Ексклюзиви
Четвер, 30 вересня 2021 09:39

"Позичив Франкові грошей трохи, і поїхали до Італії"

Михайло Грушевський не вживав алкоголю й не курив

"Мабуть, здогадуєтесь про мою симпатію до вашої особи. Але ми ще так недавно знаємося. Припускаю, що моя звичайна насмішкувата й скептична покривка могла затулити не в однім мій дійсний характер. Прошу вірити, що здатний я до глибокого й тривкого почуття. Маю вдачу добродушну й вирозумілу. Шукаю товариша щирого, розумного й доброго, співробітника в праці громадській, аби жити з ним душею в душу", – писав 23 березня 1896-го історик Михайло Грушевський до вчительки Марії Вояківської.

Він після захисту дисертації та здобуття ступеня професора в підросійському Києві 1894 року на запрошення історика Олександра Барвінського їде працювати у Львів, що належить Австро-Угорщині. Стає професором кафедри всесвітньої історії тамтешнього університету. Ще доручають редагувати "Записки Наукового товариства імені Шевченка". Живе в орендованій кімнаті неподалік вузу.

  Михайло Грушевський народився 29 вересня ­1866-го в місті Холм – тепер Люблінське воєводство у Польщі. Закінчив Київський університет. Працював у архівах Москви й Варшави. Викладав у Львівському університеті. З Іваном Франком заснував і видавав ”Літературно-науковий вістник”. Відкрив приватну вчительську семінарію в Коломиї. 1907-го в Києві взяв участь в організації нелегального позапартійного українського громадського об’єднання ”Товариство українських поступовців”. 1914 року звинуватили у шпигунстві, заарештували й вислали в Казань. У березні 1917-го очолив Українську Центральну Раду, яка на початку 1918 року проголосила незалежність Української Народної Республіки. Помер 26 листопада 1934-го в Кисловодську. Похований у Києві, на Байковому кладовищі. Портрет написав Фотій Красицький 1907 року
Михайло Грушевський народився 29 вересня ­1866-го в місті Холм – тепер Люблінське воєводство у Польщі. Закінчив Київський університет. Працював у архівах Москви й Варшави. Викладав у Львівському університеті. З Іваном Франком заснував і видавав ”Літературно-науковий вістник”. Відкрив приватну вчительську семінарію в Коломиї. 1907-го в Києві взяв участь в організації нелегального позапартійного українського громадського об’єднання ”Товариство українських поступовців”. 1914 року звинуватили у шпигунстві, заарештували й вислали в Казань. У березні 1917-го очолив Українську Центральну Раду, яка на початку 1918 року проголосила незалежність Української Народної Республіки. Помер 26 листопада 1934-го в Кисловодську. Похований у Києві, на Байковому кладовищі. Портрет написав Фотій Красицький 1907 року

"Хата мені до смаку, – писав до Олександра Барвінського, який допоміг знайти житло. – Просив би купити ліжко й матрац. Я привик до матрацу з морської трави. Ще умивальник – як найпростіший, стіл та стільців з пів дюжини".

Відвідує театр. Щонеділі ходить у єдину православну церкву в місті – Георгіївську.

У Львові 30-річний історик зближується з 28-літньою Марією-Іванною Вояківською. Вперше бачаться напередодні Різдва 1896-го у Барвінських. Вчителька родом із села Підгайчики – тепер Львівський район. Рано втратила батьків і жила в сім'ї старшої сестри Олімпії у Скалі – нині Чортківського району на Тернопільщині. Після ліцею у Львові працювала в Першій міській жіночій відділовій школі ім. Королеви Ядвіги.

У Барвінських більшість часу проводить із Грушевським. Подобаються одне одному. Потім він проводить її додому.

– Сподіваюся на швидке побачення, – каже на прощання. Дівчина схвально киває.

Здатний я до глибокого й тривкого почуття

За кілька місяців він пропонує стати дружиною. Отримує згоду. Нотує в щоденнику:

"Мій світе затишний, моя утіхо мила,

Яку в собі ти радість принесла!

