Вівторок, 16 травня 2017 22:11

Шевченко сильно розхвилювався, заплакав і почав обіймати мене й цілувати

Микола Костомаров на засланні проводив сеанси магнетизму

"Он был старее всех по летам и по званию профессора обязан был отвращать молодых людей от дурного направления. Заключить его в Алексеевский равелин на один год. Потом отправить на службу в Вятку, но никак не по ученой части, с учреждением за ним строжайшего надзора. Изданные же им под псевдонимом Иеремий Галка сочинения "Украинские баллады" и "Вітка" воспретить и изъять из продажи", – вказано у позасудовому вироку від 30 травня 1847-го для історика 30-річного Миколи Костомарова.

Його арештували як члена Кирило-Мефодіївського братства. Разом із Пантелеймоном Кулішем, Миколою Гулаком, Опанасом Маркевичем, Василем Білозерським і Тарасом Шевченком розробляли план федералізації Російської імперії. Обговорювали можливість співдружності слов'янських держав на чолі з Україною.

Автор: oldsaratov.ru
  Саратов. Листівка ХІХ століття. Микола Костомаров відбував заслання у цьому місті протягом 1848–1855 років
Саратов. Листівка ХІХ століття. Микола Костомаров відбував заслання у цьому місті протягом 1848–1855 років

Костомарова затримують у Києві, в домі, де жив разом із матір'ю Тетяною. Забирають у Санкт-Петербург. Матір і наречена Аліна Крагельська їдуть слідом. На першій же поштовій станції Бровари зустрічають Тараса Шевченка у супроводі двох жандармів.

– Ой, лихо, лихо тяжке, горенько матері та дівчині, – бідкається той. – За себе, бурлаку, я не журюся. А от Миколу мені шкода. В нього є мати і дружинонька. Та й не винен він ні в чім. Хіба в тім, що зо мною побратався. Прости ж мене, матінко, і не проклинай.

У Петербурзі жінки арештованих намагаються проникнути до в'язниці. Аліна Крагельська разом із дружиною Пантелеймона Куліша планують переодягнутися молочницями. З відрами зайти на територію поліції та голосно пропонувати молоко. За задумом, їхні арештанти почують знайомі голоси і виглянуть із камер. Але від цієї ідеї відмовляються.

– Не журись, Миколо, ще колись будемо вкупі добре жити, – каже Шевченко Костомарову після останньої очної ставки.

Тетяна Костомарова вимагає дострокового звільнення сина для лікування у Криму. Начальник жандармів Дубельт відмовляє. Тоді просить замінити висилку у В'ятку, яку затвердив імператор Микола І, південнішим містом. Це прохання задовольняють – Костомарова відправляють у Саратов. Мати супроводжує його під час ув'язнення у Санкт-Петербурзі та на засланні. Аліна повертається додому.

Вчений працює діловодом у губернському управлінні. Ні задоволення, ні потрібних доходів ця посада не приносить. Мати пише до Василя Білозерського: "Покірно вас прошу, пришліть мені грошей, не відмовте моєму проханню. Я хворію цілу зиму: ревматизм на обох руках, нарив на правій руці. Двічі різали. Нікудишня я. Микола залишився без зарплати, хворий, постарів, посивів".

"Багато мешканців Саратова вважали нову людину, яка з'явилась у них у місті, не при своєму розумі, у якого "не всі вдома", – згадує краєзнавець Віра Мордовцева. – Вигляд у Костомарова дійсно був незвичний: довге розмаяне волосся, неуважний, чудний, наче нічого не бачучий погляд з-під окулярів. То занадто поспішна, а то повільна хода. Все це підтверджувало здогадки, що він за якісь провини перед царем довго був ув'язнений і збожеволів".

Микола Костомаров товаришує з її батьками – Данилом і Анною Мордовцевими. Вивчає зоряне небо та збирає зоряні казки. Захоплюється ідеєю спорудити повітряну кулю з брезенту. Основну роботу виконують Анна та її двоюрідний брат Іван Есмонд. Костомаров тільки дає поради і розповідає історії з життя. В повітря кулю не запускають – у місцевих аптечних крамницях немає для цього "водороду".

Наступна вигадка – постановка взяття козаками турецької фортеці. Костомаров скуповує картон, кольоровий папір, фарби, клей, тканини. Головним майстром знову стає Іван Есмонд, який гарно малював. Майструють ракети і бенгальські вогні різних кольорів. Витягують із комори маленьку гармату. Її прапрадід Мордовцевих притягнув із війни, стріляв під час родинних свят. Роль Чорного моря грає ставок неподалік маєтку. З очерету роблять невеличкі чайки і спускають на воду. Данило стріляє з гармати, інші – підтягують чайки і запускають ракети. Коли підходять до фортеці, підпалюють її. Селяни збігаються дивитись на видовище.

А ще Костомаров влаштовує сеанс магнетизму над Анною Мордовцевою.

