Ексклюзиви
Вівторок, 07 серпня 2007 18:11

Франциск Скорина є на фресці Рафаеля

  На фресці в папських апартаментах Ватиканського палацу художник Рафаель Санті поруч із собою, правдоподібно, зобразив білоруса Франциска Скорину (праворуч)
На фресці в папських апартаментах Ватиканського палацу художник Рафаель Санті поруч із собою, правдоподібно, зобразив білоруса Франциска Скорину (праворуч)

Білорус Франциск Скорина переклав і надрукував Біблію рідною мовою на п"ять років раніше за німця Мартіна Лютера і на шість — за француза Лефевра д"Етапля. Із 1517-го по 1519-й він видав тисячу примірників друкованої "Біблії Руської". Вручну таку кількість книг переписувала б тисяча людей упродовж п"яти років.

Георгій Скорина народився 1486 року в день сонячного затемнення в Полоцьку. Місто було найбільшим у тодішній Білорусі, а Скорини належали до найвпливовіших міщанських родів. Батько Лука займався виробництвом і продажем хутра та шкіри. Коли синові було 10 років, віддав його у Софійський собор до майстра-книгописця Алексія.

Щоб продовжити навчання, хлопець мусив опанувати латину — мову тодішньої науки. Заради цього Георгій вступає до школи ченців-бернардинців і переходить у католицтво, повторно охрестившись під ім"ям Франциска. 1504 року він вступає на факультет семи вільних мистецтв Краківської академії. На одній зі сторінок метрики, в якій вказувалися всі абітурієнти, зберігся запис: "Франциск, син Луки з Полоцька, 2 гроші". Стільки коштував у той час вступ до вузу.

Жили студенти в гуртожитках-бурсах за чітким розпорядком. Харчувалися двічі на день. Улітку ворота зачиняли за годину після заходу сонця, а взимку — через три години. Виходити за межі бурси можна було тільки з дозволу старшини.

Отримавши ступінь бакалавра, Скорина в грудні 1506-го покидає місто. Наступні шість років навчається в академіях Чехії та Німеччини, а потім стає секретарем правителя Волощини, держави на півдні теперішньої Румунії. Робота була одноманітною: щоденно писати і перекладати десятки документів.

За наказом московського царя його вигнали з міста

1512-го Франциск переїжджає до Італії. У Падуї після дводенних екзаменів отримує звання "у лікарських науках доктора". Портрет білоруса і зараз висить у галереї сорока кращих випускників університету.

Наступні два роки Франциск подорожує Італією й південною Німеччиною. Знайомиться з Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаелем. Останній навіть зобразив друга-Скорину на одній зі своїх фресок.

За кошти брата Івана, який після смерті батька також зайнявся торгівлею, Франциск відкриває друкарню у чеській столиці Празі. 6 серпня 1517-го він випускає "Псалтир", надрукований "руськими словами". А потім іще 22 частини Біблії — по одній майже кожного місяця. "Руська мова" була державною у Великому Князівстві Литовському. Адже русини — тодішні білоруси й українці — становили 90% жителів держави.

Скорина не встиг закінчити видання Біблії, бо у Празі почалася епідемія чуми. Він повертається на батьківщину. Бургомістр Вільна (Вільнюса) віддав прибульцеві перший поверх свого дому. Так з"явилась перша у Східній Європі друкарня. Тут побачили світ "Мала подорожня книжка" — кишеньковий молитовник та "Апостол". Видання були призначені для домашнього читання.

У 44 роки Франциск Скорина одружується з удовою віленського райці — по-теперішньому депутата міськради — Маргаритою. Вона йому народила сина Симеона. Через часті роз"їзди Франциск рідко бачиться з родиною.

Він їде до Москви. Але за наказом царя його виганяють з міста, а книги публічно спалюють як єретичні.

Розчарований Франциск приїжджає на запрошення прусського герцога Альбрехта до Кенігсберга. У цей час пожежа знищила дві третини Вільна, забрала у Скорини дружину, дім і друкарню. На додачу, польські банкіри притягли його до суду за несплачені кредити померлого брата Івана. Він опиняється у борговій ямі. На свободу виходить через чотири місяці духовно зламаним. Проект народної Біблії залишився незавершеним.

Він повертається до Праги, де влаштовується садівником і лікарем у чеського короля Фердинанда I. Скорина пропрацював там сім років, до липня 1539-го.

Чим займався потім, невідомо. Можливо, купив  будиночок десь у Празі й наступні 12 років життя присвятив вихованню сина Симеона. В одній з королівських грамот зазначено, що той успадкував від батька фах лікаря.

1551-го Франциск Скорина помер.

1486, 6 березня — Георгій Скорина народився у білоруському місті Полоцьк у купецькій сім"ї
1504 — вступає до Краківської академії й через два роки отримує ступінь бакалавра
1508–1512 — служить секретарем господаря (князя) Волощини
1512, 5 листопада — у Падуанському університеті в Італії складає іспити на звання доктора медицини
1517, 6 серпня — у Празі видає першу друковану книгу старобілоруською мовою — "Псалтир"; упродовж наступних двох років виходять друком 22 книги "Біблії Руської"
1520 — повертається на батьківщину, одружується з удовою віленського райці Маргаритою
1522 — у Вільні випускає "Малу подорожню книжицю", а через три роки — "Апостол"
1532 — потрапляє до в"язниці за борги брата
1532–1539 — служить садівником і лікарем у чеського короля
1551 — Франциск Скорина помер у Празі

Зараз ви читаєте новину «Франциск Скорина є на фресці Рафаеля». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода