Бона Сфорца навчила польську знать користуватися виделкою
– Ці стіни востаннє бачать герцогиню Барі й Мілана, – каже Ізабелла Арагонська, вдова міланського герцога Джана Галеаццо Сфорца, доньці 23-річній Боні. 3 лютого 1518-го та залишає місто Барі – тепер столиця регіону на півдні Італії. Вона має вийти заміж за на 27 років старшого Сигізмунда – короля Польського і Великого князя Литовського. Прощаються в каплиці замку. – Ти приїдеш до мене в гості вже королевою.
– Не обіцяю, – відповідає донька.
– Не віриш, що будеш королевою?
– Не знаю, чи ще увійду в цю каплицю, – говорить Бона. – Королеві не личить їздити до герцогині. Навіть італійської.
– Але ж я – твоя мати.
– Тому запрошую тебе в гості, в столицю мого північного королівства.
– Я приїду в Краковію тільки на хрестини спадкоємця, – каже мати і виходить.
Весільний кортеж вирушає Адріатичним морем до берегів теперішньої Хорватії. Далі рушає на Відень. Через погану погоду і заболочені дороги карети часто зупиняються. Везуть придане нареченої: 48 сувоїв тканин, 36 шовкових гобеленів, килими, срібні кубки, таці, канделябри, золоті чаші, 20 суконь із парчі, розшитих золотом і перлами, 90 прикрашених дорогоцінними каменями очіпків і шапочок. Усе це коштує близько 50 тис. дукатів. Принцеса також везе 500 тис. дукатів готівкою – майже 50 млн євро на нинішні гроші.
"Тепло й сонячно було в Польщі, коли в один із квітневих днів багатий і урочистий весільний поїзд майбутньої королеви досяг резиденції Тенчинських, – пише в книзі "Королева Бона. Дракон на гербі" польська письменниця Галина Аудерська. – Звідти починалися володіння Польщі. Протягом останнього тижня люди Бони, щоб прискорити шлях, влаштовували лише короткі привали. З дозволу Сфорца королівський посол Остророг оголосив стоянку тривалою. Перед в'їздом на коней накинули розкішні попони і збруї, прикрасили султанами. Принцеса вдягла блакитне плаття із золотим шиттям й оксамитовий берет із багатою застібкою".
Назустріч процесії виїжджають сімейства Тенчинських, Томіцьких, Заремби та Ласки. Від князів литовських – гетьман Костянтин Острозький.
За два тижні дістаються польської столиці Кракова. Від передмістя дорогу застеляють килимами й квітами. У замку проводять урочистий прийом. Вінчання призначене на наступний день. Увечері молодят проводять до спальні.
"Король сів на ліжко з правого боку, його дружина Бона – з лівого. Слуги подали їм вино і солодощі. Зачинили двері", – писали хроніки.
Через рік у Бони народжується донька Ізабелла, а ще за рік, 1520-го, з'являється спадкоємець Сигізмунд II Август. Пізніше Бона ще народжує доньок Софію – 1522-го, через рік – Анну, 1526-го – Катерину.
У Кракові Бону Сфорца називають драконом у гербі – через запальний норов і наявність цієї істоти на родовому знаку. Вона – повна протилежність м'якому й добродушному Сигізмунду І. "Доки дракон жив під Вавелем (пагорб із замком у Кракові. – Країна), він лякав лише його жителів. Коли поселився у ньому, його боїться весь світ", – говорять люди.
Королева налагоджує продаж хліба до Європи – аби наповнити казну. Підтримує розвиток міст, щоб отримувати податки від торгівлі. Переконує чоловіка надати їм привілеї та самоврядування – Магдебурзьке право. Сигізмунд радиться з дружиною щодо державних рішень. Через це знать її не любить.
1527-го вагітна Бона Сфорца їде на полювання до Біловезької пущі. Туди спеціально завозять ведмедя. Звір стає некерованим – роздирає собак, кидається на людей. Королева різко розвертає коня, але той спотикається – і Бона вилітає із сідла. Ведмедя зв'язують, але в жінки починаються пологи. Народжує другого сина, який до ночі помирає.
Бона добивається, щоб єдиного сина Сигізмунда ІІ Августа поставили на престол 9-річним. Це – при живому батькові, який отримує прізвисько Старий.
Бона підтримує поетів, художників, літописців і науковців. Любов до культури успадкувала від матері – Ізабеллу Арагонську вважають прототипом Мони Лізи, яку намалював Леонардо да Вінчі. Він розписував замок Сфорца в Мілані.
Разом із Боною в Польщі селяться майже 300 представників італійської знаті. При дворі обмежують обжерливість та пияцтво, бенкети стають вишуканішими. Королева привезла з собою перші виделки. На столах з'являються фенхель, савойська капуста, петрушка, селера. Наслідуючи моду королівських столів, магнати домовляються про постачання до своїх маєтків апельсинів, лимонів, інжиру, оливок, родзинок, мигдалю. Жінки стежать за італійською модою, з'являються сукні з декольте.
Королева перетворює здичавілі сади навколо замку на парки. Садять виноградники, розбивають грядки. Засівають насінням овочів з Італії. У замках з'являються папуги.
