7 серпня 1840-го британський парламент заборонив використовувати дітей до 16 років як сажотрусів. У той час збіднілі батьки часто продавали нащадків майстрам, які чистили димоходи, у навчання, а фактично – в рабство. Вартість – у межах $36–430 на сьогоднішні гроші. Найбільше цінували 4–6-річних хлопчиків. Вони легко пролізали у вузький комин, тому були незамінні для чищення кривих труб. Покупець зобов'язувався годувати й забезпечити житлом учня.
Робочий день малого сажотруса починався о четвертій ранку. Треба було пролізти, мов гусінь, знизу доверху через димохід і зчистити сажу скребком та щіткою. Окрім того – збирати чорний пил у мішечок. Якщо учень лінувався, старший розпалював під ним невеликий вогонь або знизу тицяв металевим штирем.
За день пара обслуговувала чотири-п'ять будинків. Кожен димар обходився дитині численними подряпинами. Аби уникнути серйозних травм, майстер огрублював дитячу шкіру – щовечора обкурював й обливав солоним розчином. Обоє спали на підлозі в орендованому підвалі чи на горищі поряд із заготовленими для продажу мішками із сажею. Милися раз на тиждень. У єдиний вихідний малий навчався в недільній школі.
Ухвалений закон передбачав накладання штрафу у розмірі $535–1070 на сьогоднішні гроші. Сажотруси всуціль нехтували правилом – сума все одно була їм не до кишені. 1875 року депутати постановили ув'язнювати порушників.
Мер літав на чорному собаці
"Невинного мене ув'язнили, невинного мене катували, невинним я помру", – писав своїй доньці Вероніці мер німецького міста Бамберґа Йоганн Юній.
6 серпня 1628-го його спалили за чаклунство на площі перед собором. У Бамберґу п'ятий рік тривало полювання на відьом. Його влаштував князь-єпископ Йоганн Георг II Фукс фон Дорнгайм, який володів землями навколо міста. Лютувала чума, кілька разів трапилися неврожаї. Ці нещастя князь-єпископ списував на чари. Він наказав побудували нову в'язницю для відьом із катівнею усередині. Замучені підсудні обмовляли рідних і знайомих. У 12-тисячному місті стратили близько 600 осіб. Майно віровідступників переходило до скарбниці, тобто в особисте користування єпископа.
55-річний бургомістр Йоганн Юній відправив йому листа з проханням припинити переслідування. У відповідь його арештували. Дехто з ув'язнених "згадав", як Юній разом із ними влаштовував шабаші в будівлі ратуші. На перших двох допитах мер відкинув звинувачення. Тоді інквізитори призначили тортури. Підсудному розтрощили великі пальці рук і переламали ступні. Годували оселедцями, не даючи води. Той продовжував стояти на своєму. Чоловік не зважає на біль – отже, його підтримує диявол, вважала інквізиція. Під час катування на дибі Йоганн "зізнався". Заявив, що за чотири роки до того познайомився з жінкою, яка продавала зелень. Раптом та перетворилася на козла і сказала:
– Тепер бачиш, з ким маєш справу? Ти маєш належати мені, або я зламаю тобі шию.
Наляканий мер нібито зрікся віри, а нечистий нагородив його хтивою жінкою-демоном. Надалі Йоганн щотижня прилітав на шабаш верхи на чорному собаці, де напивався разом з іншими чиновниками-відьмаками.
Справу закрили. Страту призначили за місяць. Послання дочці Йоганн передав через знайомого охоронця в'язниці незадовго до загибелі. Воно закінчувалося словами: "Дороге дитя, заплати цій людині талер (монета із 23 г срібла. – "Країна"). Я писав це кілька днів, обидві руки в мене понівечені. Я у великій біді. Доброї ночі. Батько твій Йоганн Юній не побачить тебе більше".
813 жителям південноіталійського Отранто відтяли голову за відмову прийняти іслам, коли 11 серпня 1480-го турецька армія захопила місто. Майже половину бранців обернули на рабів. Архієпископа Стефано Пендінеллі й керівника оборони капітана Франческо Зурло зарізали ятаганами. Кафедральний собор перетворили на стайню. Молодих чоловіків зібрали на околиці й безуспішно намовляли зректися християнства. Під час різанини один із катів пройнявся вірою полонених і загинув разом із ними. Наступного року неаполітанський король Фердинанд I відбив місто в османів. 1771-го Папа зарахував отрантських мучеників до лику блаженних
7 серпня 1908 року австрійський археолог Йозеф Сомбаті під час розкопок древнього поховання біля містечка Вілендорф знайшов кам'яну жіночу фігурку 11 сантиметрів заввишки. Її вік – приблизно 23 тисячі років. Згодом фігурку назвуть Вілендорфською Венерою. Це зображення заплилої жиром жінки, із чітко вираженими лініями, що підкреслюють її груди, пупок, статеві органи й стегна, але риси обличчя відсутні. На голові вирізьблене волосся або головний убір. Ожиріння свідчить про забезпеченість харчуванням, а в кам'яному віці це означало високе становище жінки. Можливо, вона була глава роду або мати-прародителька. Інші дослідники припускають, що фігурка – це ідол родючості. Її могли використовувати вагінально як символ, покликаний збільшити дітородіння. На користь цього свідчать чітко виражені груди й статеві органи. Сьогодні знайдено сотні подібних "венер", однак Вілендорфську оцінюють найдорожче – у 60 мільйонів доларів. Вона зберігається у Віденському музеї природничої історії. Деякі сучасні антропологи і сексологи вважають, що такі фігурки-венери – перший зразок порнографічного зображення у племен мандрівних мисливців на мамонтів
6 серпня 1915 року під російською фортецею Осовець, нині місто в Польщі, відбулася "атака мерців". Три німецьких полки штурмували залишки російського підрозділу, який сильно постраждав від газової атаки хлором. Вояки не очікували побачити в укріпленнях когось живого. Несподівано їх контратакували близько 60 солдатів із закривавленими марлевими пов'язками на обличчях. Це шокувало передові частини німців і змусило їх відступити.
7 серпня 1983-го ЦК КПРС ухвалив постанову "Про зміцнення трудової дисципліни". Вона передбачала покарання за випуск браку, прогули, запізнення й пияцтво на робочому місці. Найпам'ятніша сторінка короткого правління Юрія Андропова: почалися масові облави на відвідувачів магазинів і кінотеатрів удень – коли мали би бути на виробництві чи в установі.
10 серпня 258 року в Римі страчено архідиякона місцевої християнської громади Лаврентія. Влада вимагала від нього віддати державі майно церкви, але Лаврентій роздав його бідним, калікам, сліпим і хворим. Привів їх до префекта й заявив:
– Ось справжні скарби церкви.
Його катували, а потім живцем засмажили на ґратці на повільному вогні. За переказами, під час екзекуції Лаврентій говорив катам:
– Ви підсмажили вже один бік, перевертайте й їжте мене!
Святого Лаврентія вважають покровителем професій, пов'язаних із вогнем: пожежників, кухарів, склодувів тощо.
3 
1
Коментарі