"Я остаточно вирішив – незабаром вирушаю на Таїті, маленький острів у Південному морі, де можна жити без грошей. Маю твердий намір забути своє нікчемне минуле. Малюватиму вільно, як хочу, не думатиму про славу. Врешті-решт помру там, забутий усіма у вашій Європі", – пише французький художник 42-річний Поль Ґоґен данському колезі Йєнсу Віллумсену.
1 квітня 1891 року на пароплаві "Океанія" він рушає з Марселя до Нової Каледонії, а далі на острів Таїті – тоді був колонією Франції. У Копенгагені лишає дружину і п'ятьох дітей. Серед багажу – майже 100 метрів полотна для малювання, фарби, рушниця, валторна, дві мандоліни й гітара.
Кошти на поїздку – 7,5 тис. франків – Ґоґен збирає на розпродажі своїх картин. Державний службовець заробляв на місяць близько 1,5 тис. франків. Купує найдешевші квитки на пароплав. 9 червня прибуває в адміністративний центр Таїті – містечко Папеете, де було 3 тис. жителів. Острів розчаровує художника. Розраховував на екзотику, а бачить майже типове європейське поселення. Після пожежі кілька років тому влада заборонила зводити будинки з бамбука. Немає й напівоголених людей: чоловіки носять сорочки та штани, жінки – довгі сукні.
Ґоґен винаймає помешкання у дерев'яному будиночку за 50 франків на місяць. Окремо орендує меблі – двоспальне ліжко, два столи, чотири стільці, бюро, шезлонг і скриню. На стінах розвішує фото родини й репродукції картин сучасників. Снідає та обідає у французькому ресторані. Планує заробляти на малюванні портретів чиновників і військових. Але ті не виявляють інтересу. Перше замовлення – від столяра-англійця Томаса Бембріджа. Він просить зобразити 40-річну доньку. Платить 200 франків.
– Це не портрет, а карикатура, – обурюється Бембрідж.
Ховає полотно у хліві. Його знайдуть після смерті автора. Зараз зберігається в Королівському музеї в Брюсселі.
Звістка, що художник із Парижа виявився нездарою, облітає Папеете. Ґоґен іде жити у село Матаіеа – за 45 км від адміністративного центру. Місцеві називають його Коке – так перекручують прізвище. Одружується з 13-річною Техаамане – батьки охоче віддають доньку європейцю. "В Європі чоловік і жінка сплять разом, бо люблять одне одного. У Південному морі люблять тому, що спали разом. Хто правий?" – записує Ґоґен.
Грошей на харчі бракує. Художник розпродує привезене. Намагається влаштуватися суддею або капітаном корабля – марно. Пропонують посаду сторожа складу меблів. За 11 днів роботи отримує 36 франків.
Пише листа до Французької академії мистецтв із проханням повернутися додому за державний кошт. 30 серпня 1893-го прибуває до Марселя. В кишені має 4 франки. Зате привозить 66 картин, які планує продати за великі гроші. Однак виставка провалюється. "Названі незрозумілими словами розфарбовані картинки, на яких зображені чотирирукі самиці, що лежать на більярдному полотні, – описує його роботи преса. – Якщо хочете повеселити дітей, обов'язково поведіть їх на виставку Ґоґена".
Через два роки художник знову вирушає до Тихого океану. Спершу живе на Таїті, згодом – на Маркізьких островах. Помирає від сифілісу 1903-го. Через три роки в Парижі виставлять 227 його робіт. До Ґоґена прийде світова слава.
29 березня 1886-го визначено першого чемпіона світу з шахів. 49-річний Вільгельм Стейніц – народився в Празі, представляв США – переграв уродженця Любліна, громадянина Німеччини Йоганна Цукерторта, 45 років. Обидва – євреї. Матч розпочався 11 січня та відбувався у трьох американських містах – Нью-Йорку, Сент-Луїсі та Новому Орлеані. Стейніц виграв 10 партій, програв п'ять, ще п'ять закінчилися внічию. Чемпіону дістався приз $2 тис. – близько $52 тис. тепер. Володів титулом до 1894-го, коли поступився німцеві Емануелю Ласкеру.
31 березня 1913 року в залі Musikverein у Відні відбувся концерт Нової віденської школи – створеного композитором-експресіоністом Арнольдом Шенберґом (1874–1951) музичного об'єднання. Виступили три виконавці. Четвертого – 18-річного Альбана Берґа – осміяла публіка. Його твір полягав у тому, що "дерев'яні й мідні духові інструменти грають акорд із 12 нот – начебто всі клавіші фортепіано між нижнім і верхнім "до" натиснули одночасно". Глядачі видерлися на сцену, почалася бійка. "Ляпаси й удари були найгармонійнішими звуками, які лунали того вечора", – свідчив на суді композитор, прихильник класичної музики Оскар Штраус (1870–1954).
3 квітня 1896 року в Мілані надруковано перший номер La Gazzetta dello Sport. Вона виходила двічі на тиждень, висвітлювала підготовку й перебіг перших Олімпійських ігор в Афінах. Згодом почала розповідати про інші спортивні події, перейшла на щоденний випуск. Аби виділятися серед інших видань, її друкували на зеленому папері. Його бракувало, тому пізніше колір сторінок змінили на жовтий, згодом – на білий. З 1899-го й дотепер виходить на рожевому папері. Під час чемпіонату світу з футболу 2014 року сторінки були блакитні – кольорів форми збірної Італії. Зараз тираж щоденного номера – майже 400 тис. примірників.
"Вот уже шесть дней, как я поступил в клинику, и вот шесть дней, как я почти доволен собою", –
так починається перший запис у щоденнику російського письменника Льва ТОЛСТОГО від 30 березня 1847-го. Йому було 18 років. Вів щоденник із перервами усе життя. Припинив 16 листопада 1910-го – за чотири дні до смерті. Зберігся 31 зошит із записами. Загальний обсяг – 4700 сторінок. Рукопис найбільшого роману Толстого "Війна і мир" має 5202 сторінки.
"Писать дневники, как я знаю по опыту, полезно прежде всего для самого пишущего. Здесь всякая фальшь сейчас же тобой чувствуется. Конечно, я говорю о серьезном отношении к такого рода писанию", – казав Лев Миколайович
120 будинків згоріло у містечку Сколе – тепер райцентр Львівської області – 30 березня 1888 року. Також знищено костел, помешкання священика, школу, будинки пошти, податкового уряду. Загинули двоє – жінка й дитина. Без даху над головою залишилося близько 200 осіб – десята частина населення. Пожежа виникла через те, що хтось кинув недопалок у купу сміття
3 
1
Коментарі