Після смерті Сигізмунда І Старого у квітні 1548-го королева шукає невістку – дружину молодому спадкоємцю. Доньок уже вдало видала заміж: Ізабелла стала королевою Угорщини, Катерина – Швеції, Софія – великою герцогинею Брауншвейг-Вольфенбютельською.
Сигізмунд II Август уже був одружений із 17-річною ерцгерцогинею австрійською Єлизаветою. Королева не любить її і намагається розірвати шлюб. Через три роки після весілля Єлизавета помирає. Знать обговорює отруєння.
Боні не вдається переконати сина обрати одну із запропонованих нею кандидаток. Натомість дізнається, що в того вже є дружина – вдова Барбара Радзивіл – із литовської шляхти. Сейм, сенатори й духовенство вимагають зректися її. Сигізмунд ІІ не слухається ні шляхти, ні матері.
За кілька років Барбара помирає. У смерті знову підозрюють свекруху, але довести провину не можуть. Син розриває стосунки з матір'ю.
Бона Сфорца хоче повернутися до Італії. Син боїться, що мати передасть свої права на села, міста, землі, ліси та промисли комусь іншому. Ставить умову: випустить із Кракова після відмови від нерухомості.
За Бону заступаються доньки й своячка – королева Англії Марія Тюдор. Свій лист на захист королеви пише Хюррем Султан – Роксолана, дружина турецького султана Сулеймана Пишного, з якою Сфорца підтримувала приязні стосунки.
У лютому 1556-го під охороною гусарів із Кракова виїжджають 24 вози зі сріблом, золотом і коштовностями королеви Бони. За ними везуть меблі, килими та порцеляну.
Рік Бона Сфорца живе сама у батьківському замку в Барі. Син не спілкується з нею.
420 000 дукатів позичила королева Польщі й Великого князівства Литовського Бона Сфорца іспанському королю Філіпу після того, як повернулася 1556 року до Італії. Аби не віддавати борг, той наказав отруїти королеву. Це зробив її особистий лікар Ян Антоніо. Сину королеви Сигізмунду ІІ через кілька років вдалося повернути десяту частину боргу. РЕШТУ ФІЛІП ВІДМОВИВСЯ ВІДДАВАТИ
Бона Сфорца заснувала власний офіцерський гарем
"Бона Сфорца Арагонська, королева польська, велика княгиня литовська, глава росів, Русі, Пруссії, Мазовії, жаліючи частими набігами чужоземців спустошені степи, повернула жителів, утримала їх і укріплене місто заснувала. За звичаєм, міські дерев'яні стіни поставила, назвавши місто по імені рідного міста Барі. Рік Божий 1537. Ясного Сигізмунда короля польського чоловіка свого мир і спокій захистивши, за землю сплативши", – було зазначено на мідній табличці на башті замку Бар – тепер райцентр на Вінниччині.
Фортеця стояла на березі річки Рів. Мала подвійні стіни з дубових колод, між якими була засипана земля. На кожному розі й над в'їзною брамою були двоповерхові башти. Над головною баштою – каплиця зі дзвоном. Перед в'їздом був бастіон із дубових брусів і з двома баштами. Сучасники називали фортецю ключем до Східного Поділля.
Залога становила 400 піхотинців і кіннотників із гарматами. Грамота від 24 листопада 1537 року звільняла нових поселенців від сплати податків і давала право проводити три ярмарки щороку.
"Як з'явився Бар, багато людей, яких волоський воєвода загнав до себе звідси, повернулися до вітчизни, – пише у доповідній записці королю Сигізмунду ІІ Августу 1550-го барський староста Бернард Претвич. – Багато сіл заснували за Баром біля Дністра. Через те волоський воєвода кілька разів писав до султана, що не може платити йому такої данини, як раніше, бо, як Бар заселився, багато його земель спустіли. І просив султана, аби дозволив його спустошити і повернути людей до своєї землі, захопити мене і відіслати мою голову. Тоді султан дозволив, і саме з цієї причини, а не з якоїсь іншої, він на мене прислав військо".
Під час старостування Претвича у Барі в 1540–1552 роках татари боялися нападати на ці краї. Він виграв понад 70 битв. Нападникам вдавалося проникати на Поділля лише дрібними загонами, які могли захопити в полон лише окремих рибалок або мисливців. Та й тих Претвичу вдавалося відбити.
У Барі королева заснувала офіцерський гарем. У ньому були поляки, шотландці й німці. Про це дізнався король Сигізмунд і наказав убити всіх її коханців. Але та випросила прощення для кожного третього, дев'ятого і 27-го офіцера із затриманих. Відтоді врятовані поклялися піднімати тости за жінок саме в такій послідовності.
Одним із подарунків Сигізмунда дружині було містечко Кременець – тепер райцентр на Тернопільщині. Воно розросталося, розвивалися торгівля та ремесла. З'явився госпіталь. Високу гору, що здіймається над містом і де стояв мурований замок – резиденція королеви, досі називають Боною.
Жителям Кременця королева запам'яталася жорстокістю. За переказами, вона прагнула отримати вічну молодість. Для цього приносила в жертву незайманих дівчат. Їх виводили на верхній ярус замку та скидали на гострі палі. Їхню кров збирали у ванни – для купання правительки. Також ширилась версія про ванни з крові немовлят.
3 
1
Коментарі