– Я не хотів нікого вбивати. І я справді не знаю, навіщо зробив це, – каже 26-річний Марк Чепмен 8 грудня 1980-го. Того дня він застрелив колишнього лідера британського гурту The Beatles Джона Леннона, 40 років.
Леннон залишив The Beatles 1969-го. Із дружиною художницею Йоко Оно створив гурт Plastic Ono Band. З 1975-го жив у фешенебельному багатоквартирному будинку The Dakota на 72-й вулиці у Нью-Йорку.
У день вбивства вранці Леннон і Оно дали інтерв'ю для музичного шоу радіостанції RKO у власному помешканні. Потім приїхала фотограф журналу Rolling Stone Енні Лейбовіц. Вона зробила кілька знімків для обкладинки найближчого номера.
– Обов'язково поставте фото, на якому – ми двоє, – наполягає Леннон.
Близько 17.00 подружжя вирушило до студії звукозапису Record Plant. Дорогою їх перестріли кілька фанатів. Серед них був Чепмен. За два дні до цього він прилетів із Гавайських островів, де працював сторожем. Попросив автограф. Леннон розписався на платівці Double Fantasy, що вийшла три тижні тому.
О 22.50 пара поверталася додому. На них чекав Чепмен.
– Містере Леннон! – покликав.
Чепмен зробив п'ять пострілів. Дві кулі влучили у ліве плече музиканта, дві – у спину, ще одна пролетіла над головою й розбила вікно. Його одразу відвезли до лікарні Рузвельта, що за 800 м. Чепмен сів на ґанку і взявся читати роман Джерома Селінджера "Ловець у житі".
– Ти знаєш, що накоїв? – запитав швейцар.
– Так, я вбив Джона Леннона, – відповів Чепмен.
Коли приїхала поліція, здався їй.
– Тільки не бийте мене, – попросив.
Леннон помер о 23.07 від утрати крові. В цей момент по радіо в лікарні лунала пісня "бітлів" All My Loving. Йоко Оно просила лікарів не повідомляти пресу про смерть. Проте в сусідній палаті лежав журналіст телеканалу АВС. Одразу переказав новину колегам. Тіло музиканта кремували, похорону не було.
Марка Чепмена засудили до довічного ув'язнення. Зараз він відбуває покарання у тюрмі суворого режиму Wende у Нью-Йорку. Вісім разів писав прохання про помилування – усі відхилили.
7 грудня 1769 року російська імператриця Катерина ІІ (1762–1796) заснувала "Императорский Военный орден Святого великомученика и Победоносца Георгия". Нагорода у формі хреста, до нього додається стрічка з трьох чорних і двох жовтих смуг. На думку Катерини ІІ, ці кольори символізують порох і вогонь. За іншою версією, стрічка повторювала кольори герба Російської імперії: чорний орел на золотому щиті.
"Ни высокая порода, ни полученные пред неприятелем раны, не дают право быть пожалованным сим орденом: но дается оный тем, кои не только должность свою исправляли во всем по присяге, чести и долгу своему, но сверх того отличили еще себя особливым каким мужественным поступком или подали мудрые и для нашей воинской службы полезные советы. Сей орден никогда не снимать: ибо заслугами оный приобретается", – йшлося у статуті ордена.
Першим кавалером став учасник Російсько-турецької війни підполковник Федір Фабриціан. Його нагородили за те, що разом з 1600 вояками вибив 7 тисяч турків із румунського міста Ґалац. Після жовтневого перевороту 1917-го орден скасували. 1942-го в СРСР введено "Гвардійську стрічку", що повторювала кольори георгіївської.
2000 року президент Володимир Путін відновив нагороду – як "Орден Святого Георгия"
"Не должно быть ни одного избирателя, который не использует своего почетного права избирать депутатов в верховный орган Советского государства. Не должно быть ни одного активного гражданина, который бы не считал своим гражданским долгом содействовать участию всех без исключения избирателей в выборах в Верховный Совет", –
йшлося у зверненні Центрального комітету Всеросійської комуністичної партії (більшовиків) від 7 грудня 1937 року. За п'ять днів відбулися перші вибори до Верховної Ради СРСР. У них взяли участь 96,7% виборців із понад 94 млн. У бюлетенях було кілька прізвищ кандидатів, з яких мали обрати одного. До парламенту потрапили 855 комуністів і 288 безпартійних. Наступні вибори на альтернативній основі в державі проведуть 1990 року.
8 грудня 1955-го затвердили прапор Ради Європи. Конкурс оголосили п'ятьма роками раніше. Комітет розглянув більш як 100 пропозицій. Зокрема, там були зелена літера "Е" на білому полотні, червоний хрест і золоте сонце на блакитному тлі. Переміг варіант працівника поштової служби Ради Європи Арсена Ґейтца: на синьому фоні 15 золотих зірок – за кількістю держав-членів організації. Кількість зірок зменшили до 12, за числом знаків Зодіаку – вони символізують солідарність і гармонію між народами континенту. Від 1993-го прапор використовує Європейський Союз.
10 грудня 1997 року президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв видав указ про перенесення столиці держави з міста-мільйонника Алмати до Акмоли, населення якої становило 275 тис. осіб. Головна причина – мати адміністративний центр у глибині держави, далі від кордону з Китаєм. Окрім того, Алмати розташоване в горах – можливе виникнення землетрусів. За півроку місто перейменували на Астану – "столицю" казахською. Нині там проживають понад 850 тис. осіб.
13 грудня 1642 року голландський мореплавець Абель Тасман (1603–1659) відкрив групу островів, що називаються Нова Зеландія. Його експедиція досліджувала південну частину Тихого океану. Сподівалися відкрити там міфічну Terra Australis Incognita – Невідому Південну Землю. При спробі висадитися на берег матроси потрапили в засідку тубільців-маорі. Звуковий сигнал із корабля вони сприйняли, як заклик до початку бою. Трьох матросів убили. Тасман назвав те місце Бухтою вбивць.
3 
35413
Коментарі