Блаженна сила та, що на широкім світі

Докупи нас звела.

Сміливо й радісно, без страху та вагання

Рушаймо ми тим шляхом світовим".

Михайло походить із сім'ї православного духовенства, тому батьки не схвалюють шлюбу із греко-католичкою. Та син ігнорує застереження. Вінчання призначають на 26 травня 1896-го у Скалі, у греко-католицькій церкві Святого Миколая. Для цього наречений відбуває недільні оповіді та бере дозвіл у православній церкві Святого Георгія Змієборця у Львові.

"Тут Грушевський жениться, – повідомляє письменник Михайло Павлик у листі до перекладачки Людмили Драгоманової. – Бере собі смирну дівчину, вчительку, сироту, добру мою знакому й радикалку – Вояківську. Це дуже гарно з єго боку".

Бере собі смирну дівчину, вчительку, сироту, добру мою знакому і радикалку

Винаймають квартиру. Чоловік викладає в університеті, дружина – у школі. Вона бере участь у роботі Клубу русинок та Кружка українських дівчат, співпрацює з Українсько-руським педагогічним товариством, Українсько-руським драматичним товариством ім. Івана Котляревського. Дружить з оперною співачкою ­Соломією Крушельницькою. 1900-го з Наталією Кобринською засновує товариство "Руська охоронка", яке відкриває дитячі садочки.

Того ж року в сім'ї народжується донька Катерина. Відтоді листи підписують монограмою ММК – Михайло, Марія, Катерина. Доньку батьки ще називають Кулюнею. Росте хворобливою. Матері доводиться покинути роботу, доглядати й навчати дитину. Хто бачить дівчинку, кажуть: "Викапаний татусь". Він її любить і балує дорогими подарунками. Коли виповнюється 3 роки, замовляє портрет у живописця Івана Труша.

"Купив кусень ґрунту під містом, щоб поставити собі хату. Франко захотів бути сусідом. Я відступив йому частину, й ми разом згодили собі одного будівничого для обох хат. Одночасно їх вибудували одним заходом", – згадував Михайло Грушевський в автобіографії 1926-го.

На початку 1901 року у Владикавказі помирає його батько. Історик вирішує забрати матір і сестру Ганну до Львова. Щоб усіх розмістити, береться за спорудження вілли. Ділянку обирає на околиці, поблизу церкви Святої Софії та Стрийського парку.

Купив кусень ґрунту під містом, щоб поставити собі хату

Двоповерхова будівля в неоромантичному стилі має два парадні та стільки ж господарських входів, два балкони. Свій робочий кабінет Михайло Грушевський оздоблює в гуцульському стилі. Дбає про комфортні умови роботи не лише для себе. Для Наукового товариства ім. Тараса Шевченка отримує від підприємця Василя Симиренка з Російської імперії 100 тис. австрійських крон на купівлю будинку для організації. Згодом землевласник Євген Чикаленко дає гроші на Академічний дім.

"Я давно носився з думкою про заснування общежитія для студентів Львівського університету і не раз висловлював її приятелям, але співчуття не чув, – писав тоді підприємець до професора. – Прочитавши у "Віснику" ваш поклик до громади, я захопився нею не тільки до глибини душі, а й до глибини кишені. Рішив послати на сю мету 10 тисяч рублів. Але з умовою, що студентам-українцям із Росії буде деяка привілегія".

У справах часто їздить до Києва. Проводить зустрічі та бере участь у вечорах. Працює над дослідженнями.

"Вставав він рано і зараз сідав за працю. Бувши дуже короткозорим, міг писати, коли очі близькі були до паперу, тож тримали ми для нього низький стільчик дитячий, на якому й сидів. До сніданку – десь о годині 9-й, – зазначив письменник Олександр Лотоцький у спогадах про Михайла Грушевського. – Поміж численними побаченнями встигав побувати в бібліотеці, використати книжку, якої не міг знайти в іншому місті, списати чи скоригувати якийсь архівний документ до біжучої праці. Використати його можна було хіба за сніданком та обідом, або вже увечері".

