"Запорожці" перших моделей за випуклі форми називали "горбатими" й жартували, що це гібрид табуретки з мотором від газонокосарки.
Дотепники радили розпиляти автівку навпіл: мовляв, вийде два моторолери. А ще говорили, що "запорожець" — це всього лише 10 хв. ганьби, і ви на роботі. Та саме невибагливий "горбатий" із його тісним салоном і обмеженою швидкістю став першим справді "народним" автомобілем у СРСР. Тільки його можна було придбати вільно, без багаторічної черги. Та й ціна — 1800 карбованців — заохочувала. Бо шикарна "побєда" коштувала 16 тис.
Попервах "запорожець" мали виробляти в Москві під маркою "Москвич". Українську прописку він дістав випадково. У середині 1950-х Політбюро ухвалило постанову про створення радянської мікролітражки. Конструктори запропонували кілька дослідних зразків, які в Кремлі не сподобалися. Московський автозавод дістав вказівку адаптувати до радянських доріг італійський "Фіат-600". І от 1957-го пробний зразок мікролітражки презентували під назвою "Москвич-444". Це була точнісінька копія італійської машини. Тільки замість мотора з водяним охолодженням радянські умільці прикріпили двигун МД-65 від мотоцикла "урал".
Московському автозаводу бракувало площі під додаткові цехи для випуску мікролітражки. Пошуки іншого виробника тривали майже рік. Якось про це дізнався директор запорізького заводу "Комунар" Терентій Габелко. І почав атакувати Хрущова: доводив першому секретареві, що саме його підприємство, яке випускає комбайни, найкраще підходить для виробництва автівок. За кілька місяців Микита Сергійович здався: 30 листопада 1958 року рада міністрів СРСР ухвалила постанову "Про організацію виробництва мікролітражних автомобілів", доручивши цю справу "Комунарові".
Перші іспити на запорізькому полігоні довели, що московська ідея з використанням мотора від мотоциклу — хибна: він малопотужний і недовговічний. Його замінили двигуном від "фольксваґена-жука". Та західна преса відразу почала писати, що в Радянському Союзі займаються відвертим плагіатом, готуючи до випуску таку собі малолітражку "Фолькс Фіатович". Тож від німецького мотора мусили відмовитися. Натомість італійці підготували позов до суду. Щоб уникнути скандалу, радянський уряд запропонував компанії "Фіат" збудувати в СРСР великий автомобільний завод — майбутній ВАЗ. Саме завдяки "горбатому" радянські автолюбителі згодом дістали можливість шикувати на "жигулях". А на "запорожець" італійці заплющили очі.
Улітку двигун нагрівав салон до африканських температур
Зрештою в мікролітражці встановили двигун від легкої десантної амфібії, яку міністерство оборони випробувало наприкінці 1950-х. Щоправда, в ній мотор стояв спереду й охолоджувався зустрічним потоком повітря. А в "першому народному" силовий агрегат засунули під капот. Улітку двигун нагрівав салон до африканських температур і страшенно гудів.
18 червня 1959 року з воріт експериментального цеху виїхав перший пробний "запорожець" — ЗАЗ-965. "Комунар" перейменували на Запорізький автомобільний завод. Доопрацювання нової машини тривало майже рік, а тоді два зразки повезли на обов"язкову презентацію до Кремля. Щоб випробувати новинку, якийсь пузатий генерал поліз до салону, але застряг.
— Невозможно сидеть! — обурився. — Места мало!
— Смотря за чьи деньги, — відрубав Хрущов. — Если за государственные, как вы привыкли ездить, то мало, а за свои — даже много.
Він з легкістю сів за кермо і дав "благословення" машині. 22 листопада 1960 року випустили першу промислову партію "запорожців".
Майже через півстоліття "горбаті" знову стали повертатися на вулиці українських міст. Але не на дороги, а на тротуари. Відреставровані та яскраво пофарбовані, старі автівки стали вуличними "зазивалами" перед кав"ярнями й магазинами. Та для багатьох вони — приємна згадка про перші власні машини. Зрештою, це були і перші українські автомобілі.
1 
1
Коментарі