"Кілко разів денно люди їдять? І в яких порах що коли їсться?
Їдять люди разів три і чотири, а літом, як жнива або друга яка робота, то тоді їдять разів п'ять і шість: рано снідають, а то – обідають, а то – полуднають, а то – підвичіркують, а то – вечерають. А їдять – то "часом до хріну, а то й собачий голод напириміну". Називають перву їду сніданком, другу – обідом, третю полудним, четверку підвичірком, а п'яту – вечерою.
Сніданок буває тільки хліб та цибуля, або часник; а в скоровний день, як у кого буває сало, гоїрки, то це на сніданок.
А на обід вариться борщ або капуста, і до цього вариться каша пшоняна і круп'яна, що дируть із ячменю або із гречки. Часом намісті каші – лимішка з гричаного борошна або з ячмінного. А як нима каші і лимішки, то пичуть коржі, пампушки, та обмішують із маком або с часником. Борщ – із квасяних бураків та шуляків. І варать юшку іс картоплі. Обід буває ниоднаковий, бо буває так, що тіки оден борщ, а буває, що є ще-який приварок: є так, що варать вареники с сиром, та маслом обмастюють, або пичуть голадки на салі оба на олії – то це усе упливає на обід.
На полудинь – то те, що і на сніданок. А буває так, що тіки оден хліб. Полуднають якраз у південь.
На підвечірок – теж хліб та цибуля.
А на вечеру вариться багацько різних страв. Вариться куліш, пшоняний і круп'яний; і куліш із гордою; галушки пшинишні або гричані або ячмінні; картопля густо варана і колотяна, смачана салом або маслом, та с перцим; і картопля у муньдєрах, то єсть у лушпайках. Іще варать голубці іс капусти: розривають головку капусти та заліплюють у листки пшоно або гричані крупи, теж іс салом або з олією. Або пичуть прісні пиріжки с картоплию, або с капустою, або с сиром. Смажать капусту з олією або салом. Або пичуть картоплю і хліб житній".
Уривок із книжки історика Агатангела Кримського (1871–1942) "Звенигородщина. Шевченкова батьківщина з погляду етнографічного та діалектологічного". Підготовлена до друку 1930 року в Києві, видана 2009-го у Черкасах – за єдиним відомим тепер примірником. Зараз він зберігається у Звенигородському краєзнавчому музеї. Оповідає про харчування жителів села Колодисте – тепер Тальнівський район Черкаської області. У 1932–1933 роках тут померли 182 людей, серед них п'ять із прізвищем Шевченко – інформує Вадим Мицик у виданій 2008-го книжці "Голодовка на Тальнівщині та суміжних землях".
6 
1
Коментарі