Тримали ми для нього низький стільчик дитячий, на якому й сидів

1903-го з дружиною їде в Париж читати курс з історії України у Вищій школі суспільних наук. Заплановано 18 лекцій, по дві – тричі на тиждень. Доньку відправляють до Маріїної сестри у Скалу. Селяться в готелі. Весь вільний час із дружиною проводить у Національній бібліотеці Франції.

Після відряджень і подорожей любить відпочивати в саду біля свого дому у Львові. Милується квітами, мостить стежку з цегли, гуляє у Стрийському парку.

З Іваном Франком ходить до кав'ярень. Улюблена – "Монополь". П'є каву з морозивом. Алкогольних напоїв не вживає і не курить.

"Намовив Франка, позичив йому грошей трохи, і поїхали до Італії, – згадував Грушевський про подорож 1904-го. – На ніч були у Венеції. Виїхали на Великдень 28 березня і прибули на вечер до Рима".

Автор: Державний меморіальний музей Михайла Грушевського у Львові
  Михайло Грушевський (сидить крайній ліворуч) придбав будинок у селі Криворівня в Карпатах 1906 року. Відпочивав там із родичами влітку. Дім спалили російські війська 1917-го. На фото біля вченого сидять (зліва направо) діти племінниці Павло й Тетяна Калитовські, донька Катерина, племінниця Марта Левицька. Стоять (зліва направо): чоловік племінниці Йосип Савицький, дружина Марія Грушевська, племінниці Людмила Савицька, Стефанія Калитовська та її чоловік Ієронім. 16 серпня 1912 року
Михайло Грушевський (сидить крайній ліворуч) придбав будинок у селі Криворівня в Карпатах 1906 року. Відпочивав там із родичами влітку. Дім спалили російські війська 1917-го. На фото біля вченого сидять (зліва направо) діти племінниці Павло й Тетяна Калитовські, донька Катерина, племінниця Марта Левицька. Стоять (зліва направо): чоловік племінниці Йосип Савицький, дружина Марія Грушевська, племінниці Людмила Савицька, Стефанія Калитовська та її чоловік Ієронім. 16 серпня 1912 року

Дружина з донькою долучаються до них. Відвідують знищене вулканом місто Помпеї, кратер Везувію. Наступного року з сім'єю їде відпочивати у Крим.

1905-го в Російській імперії відбувається революція. Активізуються український національно-визвольний рух і діяльність політичних партій. Академія наук рекомендує уряду скасувати антиукраїнські Валуєвський указ 1863-го і Емський акт 1876 року. З'являються українські періодичні видання, культурно-освітні організації, бібліо­теки й читальні, вистави та концерти.

Михайло Грушевський вирішує повернутися до Києва. Зі Львова переносить видання "Літературно-наукового вістника". Із братом Олександром і сестрою Ганною купують садибу в Києві. Відшукав її Юрій Тищик, який відповідав за видавничі справи вченого в місті. Коли визначився з покупкою, написав історику: "На углу Паньківської і Ботанічної усадьба досить порядна. З фруктовим садом. Трохи нагадує по положенню вашу львівську".

На ділянці зводять дім для здавання житла в оренду. Доки триває будівництво, професор буває в Києві наїздами. 1909-го завершують Дім Грушевських. На перший Великдень власник записав у щоденнику "Я так люблю сей дом. Пишаюсь ним як дарунком Києву і людям".

Наглядати за домом просять кухарку. Вона відкриває в ньому пекарню

1914 року Грушевські востаннє проводять час у своєму львівському будинку. З нього їдуть на відпочинок до Карпат. Починається Перша світова війна, і вони тікають до Києва. Наглядати за домом просять кухарку. Вона відкриває в ньому пекарню. Пізніше в нього селяться родини музикантів Левицьких і Колесс.

