В африканського народу зулусів був звичай — "обтерти бойову сокиру", або "обтерти списа". Воїн, який убив ворога, вступав у статеві зносини з першою стрічною незаміжньою зулускою.
Вона не могла відмовити — інакше воїн вважався би нечистим, не мав права брати участь у громадському житті й пити молоко. Така любов звалася ще "забавою в дорозі". Однак зулуси вміли контролювати себе. Та якщо все-таки народжувалася дитина, винним вважався воїн. Він мав сплатити жінці три корови, незалежно від того, чи одружиться з нею.
Великий Чака народився саме від "забави в дорозі". Його батько, вождь Сензангаконі, "обтер списа" з красунею Нанді. У її вагітність вождь спершу не повірив. На це вказує й ім"я: чака — жук, який нібито викликає оманливу вагітність. Отже, дитина була небажаною. Нанді стала третьою дружиною вождя. Згодом він вигнав її із 7-річним сином. Чака пам"ятав заподіяне зло й любив матір.
Зулуські хлопці до настання статевої зрілості ходять голими. Пастушка Чаку дражнили, бо він мав короткого пеніса. Цей недолік компенсував у бійках та змаганнях. Наприклад, за 50 кроків пробити списом велику картоплину, що котиться з гори. Чака заробив свою першу корову, коли убив леопарда, на якого зулуси зазвичай полюють гуртом.
За воєнні подвиги до першої корови він згодом додав цілу череду. Невдовзі став командиром сотні, потім, за нашими мірками, полковником. Заради швидкості в бою Чака відмовився від сандалій. І навіть ставши королем зулусів, воював лише босоніж. За день проходив понад 80 км: його піхота в маневреності могла змагатися з кавалерією.
Доти зулуси воювали стінка на стінку. Чака придумав інший бойовий стрій — "голова" й "роги": один підрозділ наступає в лоб, два охоплюють ворога з флангів. Чака також вигадав асегай — короткий спис для ближнього бою. Такий асегай вимагав тільки смертельного фіналу. Бо раніше билися так: кожен мав три списи й метав їх у ворога. Коли списи закінчувалися, військо відступало. Згодом асегай взяла на озброєння половина Африки, аж до екватора. Тими асегаями зулуси били британців, озброєних рушницями, і через 50 років по смерті Чаки.
Сам він хотів дружити з британцями, вчитися у них і вчити їх. Радив їм переозброїти армію асегаями й ходити босоніж. Навіть хотів послати до короля Георга IV майстрів, щоб збудували йому гарну хижу з трави, бо європейська архітектура здавалася зулусам потворною. Також повчав британців, що негуманно саджати людину в тюрму, краще — вбити. І робив це не раз, щоб підтримувати лад у державі. Але був справедливим — за мірками свого часу та свого народу. Запровадив нечувану доти річ: родини воїнів, що загинули на війні, першими одержували в нагороду корів. А вже потім нагороджували всіх інших.
За ті три доби позбавив цноти 30 наложниць
Імперія Чаки була островом спокою в морі дикого розгулу й розбою на тодішньому півдні Африки. Правителя зулусів ще за життя порівнювали з Наполеоном. На початку його правління з центру королівства можна було за годину дійти до кордону. А за 12 літ це була країна площею понад 300 тис. кв. км. Чака досяг цього спокою шляхом війни. Але то не була війна на знищення. Йому було досить, що підкорені незулуські племена визнавали його владу. Деякі маленькі войовничі племена він легко міг знищити. Однак, шануючи їхню хоробрість, залишав їм повну самостійність у межах своєї держави, чим дивував сучасників. У його армії служив чоловік із племені людоїдів, а згодом став "прем"єрміністром". Коли запитали, чому чужак має таку високу посаду, Чака відповів: "Кожен, хто воює у війську зулусів, є зулусом!".
