Середа, 24 квітня 2019 13:45

"Запалали будинки, кривавою загравою освітлюючи загибель міста"

"Довго палала Троя. Клуби диму здіймалися високо в небо. Оплакували боги загибель великого міста. За загравою вночі дізналися довколишні народи, що впало місто, яке довго було наймогутнішим. Багату здобич – золото й полонянок – захопили греки. Це була винагорода за біди, яких зазнали вони під час десятилітньої облоги", – пише в поемі "Одіссея" давньогрецький історик Гомер, який жив у VIII ст. до н. е. Переповідає про захоплення греками 24 квітня 1184 року до н. е. Трої – тепер територія Туреччини. Вони хитрістю ввійшли в місто та знищили все чоловіче населення.

Трою заснували у ІІІ тисячолітті до н. е. Величі досягла через дві тисячі років – за правління царя Пріама. Він володів золотими копальнями. Його син Паріс під час подорожі Грецією викрав дружину царя Спарти Менелая – Єлену. Той збирає для помсти армію зі 164 грецьких міст – 100 тисяч воїнів. Військо пливе до Малої Азії, спустошуючи острови на шляху. Через довгі зупинки і відсутність попутного вітру до Трої припливають на восьмий рік походу.

Облаштовують табір на березі. Сходяться у битвах із троянцями. Але жодна сторона не може пересилити іншу. Паріс гине. Троянців просять віддати Єлену, але ті відмовляють. 10 років триває облога міста.

Автор: wikimedia.org
  24 квітня 1884 року у Вашингтоні відбулася Міжнародна меридіанна конференція. У ній брали участь 41 математик, фізик та географ із 25 країн. Вони обрали селище Гринвіч біля Лондона як місце прохо­дження нульового меридіана. Він розділив Землю на Західну і Східну півкулі. Служив для відліку географічних координат і часових поясів. Меридіан пройшов через вісь даху Гринвіцької обсерваторії. Зараз там працює музей астрономічних і навігаційних пристроїв.  25 квітня 1719-го на полицях лондонських книгарень з’явився роман Даніеля Дефо (1660–1731) ”Життя й дивовижні пригоди Робінзона Крузо”. Прототипом головного героя став шотландський матрос Александр Селкірк (1676–1721), який прожив на безлюдному острові чотири роки і чотири місяці. За книжку правили 5 фунтів – cтільки коштував чоловічий костюм. Твір швидко став популярний у світі. 1891-го Борис Грінченко переклав його українською.  25 квітня 1974 року продавець універмагу в португальській столиці Лісабон Селеста Сейруш опустила свіжу гвоздику у ствол гвинтівки солдата, який проходив повз. Військові охороняли вулиці від демонстрантів проти диктатури прем’єр-міністра Марселу Каетану. Після вчинку Сейруш лісабонців по радіо закликали вийти на вулиці  до військових із квітами. Увечері силовики перейшли на бік народу. Подію назвали Революцією гвоздик.
24 квітня 1884 року у Вашингтоні відбулася Міжнародна меридіанна конференція. У ній брали участь 41 математик, фізик та географ із 25 країн. Вони обрали селище Гринвіч біля Лондона як місце прохо­дження нульового меридіана. Він розділив Землю на Західну і Східну півкулі. Служив для відліку географічних координат і часових поясів. Меридіан пройшов через вісь даху Гринвіцької обсерваторії. Зараз там працює музей астрономічних і навігаційних пристроїв. 25 квітня 1719-го на полицях лондонських книгарень з’явився роман Даніеля Дефо (1660–1731) ”Життя й дивовижні пригоди Робінзона Крузо”. Прототипом головного героя став шотландський матрос Александр Селкірк (1676–1721), який прожив на безлюдному острові чотири роки і чотири місяці. За книжку правили 5 фунтів – cтільки коштував чоловічий костюм. Твір швидко став популярний у світі. 1891-го Борис Грінченко переклав його українською. 25 квітня 1974 року продавець універмагу в португальській столиці Лісабон Селеста Сейруш опустила свіжу гвоздику у ствол гвинтівки солдата, який проходив повз. Військові охороняли вулиці від демонстрантів проти диктатури прем’єр-міністра Марселу Каетану. Після вчинку Сейруш лісабонців по радіо закликали вийти на вулиці до військових із квітами. Увечері силовики перейшли на бік народу. Подію назвали Революцією гвоздик.

– Треба збудувати величезного дерев'яного коня. Всередині сховаються наші найвідважніші, – каже цар грецького острова Ітака Одіссей. – Решта хай спалять табір, сідають на кораблі й відпливуть буцімто додому. Насправді, сховаються в тихій затоці. До троянців пошлемо надійну людину. Хай скаже, що дерев'яний кінь – то наша жертва богам. Ось побачите – повірять і самі втягнуть його до міста.

Майстер Епей будує пустотілу фігуру коня з ялинових дощок. Робить відкидні дверцята на череві. Збоку напис: "У подяку за майбутнє успішне повернення додому греки присвячують цей дар богині Афіні".

По мотузці всередину залазять 50 озброєних вояків на чолі з Одіссеєм. Увечері греки палять свій табір і відпливають у море. Причалюють біля Калінднійських островів неподалік Трої.