"Творчість Грушевського – це вічна власність українства. В історичній перспективі його "Історія України-Руси" завжди стоятиме поруч із Шевченковим "Кобзарем", –

Олександр ОГЛОБЛИН (1899–1992), історик

10 томів має головна праця Михайла Грушевського "Історія України-Руси". Містить виклад історії України від прадавніх часів до другої половини XVII ст. Писав протягом 1895–1933 років. На першому томі була посвята "Моїй дружині". Загалом опублікував понад 2 тис. наукових праць. Повне зібрання творів має 50 томів. Його 2002-го почали видавати у Львові, вийшло менш як половина

"Силкувався на двох стільцях усидіти"

"Всеукраїнський центральний виконавчий комітет помилував Грушевського. Професора обрали академіком Всеукраїнської академії наук. Він вважає найважливіше наукове завдання – закінчення своєї "Історії України". Хоче відновити працю про дослідження первісної культури в Україні. Грушевський оселиться в Києві, де й вестиме наукову працю", – писала 9 березня 1924-го харківська газета "Вісті" про приїзд Михайла Грушевського в Україну.

Із 1919 року він жив у Празі та Відні. Радянська преса пише, що хотів повернутися раніше, але рішення не підтримали українські політики в еміграції.

Михайло Грушевський із сім'єю селиться у своєму маєтку на вул. Паньківській у Києві. Дім постраждав під час наступу на місто більшовицької армії Михайла Муравйова у січні 1918-го. Історик тоді очолював Українську Центральну Раду – й нападники розстріляли будинок із гармат одним із перших.

Житлові умови жахливі. Немає можливості розкласти вдома книжки й папери. Грушевський їздить працювати на дачу Стара Пасіка в Китаєві – південна околиця міста.

Його ставлять на облік Державного політичного управління. Фіксують всю діяльність – плани, настрої, розмови, наміри, умови побуту та особисті стосунки з іншими діячами. Чекісти перечитують і роблять витяги з листів, деякі вилучають.

Грушевський потрібен радянській владі, щоб посилити вплив на академію наук. Планують за його допомогою внести розбрат між академіками. Та він не погоджується змінювати світогляд і застосовувати марксистську методологію у своїх дослідженнях. Діяльність наукових підрозділів активізується. Говорять про "відродження української історіографії".

"Висловив підтримку вченому. Потім запитав, чи вважає він, що радянська влада найкраща для України, – писав у щоденнику академік Сергій Єфремов про зустріч Михайла Грушевського з першим секретарем ЦК КП(б)У Лазарем Кагановичем 1925-го. – Історик на це нічого не відповів, а зам'явши розмову, встав і почав прощатися. От становище: Грушевський мусить сповідатися перед Кагановичем! Але сам же винен, силкувався на двох стільцях усидіти і давав привід до себе чіплятися".

1926-го відзначають 60-літній ювілей та 40 років наукової діяльності історика. Коли приходить у Київський університет, студенти на руках несуть до актової зали. Урочисте засідання триває 5 год.

Перед Михайлом Грушевським усе частіше ставлять перепони. Ліквідують комісії, якими керує, а партійний осередок академії наук ухвалює рішення про посилення ідеологічної боротьби з істориком і його теоріями. Більшість співробітників і учнів арештовують та відправляють у заслання. 1931-го Грушевський змушений переїхати до Москви. Там його звинувачують у "близькості до російських кадетів, орієнтації на німецький імперіалізм у боротьбі з навалою більшовизму та сумнівності наукової порядності". Називають керівником вигаданого чекістами Українського націоналістичного центру.

Наприкінці 1934-го Михайло Грушевський відпочиває в санаторії в Кисловодську. В нього з'являється карбункул – гнійно-некротичне запалення на шкірі. Його видаляють, але стається зараження крові. За кілька днів зупиняється серце.

Зараз ви читаєте новину «"Позичив Франкові грошей трохи, і поїхали до Італії"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі