, якісь солідні — як дирекції скарбу, деякі банальні, а декотрі просто бридкі", — дорікала петербурзька газета "Край".

Найпопулярнішою була кругла будівля з панорамою битви поляків з росіянами біля села Рацлавіци 4 квітня 1794 року: виставка відбувалася у річницю повстання Тадеуша Костюшка. На розпис виготовленого в Брюсселі полотна 120х15 м польські художники витратили 750 кг фарби.

Один павільйон був у вигляді пляшки коньяку, збільшеної у 144 рази

І після виставки панорама була одним з улюблених об"єктів для відвідування. 1946-го, коли львівські поляки перебиралися до відібраного в німців Вроцлава, перевезли туди й Рацлавіцьку панораму. Там вона експонується й досі.

Навпроти панорами стояв палац мистецтв. Це єдина будівля, яка без перебудов збереглася донині — тепер тут спорткомплекс "Львівської політехніки". Далі тягнулася алея із численними павільйонами по обидва боки. Її прикрашав електричний фонтан: струмені води до 50 м заввишки освітлювали кольорові промені світла. Один із виробників алкогольних напоїв спорудив свій павільйон у вигляді пляшки коньяку, збільшеної у 144 рази. Був також акваріум із чотирма ставками, модель копальні воску зі штольнею на глибині 11 м, підземна печера у вигляді соляної шахти.

Щодня виставку відвідували тисячі людей. Бувало, дирекція мусила також ставати на вході, бо касири не встигали продавати квитки. За 139 днів роботи, з яких 100 видалися дощовими, експозицію відвідали 1 146 329 осіб. Окрім вхідних квитків, продавали лотерейні білети. Розіграш призів відбувався протягом усього часу роботи  виставки і збирав тисячі людей. Головним призом стала кам"яниця у Львові.

У вересні виставку у Львові відвідав 64-річний імператор Австро-Угорщини Франц Йосиф І — цісар, як казали в Галичині. Павільйонами у Стрийському парку він ходив п"ять днів. Також приймав делегації, відвідував богослужіння, відкрив медичний факультет університету. А щовечора розважався на балах. Усюди його супроводжував натовп захоплених львів"ян.

— Мене охопила цілковита радість за ті всебічні досягнення, що їх здобув мій край у галузях творчості, розвитку шкільництва і мистецтва, — розчулився імператор, від"їжджаючи зі Львова до Відня. — Спільна праця обох народів (українців і поляків, які жили в тодішній Галичині. — "ГПУ") дає мені велику надію на те, що економічний добробут людей зріс і надалі зростатиме.

Протягом наступного року більшість виставкових будівель розібрали. У 1920–1930-х, коли Львів відійшов до Польщі, у Стрийському парку щороку відбувався один із найбільших у країні міжнародних ярмарків — Східні торги. Хоча на них з"їжджалися підприємці з усього світу, львівські старожили хитали головами: мовляв, куди там тим торгам до виставки 1894-го. На неї ж приїздив сам цісар Франц Йосиф.

×