"Я більше тебе не люблю. Навпаки, я ненавиджу тебе, – пише Наполеон Бонапарт у листі до своєї дружини Жозефи де Богарне в листопаді 1796 року. Називає її Жозефіною. – Ти – мерзотна, дурна, безглузда жінка. Ти мені зовсім не пишеш, ти не любиш свого чоловіка. Ти знаєш, скільки радості приносять йому твої листи, і не можеш написати навіть кілька таких-сяких рядків".
А завершує листа так: "Сподіваюся скоро укласти тебе в свої обійми і покрити мільйоном поцілунків – пекучих, як промені сонця на екваторі".
Першого чоловіка Жозефи – Александра де Богарне – стратили на гільйотині. У неї залишилося двоє дітей. Жила за рахунок коханців. Черговий із них – керівник уряду Директорії Поль де Баррас – не міг забезпечити всіх витрат і хотів позбутися вдови. На одному з прийомів познайомив її з перспективним офіцером кавалерії Наполеоном. Між ними спалахнув роман.
Одружуються 9 березня 1796 року в ратуші другого округу Парижа. У шлюбному контракті йому приписують два роки, а в неї віднімають чотири. Виглядає, начебто вони – однолітки. Наполеон дарує дружині прикрашений сапфірами золотий медальйон. Au destin – "Це доля" – вигравірувано на ньому. Аби розрахуватися за весільний обід, залишає як заставу свого капелюха.
Через два дні Бонапарта призначають командувачем французькою армією в Італії і відправляють на фронт.
"Я так далеко від тебе! – пише напередодні однієї з битв. – Мене оточує густий морок! Це триватиме доти, доки жахливі блискавки наших гармат, якими ми завтра зустрінемо ворога, розсіють цей морок. Жозефіно! Ти плакала, коли я з тобою розлучався! Все всередині здригається у мене при одній цій думці! Але будь спокійна і втішся. Противник дорого заплатить мені за ці сльози!"
Військо Наполеона отримує перемогу. Коли він повертається в Париж, дізнається: дружина набрала боргів і завела коханця. Він вимагає розлучення. Але потім пробачає Жозефіну.
1799-го у Франції відбувається черговий переворот. До влади приходить консулат на чолі з Наполеоном. Ще через п'ять років він проголошує себе імператором. Вінчається з Жозефіною і сам коронує її. Але жінка не може мати дітей, а Бонапарт мріє про спадкоємця. Пара розлучається.
Усі футболісти вживали спиртне й курили
"Ну і футбол був тоді! Всі пили й курили, до того ж багато, – згадує Хуан Падрос, власник магазину одягу Al Capricho в Мадриді. – Правила змінювалися від матчу до матчу, кожен із нас мав своє уявлення про принципи гри. На щастя, був один чоловік, який трохи розумівся на футболі й ставився до нього серйозно".
6 березня 1902 року разом із братом Карлосом він заснував футбольний клуб "Мадрид". Хуан став його президентом, також обрали віце-президента й секретаря. Вирішують, що команда гратиме у такій формі: білі сорочки та шорти, сині шапка й шкарпетки, а також вишита емблема з пурпуровою поперечною смугою.
"Чоловік, який трохи розумівся на футболі" – це уродженець Великої Британії Артур Джонсон. У Лондоні грав за команду "Коринтіан". Він стає першим тренером "Мадрида". Затверджує чотири обов'язкові для членів клубу правила:
1. Кожна команда повинна мати капітана.
2. За кожним гравцем має бути закріплена певна позиція.
3. Гравці повинні серйозно ставитися до гри, якомога менше курити й не розмовляти між собою під час матчів.
4. Гравці повинні більше часу приділяти мистецтву комбінації.
Перший матч проводять через три дні. Зустрічаються дві команди клубу – "сині" та "червоні", за кольором форми. Капітани – брати Падроси. Футболісти переодягаються в туалеті розташованого через дорогу від поля бару La Taurina. Там же напиваються після гри.
Преса розписує склади обох команд. Джонсона там немає. За клубною легендою, напередодні він обвінчався. Аби дружина не знала, що одразу після весілля Артур пішов грати у футбол, той попросив журналістів записати несправжнє прізвище.
Наступного року команда вийшла у фінал Кубка Іспанії. Згодом виграла його чотири рази. 1920-го король Альфонс ХІІІ надав клубу титул Real – "Королівський". Відтоді його повна назва – "Реал Мадрид". Через білий колір форми гравців називають "вершковими". Дотепер команда 32 рази ставала чемпіоном країни, 11 разів вигравала Кубок європейських чемпіонів.
"Умер Сталин. Это чудовищно. Этому невозможно верить. Сталин и смерть – что может быть более несовместимого?
Сталин – сама жизнь. Сталин – само бессмертие. Сталин бессмертен, как народ, которому он служил до последнего вздоха, как великая Коммунистическая партия, которую он создал вместе с Лениным, как идея братства трудящихся людей всего мира", –
пише Валентин Катаєв (1897–1986) у статті "Нас ведет партия". Опублікована в московській газеті "Известия" 8 березня 1953 року – на третій день після смерті першого секретаря ЦК КПРС Йосипа Сталіна.
1956-го новий лідер комуністичної партії Микита Хрущов засудив культ Сталіна, який насаджувала радянська пропаганда. Ще через 10 років Катаєв підписав листа 25 діячів науки, літератури та мистецтва генсеку ЦК КПРС Леоніду Брежнєву з проханням не реабілітувати покійного "вождя"
7 березня 321 року римський імператор Костянтин І Великий (274–337) оголосив "день Сонця" – так тоді називали неділю – обов'язковим вихідним. За легендою, напередодні важливої битви йому приснилося сонце із хрестом. Після перемоги Костянтин наказав вшанувати світило. У неділю закривали всі ринки й державні установи. Виняток зробили тільки для операцій зі звільнення рабів. Також не обмежували сільськогосподарські роботи.
7 березня 1753 року Іван Федоров (1510–1583) заснував у Львові друкарню, першу на теренах сучасної України. Імовірно, вона була розташована на вул. Краківській – зараз на цьому місці зводять готель. Обладнання привіз із білоруського Заблудова. Наступного року вийшли друком перші книжки – "Апостол" і "Буквар". Ще через рік Федоров переїхав до Острога – тепер Рівненська область.
7 березня 1989-го Іран розірвав дипломатичні стосунки з Великою Британією. Причиною стала публікація роману уродженця Індії 41-річного Салмана Рушді "Сатанинські вірші". У книжці є сатира на мусульманського пророка Магомета. Аятола Хомейні – духовний лідер Ірану – оголосив винагороду за вбивство письменника – $2 млн. Дотепер Рушді не розголошує свою домашню адресу та з'являється на публіці в супроводі охорони.
4 
35413
Коментарі