"У спекуляції цибулинами тюльпанів кинулися люди всіх рангів – дворяни, фермери, робітники, мореплавці, лакеї, служниці й навіть сажотруси та лахмітники. Гонитва за ілюзією збагачення зрівняла багатих і бідних. Не дивно, що коли "тюльпанова бульбашка" луснула, криза надовго послабила економіку цілої країни" – так описує в трактаті "Найпоширеніші помилки і божевілля натовпу" шотландський журналіст Чарльз Маккей (1814–1889) паніку, спричинену обвалом ринку тюльпанів у Нідерландах. Криза почалася 3 лютого 1637 року.
Ці квіти потрапили до Європи наприкінці ХVІ ст. Австрійський посол в Османській імперії привіз кілька цибулин до Відня. Їх посадили в саду імператора Фердинанда І, за яким доглядав найвідоміший ботанік того часу Карл Клузіус (1526–1609). Пізніше перевіз їх до Нідерландів. 1594-го там розцвів перший тюльпан. Квітам підійшов вологий клімат і плодюча земля. Але саджанці вразив вірус, який порушував структуру квітки. Пелюстки набували небачених доти форм – із потріпаними і хвилястими краями. Змінювалися кольори й відтінки. Замість одного тону пелюстки могли мати два-чотири кольори забарвлення. Уражені ботанічною аномалією квіти схрещували та виводили нові сорти. Їм давали милозвучні й благородні назви – Чорний диявол, Усмішка принцеси, Віце-король.
Володіння квітами екзотичних відтінків і форм стало ознакою заможності й високого суспільного статусу. Тюльпанами прикрашали будинки найбагатші жителі. В день, коли мав розквітнути рідкісний вид, власники влаштовували звані вечори. На таке свято часто приходили й перші особи держави. При заручинах цибулину тюльпана давали нареченій у посаг. Гонитву за рідкісними квітами називали "джентльменським переслідуванням".
Квітами торгували на біржах Амстердама, Роттердама, Лейдена, Гарлема. Нечуваний попит спричинив спекуляції. Щоб придбати цибулини і перепродати за вищою ціною, закладали землі, будинки, худобу.
1623 року цибулина рідкісного сорту коштувала тисячу гульденів, а в розпал тюльпанового буму в 1634–1636 роках за неї платили до 4600 гульденів. У той час свиню можна було купити за 30 гульденів, а корову – за 100.
За тюльпан сорту Віце-король покупець сплатив два вози пшениці, чотири вози жита, четверо волів, вісім свиней, 12 овець, 500 л вина, чотири бочки пива, дві діжки масла, тисячу фунтів сиру, ліжко з балдахіном і набором білизни та срібний кубок.
Божевілля почалося, коли на ринок прийшли так звані продавці вітру. Вони укладали договори про постачання цибулин у майбутньому. Не маючи реального товару, погоджувалися приймати як оплату боргові зобов'язання. Селяни й дрібні ремісники віддавали в заставу ферми та майстерні.
У січні 1637 року ринок сягнув апогею. Цибулину тюльпана сорту Пізній серпень придбали за 16 кг золота і карету з кіньми. Квітка мала білі пелюстки, покреслені червоними лініями. Оголошено про призупинення торгів. Наступного дня піраміда рухнула. До кінця року ціни впали у 100 разів. Оскільки єдиною власністю багатьох громадян були тюльпани, почалися бунти й масові невиплати кредиторам. Уряд видав закон про заборону будь-яких угод щодо цибулин тюльпанів. Порушників ув'язнювали.
За оперу "Отелло" Джузеппе Верді став почесним громадянином Мілана
"Верді досяг найвищої музичної площини. Він відмовився від традиційних форм старої італійської опери і створив геніальний шедевр. Тенор Таманьо і баритон Морель показали свої потужні голоси у найвигіднішому світлі. Диригент Франко Фаччо і хор довели ще раз, що вони досконалі. Костюми мальовничі, дорогі й відповідали тій епосі. Це справжній успіх", – йдеться у першій рецензії газети New York Times на оперу Джузеппе Верді (1813–1901) "Отелло". Її прем'єра відбулася в міланському театрі La Scala 5 лютого 1887 року.
