"Видає себе за Анастасію, але в ній немає ніякої зовнішньої схожості з великою княжною. Ніяких особливих рис, що дозволили б тим, хто близько знав Анастасію, переконатися в істинності її слів", – каже про зустріч із Анною Чайковською російська баронеса Софія Буксгевден. Вона була придворна фрейлін російської цариці Олександри Романової у Петербурзі.
27-річна Анна Чайковська прибула на лайнері Berengaria з Берліна до Нью-Йорка 6 лютого 1928-го. Стверджувала, що вона – дочка останнього російського імператора Миколи II – Анастасія. Просила звертатися до неї "Ваша високість".
За 10 років до цього більшовики розстріляли сім'ю монарха у російському місті Єкатеринбург. Тіла залили вапном і кислотою й таємно поховали. Але у лютому 1920-го берлінські газети пишуть про Анну Чайковську – пацієнтку лікарні Святої Єлизавети, яка схожа на княжну Анастасію. Вона психічно нестабільна, намагається скоїти самогубство. На голові й тілі має шрами. Посилається на провали в пам'яті, але одне знає точно – всю її сім'ю розстріляли.
Пояснює, що її врятував солдат Олександр Чайковський. Із його родиною Анастасія переїхала в Румунію, там народила сина. 1920 року, після загибелі Чайковського у вуличній перестрілці, вона їде до Берліна, щоб розшукати вцілілих Романових. Дитину залишає в родині чоловіка.
"У ніч вбивства моєї родини, коли почалася різанина, я сховалася за спиною вбитої сестри Тетяни і знепритомніла, – розповідає. – Отямилася в будинку якогось солдата. Я знаю російську мову, але не можу нею говорити: вона пробуджує болісні спогади. Росіяни заподіяли нам багато зла".
Наприкінці травня 1922 року Чайковська просить притулок у родини барона Артура фон Клейста у Берліні. Він із дружиною вірить, що ця жінка – врятована княжна.
"Вона або сиділа, накрившись із головою покривалом, або розглядала фото царської родини, – згадує дружина барона. – Одного разу сама собі виривала передні зуби. Пояснила, що вони хиталися – її вдарили прикладом ще під час розстрілу більшовики".
Матір Миколи ІІ Марія Федорівна дізналася про "Анастасію". Відправила до Берліна Олексія Волкова, камердинера Миколи II.
"Пані Чайковська не має ніякого відношення до княжни Анастасії Миколаївни, – рапортує Волков. – Якщо їй і відомі якісь факти з життя імператорського прізвища, то вона почерпнула їх винятково з книжок".
Її зрікаються більшість родичів Романових. Але залишаються прихильники. 1928-го Чайковську запрошує до США княгиня Ксенія Романова. Щоб уникнути настирливої уваги преси, іноземка представляється всім і реєструється в готелях як "місіс Анна Андерсон". Господиня проганяє її за місяць – через погану поведінку.
"Вона запевняла всіх, що княжна підсипає їй отруту, краде гроші та коштовності. Цілими днями розмовляла з птахами, що пролітали біля вікна", – розповідала прислуга Романової.
У США Анастасія зустрічається з Глібом Боткіним – сином особистого лікаря Миколи ІІ. Разом судяться за приналежність до сім'ї імператора. Справу розглядали 49 років. У свідченнях Анастасія розповідає лише те, про що писали газети. Однак її почерк подібний до форми літер княжни Анастасії. Також в обох було викривлення великих пальців ніг і схожа форма вух. Суд визнає наявні докази недостатніми. Але її опоненти теж не змогли довести, що Андерсон – не княжна.
Анна виходить заміж за молодшого на 19 років колишнього професора Віргінського університету Джона Менахена. Живуть в американському штаті Вірджинія. Помирає 12 лютого 1984-го від запалення легень. Тіло кремують і ховають у Німеччині. На могильній плиті пишуть "Анастасія Романова. Анна Андерсон", за заповітом.
Пізніше дослідники встановили, що Анна Андерсон – насправді полька Франциска Шанцковська. Працювала на заводі боєприпасів поблизу Берліна. 1916-го постраждала там від вибуху. Через травму голови її визнали божевільною, кілька років провела у психіатричній клініці. Там почула про розстріл царської родини й почала видавати себе за княжну.
1 лютого 1709-го команда англійського корабля під командуванням капітана Томаса Дувра знайшла на безлюдному острові Хуан Фернандес у Тихому океані за 640 км від узбережжя Південної Америки шотландця Александра Селкірка. Його залишили тут чотири з половиною роки до того. Моряк був незадоволений готовністю судна до плавання і попросив висадити його на найближчому березі. Потім передумав, але капітан виконав попередню вимогу. Корабель Селкірка затонув, майже вся команда загинула. Історія життя і порятунку моряка лягла в основу книжки Даніеля Дефо "Робінзон Крузо".
2 лютого 1935 року в США офіцер каліфорнійської поліції Леонард Кілер уперше застосував поліграф – детектор брехні. Визначав правдивість свідчень людини за параметрами дихання, серцево-судинної системи й електричного опору шкіри. Продемонстрував на двох підозрюваних у вбивстві шерифа. На основі результатів поліграфа суд визнав їх винними.
3 лютого 1637-го в Нідерландах різко впали ціни на цибулини тюльпанів. Почалася біржова паніка. За день тисячі підприємців розорилися, бо продавців квітів стало більше за покупців. До того нідерландські провінції штучно завищували ціни на саджанці. Завезені з Османської імперії рослини були ознакою високого статусу. За одну цибулину правили ціну, як за земельну ділянку площею 5 га.
91 545 німецьких солдатів і офіцерів потрапили у полон поблизу Сталінграда – тепер Волгоград у Росії. Рішення про припинення опору радянським військам 31 січня 1943 року прийняв генерал-фельдмаршал Фрідріх Паулюс. Зі своїм штабом перейшов до розпорядження військового керівництва СРСР. З усіх полонених у Німеччину повернулися менш як 7 тисяч. Решта загинули у таборах і на примусових роботах. Паулюс протягом 10 років жив на державній дачі неподалік Москви як "особистий полонений Сталіна". Потім – у Дрездені у Східній Німеччині, де помер 1957-го
5 
1
Коментарі