Автор: Національний музей історії України
  Микола Костомаров опрацював 65 архівів і бібліотек на території Російської імперії та Європи. Написав понад 300 праць з історії України, Московії та Речі Посполитої. Його робота про діяльність Богдана Хмельницького видана у трьох томах. Історію України XVII – першої половини XVIII століття докладно описав у книжках ”Руїна”, ”Мазепа”, ”Мазепинці”. Досліджував історію розвитку козацького руху під проводом Степана Разіна, історію Київської Русі, побут Російської держави XVI–XVII століть. Видав біографічний збірник про всіх виданих історичних осіб від найдавніших часів
Микола Костомаров опрацював 65 архівів і бібліотек на території Російської імперії та Європи. Написав понад 300 праць з історії України, Московії та Речі Посполитої. Його робота про діяльність Богдана Хмельницького видана у трьох томах. Історію України XVII – першої половини XVIII століття докладно описав у книжках ”Руїна”, ”Мазепа”, ”Мазепинці”. Досліджував історію розвитку козацького руху під проводом Степана Разіна, історію Київської Русі, побут Російської держави XVI–XVII століть. Видав біографічний збірник про всіх виданих історичних осіб від найдавніших часів

"Він був дуже задоволений, коли мати погодилась піддатися спробі, – описує Віра. – Їй було цікаво, але вона пішла на хитрощі – не повністю закрила очі, а тільки примружила. Витягши вперед у всю довжину руки, він то відступав задом, то прожогом кидався наперед, мовби налітаючи. Торкався руками то лоба, то грудей. Усипляв. Робив у повітрі рухи руками зверху вниз, згинаючись і розгинаючись. Все це – не зводячи з матері погляду. Рухи і поза були до того смішні, що мати не витримала й пирснула від сміху. Сеанс було перервано. Микола Іванович страшенно образився, не хотів слухати ніяких вибачень. Ніколи більше не пропонував повторити сеанс і не говорив про магнетизм".

Костомаров повертається у Санкт-Петербург 1855-го. Через два роки приїжджає з заслання у Новопетровську Тарас Шевченко. Зустрічаються у його майстерні.

– Здрастуй, Тарасе, – вітається Костомаров. – От же говорив ти, що побачимося й будемо ще жити в Петербурзі. Так і сталося!

"Шевченко витріщив на мене очі, але не міг упізнати, – пише історик в автобіографії. – Я, все ще не називаючи себе на ім'я, пригадав йому його ж словами, вимовленими в III відділенні ще тоді, як після чергових ставок ми поверталися до своїх камер. Але Шевченко і по тому не міг догадатися, роздумуючи і розводячи пальцями. Мабуть, я сильно змінився за 11 років розлуки з ним. Я нарешті назвав себе. Шевченко сильно розхвилювався, заплакав і почав обіймати мене й цілувати".

Костомаров отримує роботу в університеті. Щовів­торка проводить вдома вечори, на які можуть сходитися всі охочі. Ставлять на стіл самовар, випічку, сир та ковбасу. Близьких друзів приймає і в неділю. Серед таких – Данило Мордовцев. За столом завжди відбувається жартівливий обмін любощами. Костомаров називає Мордовцева "купцем", його дружину – "баринею", а себе – "мужиком", бо його мати була кріпачкою.

– Так, так. Звичайно, ви – мужик, – каже гість. – От підживимось ікрою осетровою, потім ніжною сьомгою закусить мужичок, потім з'їсть тарілочку курячого бульйонцю з лустким пиріжком, скибку ростбіфа в 40–60 копійок за фунт, з гарнірчиком, крильце курчатка або полядвицю рябчика, трошечки крему з найгустіших вершків, зап'є чашечкою мокко, от і не голодний мужик. А чи не угодно йому тюрьки з житнім хлібцем та з цибулькою, та з кислим кваском? Посмакували б тюрьки – от і стали б справжнім мужиком.

Костомаров пережив Шевченка майже на 25 років. Після смерті поета мав у своєму помешканні його погруддя. Вже коли старий пересувався по дому на кріслі з коліщатками, жартома звертався до фігури:

– Бачиш, Тарасе, як я кататися можу.

Автор: art-catalog.ru
  Ілля Рєпін. Історик Микола Костомаров у гробі, 1885 рік
Ілля Рєпін. Історик Микола Костомаров у гробі, 1885 рік

Одружився через 28 років після заручин

– Я одружусь без будь-яких роздумів, якщо ви знайдете мені наречену, – просить Микола Костомаров знайому Олександру Куліш наприкінці 1850-х.

Пізніше вона згадувала, що його самотність була спричинена вищістю і переважанням у всьому.

Він ледь не одружився 1847 року. За три дні до весілля відбувся арешт. Наречена Аліна Крагельська не дочекалася його. 1851-го батьки видали її за поміщика Михайла Киселя. Костомаров робить пропозицію художниці Катерині Юнґе, доньці графа Федора Толстого. У листі перелічує п'ять причин, за яких вона може йому відмовити:

1. Ви молоді, я немолодий. Така любов коли й можлива, то тільки, як виключення із загального порядку.

2. Я не можу похвалитися здоров'ям.

3. Засоби мої до життя дуже обмежені для такої обстановки, до якої ви звикли.