Верді не мав музичної освіти. Однак створив 26 опер. Також писав духовну музику, для хору, камерну й інструментальну. Лібрето до "Отелло" за трагедією Вільяма Шекспіра створив поет Арріго Бойто (1842–1918) улітку 1879-го. Верді сподобався твір, проте два роки він не брався за роботу. А потім ще шість років писав музику. Кілька разів вносив правки у лібрето, переписував партії. Наприкінці викреслив із сюжету побутові подробиці. У центрі поставив конфлікт ревнивого мавра Отелло і його соратника Яго.
Композитор бере участь майже у всіх репетиціях. Сам затверджує акторів на головні ролі. Грати Отелло запрошує драматичного тенора Франческо Таманьо (1850–1905). Коли під час якоїсь репетиції тому не вдається сцена самогубства, Верді вибігає на сцену і показує, як треба грати.
На прем'єру "Отелло" директор La Scala Франко Фаччо (1840–1891) запрошує всю місцеву аристократію, колег з Італії та інших країн. Сам диригує оркестром. До початку вистави площа перед театром і всі прилеглі вулиці заповнені так, що екіпажі ледве пересуваються. Квитки у вечір прем'єри продають по 1,2 тис. лір – $240 на теперішні гроші. Хто не може їх придбати – чекає при вході, щоб після завершення привітати автора й акторів.
Після вистави публіка влаштовує овації. Джузеппе Верді та акторів тричі викликають на сцену. "Viva Verdi!" – кричать. Наступного дня композитору надають звання почесного громадянина Мілана.
"Німий сейм" Речі Посполитої відбувся 1 лютого 1717 року. Тривав 6 годин. Шляхта поставила королю Августу ІІ Сильному (1670–1733) вимогу розширити повноваження Сейму й Сенату. Той погодився без єдиного слова
22 кілометри – на таку рекордну на той час висоту піднявся стратостат "Осоавиахим-1" у Ленінграді – тепер Санкт-Петербург – 30 січня 1934 року. Також це був перший в історії підйом у стратосферу взимку. Апарат збудували інженери "Общества содействия обороне, авиационному и химическому строительству". Політ приурочили до ХVІІ з'їзду ВКП (б), що саме відбувався в Москві. На борту було троє осіб. Під час спуску не вдалося втримати безпечну швидкість. Після падіння на землею всі "стратонавти" загинули
1 лютого 1709 року британський корабель Duke підібрав на безлюдному острові Мас-а-Тьєрра в Тихому океані моряка Александра Селкірка (1676–1721). За чотири роки до цього його висадив тут капітан корабля Cinque Ports. Селкірк збудував собі з дерева дві хатини, вирощував овочі, полював на кіз – їхнє м'ясо їв, а зі шкір шив одяг. Щоб не розучитися розмовляти, щодня читав уголос Біблію. Після повернення додому знову пішов служити на флот. Помер від жовтої гарячки під час однієї з подорожей. Селкірк став прототипом Робінзона Крузо, героя однойменного роману Даніеля Дефо, що вийшов друком через 10 років.
1 лютого 1884-го в Оксфорді з'явився перший том New English Dictionary on Historical Principles – "Нового англійського словника на історичних принципах". Містив статті на літери А і В. Редактором був Джеймс Мюррей (1837–1915). Упорядники поставили за мету викласти і пояснити всі слова рідної мови, що є у вжитку від 1150 року. Решту дев'ять томів публікували до 1928-го. Через п'ять років їх перевидали під назвою "Оксфордський словник англійської мови". Так само називають усі подальші перевидання.
1 лютого 1967 року в Сан-Франциско відбулося перше весілля в Церкві Сатани. Цю організацію започаткував за рік до цього Антон Шандор ЛаВей (1930–1997). Він же повінчав молодят – журналіста Джона Реймонда і студентку Джудіт Кейс. Був одягнений у костюм чорта. За ним лежала накрита покривалом оголена жінка – символ хіті. Подружжя клялося, що будуть разом, доки відчуватимуть насолоду і житиме їхня любов. Розлучилися через два роки.
3 
1
Коментарі