Чака вперше "обтер списа" з Пампатою, молодшою за нього на 5 літ. Коли став королем, вона залишалася його улюбленою жінкою. Хоч тоді вже мав гарем — до півтори тисячі так званих королівських сестер. Але три роки не торкався до "сестер" — доки не збудував королівство. Лиш після цього прийшов до гарему на три доби й вибрав одразу 50 найкращих наложниць. За ті три доби позбавив цноти 30 з них. Йому важливо було довести, що в дитинстві його марно дражнили.
Півтори тисячі наложниць — це клопіт. Адже Чака не щодня повторював подвиги. А природа від "сестер" вимагала свого. Зулуси не знали євнухів, і гарем стерегли просто потворні мужчини.
Чака вирішив, що не матиме нащадків. Адже діти короля колись стануть ворогами йому й одне одному. Але з однією наложницею правитель, як колись його батько, не вберігся. Вона народила сина таємно, боячись гніву чоловіка. Дитина жила з бабусею, це втішало стару Нанді. Чака бачив сина лише раз.
Останній рік життя Чаки був страшним для зулусів. 1827-го померла Нанді. Чака ніби втратив розум. Траур по його матері тривав рік. Правитель зулусів шукав винних у смерті Нанді — й знаходив повсюди. Лиш у гаремі стратив 300 наложниць. Терор був такий великий, що один чоловік прийшов до Чаки й прилюдно кричав: "Зупинись! У всіх матері вмирають, але ніхто не казиться так, як ти!". Чака шанував сміливих і нічого не заподіяв тому чоловікові. Але терор тривав далі. Якось узявся перевірити, чи його воїни справді сумують по смерті Нанді. Він вишикував голими полк воїнів, яких звали "Дівоча радість". А перед ними стояв полк дівчат, на яких не було нічого, окрім намиста. Воїни вже втомилися справляти траур, а оскільки стояли голі, то не могли приховати гріховних бажань. Чака розлютився й наказав стратити всіх. Дівчата тихо підказали воїнам: "Бийте себе туди, куди ми себе вдарити не можемо!" Солдати так і зробили, й полк занурився в жалобу. Так і врятувалися.
Терпіння зулусів уривалося. Позбутися Чаки було неважко: він не мав охорони, бо вважав це боягузтвом. 22 вересня 1828-го його вбили два зведені брати. Пампата вкоротила собі віку над тілом чоловіка.
Нині зулусами править нащадок Чаки у 14-му коліні
Нині в Південно-Африканській Республіці понад 10-мільйонним народом зулу править нащадок Чаки у 14-му коліні — Ґудвіл Звелітхіні. У нього п"ять жінок (і ще одна два роки тому загинула в автокатастрофі) та 15 дітей. Король нещодавно просив уряд ПАР виділити йому нового броньованого "мерседеса". Резиденція короля — місто Улунді. Є також музей просто неба, куди водять туристів. Тут усе так, як за часів Чаки. Нельсон Мандела, борець із расизмом і перший чорний президент ПАР, колись заявив на суді, що взірцем для нього є життя Чаки, хоч сам Мандела не належить до народу зулусів. Щороку 22 вересня зулуси збираються на могилі Чаки, щоб ушанувати його пам"ять.
1787 — народився Чака. Цю дату вважають приблизною через недосконалість зулуського календаря
1802 — вигнаний разом із матір"ю з дому батька
1806 — убив леопарда й заробив за це першу корову. Згодом, на його військових парадах, обов"язково йшли тисячі королівських корів, згуртованих за мастю: білі, чорні, червоні, рябі
1809 — став воїном і "обтер списа" із зулускою Пампатою
1814 — сходить на престол. Саме тоді Наполеон І програв битву під Ватерлоо. Згодом, 1879 року, у війні з зулусами загинув син Наполеона ІІІ, що й перервало династію Бонапартів
1827, осінь — смерть Нанді й початок великого терору в країні зулусів
1828, 22 вересня — Чака загинув від рук зведених братів
2 
35413
Коментарі
4