4. Останнім часом ви вели світське життя. Я ніскільки його не засуджую, але в союзі зі мною такий спосіб життя не сумісний, бо мені потрібна дружина – не прекрасна мила дама, душа освіченого товариства, а подруга душі і помічниця, щоб нести тяготи життя. Я все звик робити для своєї совісті, а не для інших, і через те бажаю одружитись не для вищого світу, а для дому. Не для інших, а для себе.

5. Моя мати не така жінка, з якою жити приємно. Я прийму вашу відмову без образи й гіркоти.

Отримує відмову.

1870 року помирає Михайло Кисіль. Вдова починає листуватися з Миколою Костомаровим. Він запрошує її до себе в Петер­бург. Вона – до свого маєтку у Дідівцях, тепер Прилуцький район на Чернігівщині. У тамтешній церкві Святої Параскеви 9 травня 1875-го вони беруть шлюб. Від заручин минуло 28 років.

"Хоча він був великий учений, блискучий лектор, письменник-мистець, в житті він завжди був дитиною, – пише Віра Мордовцева, подруга Костомарова. – Аліна Леонтіївна вирішила не розлучатися з ним більше. Вона виглядала старішою за свої літа. Лице її зберегло сліди минулої краси. Спокійно і твердо дивились серйозні, розумні чорні очі. Але було щось скорботне у виразі гарних уст. Одягалась вона гарно, хоч просто і трохи по-старечому, не по літах. Була добре вихована, мала прекрасні маніри, була стримана, дуже привітна і надзвичайно тактовна".

Влаштовував етнографічні експедиції "селами і шинками" Харківщини

1817, 16 травня – Микола Костомаров народився у селі Юрасівка – тепер Ольховатський район Воронезької області Росії. Батько Іван Костомаров був відставним військовим і землевласником. Мати Тетяна Мельникова – його кріпачка. Після народження сина вони повінчалися. По смерті батька 1828 року більшість майна забрали його родичі – як викуп за сина, який за законом вважався кріпаком.

1833 – закінчує гімназію у Воронежі. Вступає на історико-­філологічний факультет Харківського університету. Живе на квартирі у письменника Петра Гулака-Артемовського. Після випускних іспитів отримує скерування у Кінбурнський драгунський полк юнкером. Працює в архіві повітового суду, укладає опис Острогозького козацького полку. Влаштовує етнографічні експедиції "селами і шинками" Харківщини. Пише вірші під псевдонімом Ієремія Галка.

1841 – за наказом міністра освіти Сергія Уварова спалюють магістерську дисертацію Костомарова "Про значення унії в історії Західної Русі". Через три роки захищає другу роботу – "Про історичне значення руської народної поезії". Викладає історію у харківському приватному пансіоні де Роберті.

"Из двухчасового урока Николай Иванович посвящал полчаса дружеской беседе, – згадує його учень Іван Гвоздіков. – Рассказывал ученикам разные смешные исторические анекдоты, преимущественно из малорусского быта. Все слушали с громадным интересом. Простое обращение, задушевная теплота, юмор – все это производило магическое действие на учащихся. Редко кто из учеников получал по его предмету "четыре". Все старались получить "пять".

1844 – працює у Рівненській гімназії, потім переходить у Київську. 1947-го стає викладачем історії Київського університету, читає лекції з філософії та психології в духовній академії. Бере участь у створенні підпільного Кирило-­Мефодіївського братства. Пише програму організації – "Книга буття українського народу". За доносом студента Петрова учасників організації арештовують. Рік сидить у Петропавловській в'язниці, далі відбуває заслання у Саратові.

1856 – імператор ­Олександр ІІ видає маніфест, яким звільняє Миколу Костомарова від поліцейського нагляду. Протягом двох років мандрує Європою. Відвідує Швецію, Німеччину, Швейцарію, Францію, Італію, Чехію. Після повернення читає лекції у Петербурзькому університеті.

"Скупчення публіки було величезне, – пише в авто­біографії. – Кілька державних осіб відвідали мою лекцію. По закінченні читання знялися гучні овації, а потім юрба молодих людей підхопила мене на руки і винесла з університетського приміщення до екіпажа".

1859 – разом із Пантелеймоном Кулішем і Василем Білозерським створює організацію "Громада". Видають український журнал "Основа". Через закриття університету читає лекції в приміщенні міської думи. Отримує запрошення викладати у Києві та Харкові, але міністерство освіти не дозволяє приступити до роботи. Береться створити зведення "Актів, що стосуються історії Південної і Західної Росії, зібрані і видані Археографічною комісією".

1885, 7 квітня – Микола Костомаров помер у своїй квартирі на Васильєвському острові у Санкт-Петербурзі. Похований на Волковому цвинтарі. Губернатор заборонив служити панахиду за покійним.

Зараз ви читаєте новину «Шевченко сильно розхвилювався, заплакав і почав обіймати мене й цілувати». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 289
Голосування Як розвиватиметься ситуація щодо головного тренера київського "Динамо"?
  • 1) Суркіс звільнить Реброва за провальний сезон
  • 2) Суркіс умовлятиме Реброва залишитися, але тренер сам покине клуб
  • 3) Ребров отримає новий контракт
Переглянути