Небіж Одіссея Сінон іде до противників. Його зустрічають розвідники.

– Вони покинули мене, а самі визнали поразку і попливли додому, – каже. – Коня ж збудували для богині Афіни. Умисне зробили таким велетенським, щоб ви не змогли втягти його крізь міську браму. Адже, якщо кінь опиниться всередині Трої, могутня Афіна Паллада стане вашою опікункою.

Цар Пріам вирішує затягнути коня в місто. Наказує розібрати частину стін. Коли фігура опиняється всередині, починають святкувати перемогу. Під ранок захмелілі лягають спати. Сінон дає знак Одіссею.

"Обережно, намагаючись не шуміти зброєю, повиходили з коня герої, – пише Гомер. – Першим вибирається Одіссей. Запалали будинки, кривавою загравою освітлюючи загибель міста. Троянці захищалися, хто чим міг. Нікого не щадили греки".

Нападники знищують охорону та відкривають ворота для воїнів, які зійшли з кораблів. Чоловіків і дітей убивають. Жінок беруть у рабство і везуть у Грецію. Дочку Пріама Поліксену приносять у жертву.

"Врятуватися вдалося лише воїну Енею з небагатьма соратниками, – додає Гомер. – Він отримав від богів наказ тікати, щоб відродити славу Трої в новому місці".

Автор: smithsonianmag.com
  Колишні в’язні німецьких таборів смерті отримують харчі в ресторані паризького готелю ”Лютеція” 28 квітня 1945-го.  Від нацистів місто звільнили за дев’ять місяців до того. До закінчення війни готель використовували як центр репатріації для військовополонених, переміщених осіб та в’язнів концтаборів. За розпорядженням уряду їм щодня давали варене м’ясо, масло, хліб, липовий чай, каву, джем, сир і печиво
Колишні в’язні німецьких таборів смерті отримують харчі в ресторані паризького готелю ”Лютеція” 28 квітня 1945-го. Від нацистів місто звільнили за дев’ять місяців до того. До закінчення війни готель використовували як центр репатріації для військовополонених, переміщених осіб та в’язнів концтаборів. За розпорядженням уряду їм щодня давали варене м’ясо, масло, хліб, липовий чай, каву, джем, сир і печиво

"Цією буллою урочисто відлучаю Венецію від церкви на невизначений час. Страшна кара чекає на її жителів. Забороняю всі обряди й таїнства католицької церкви – ні помазань, ні сповідей, ні шлюбу, ні хрещення чи похоронів. Така воля церкви", –

йдеться в указі Папи Римського Юлія II (1443–1513), виданому 26 квітня 1509-го. Перед тим венеціанці не корилися папським наказам та починали війни без його згоди. Понтифік наклав на місто-державу інтердикт – церковне покарання. Скасував його за рік

162,5 кілометра завдовжки має Суецький канал. Його почали будувати 25 квітня 1859-го в Єгипті. Сполучив Середземне і Червоне моря. Назва походить від міста, біля якого він починається на півдні. Правитель Єгипту Мухаммед Саїд-Паша дав французькому бізнесмену Фердинанду де Лессепсу на 99 років дозвіл користуватися територією, якою проліг канал. Прокладали його 11 років. Скоротив шлях з Європи до Азії на 7 тис. км. По завершенню терміну користування від французів канал перейшов у власність Єгипту

24 квітня 1884 року у Вашингтоні відбулася Міжнародна меридіанна конференція. У ній брали участь 41 математик, фізик та географ із 25 країн. Вони обрали селище Гринвіч біля Лондона як місце прохо­дження нульового меридіана. Він розділив Землю на Західну і Східну півкулі. Служив для відліку географічних координат і часових поясів. Меридіан пройшов через вісь даху Гринвіцької обсерваторії. Зараз там працює музей астрономічних і навігаційних пристроїв.

25 квітня 1719-го на полицях лондонських книгарень з'явився роман Даніеля Дефо (1660–1731) "Життя й дивовижні пригоди Робінзона Крузо". Прототипом головного героя став шотландський матрос Александр Селкірк (1676–1721), який прожив на безлюдному острові чотири роки і чотири місяці. За книжку правили 5 фунтів – cтільки коштував чоловічий костюм. Твір швидко став популярний у світі. 1891-го Борис Грінченко переклав його українською.

25 квітня 1974 року продавець універмагу в португальській столиці Лісабон Селеста Сейруш опустила свіжу гвоздику у ствол гвинтівки солдата, який проходив повз. Військові охороняли вулиці від демонстрантів проти диктатури прем'єр-міністра Марселу Каетану. Після вчинку Сейруш лісабонців по радіо закликали вийти на вулиці до військових із квітами. Увечері силовики перейшли на бік народу. Подію назвали Революцією гвоздик.

Зараз ви читаєте новину «"Запалали будинки, кривавою загравою освітлюючи загибель міста"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 596
Голосування Хто виграє футбольну Лігу чемпіонів 2018/19?
  • 1) "Ліверпуль"
  • 2) "Тоттенхем"
Переглянути
Погода