Прем'єру "Гамлета" українською мовою присвятили пам'яті Леся Курбаса
"Виставити "Гамлета" – це амбіція кожного європейського театру, – йдеться в буклеті, виданому до прем'єри у Львові 21 вересня 1943 року. – Поставити цю трагедію – бажання кожного режисера. Зіграти цю роль – мрія кожного актора більшого формату. Як твір глибокої філософської думки та потрясаючої людської пристрасті, "Гамлет" являє собою складний і важкий матеріал у розумінні сценічної, режисерської трактовки".
На початку 1930-х п'єсу планує поставити очолюваний Лесем Курбасом харківський театр "Березіль". Головну роль має зіграти Йосип Гірняк. Робота зупиняється через репресії. Курбаса і Гірняка звинувачують у створенні контрреволюційної організації, яка начебто планувала теракт проти керівництва радянської республіки. Обох засилають у Карелію. Режисера розстрілюють в урочищі Сандармох. Гірняку вдається повернутися на батьківщину.
Влітку 1941 року Україну окуповує Третій рейх. Гірняк працює в Київському театрі юного глядача. З дружиною Олімпією Добровольською навмисно відстають від потяга, який евакуює артистів у туркменський Ашхабад. Перебираються до Львова.
Гірняк влаштовується режисером до оперного театру. Вистави поділені на дві категорії – "тільки для німців" і "для українців". Німці хочуть бачити у репертуарі оперу, оперету й балет, які розважали б утомлених війною вояків і чиновників. На "українській" сцені переважають драматичні твори.
– Мрію виховати великого українського актора, – розповідає Йосип Гірняк в інтерв'ю часопису "Львівські вісті". – Та поки що хай наш ідеал перейде здорову школу європейської класики. Це значно наблизить його до бажаної мети. Маючи її перед очима, я запропонував дирекції оперного театру постанову кількох п'єс нашого і європейського класичного театру. Між ними – Шекспірового "Гамлета".
Потрібен текст п'єси українською мовою. Гірняк знайомиться з перекладами шести авторів. Вирішує, що вони непридатні для сучасної сцени. Новий варіант замовляють у літературознавця Михайла Рудницького.
"Одною з причин, що дотепер ні один український театр не виставив "Гамлета", був і брак пристосованого до сценічних умов і вимог перекладу, – йдеться в буклеті. – Перекладу, який був би водночас і вірний, і ясно-логічний, і легкий, і під мовним оглядом зразковий. Текст якого міг би актор легко опанувати і свобідно ним орудувати. Переклад Михайла Рудницького вийшов і загальнозрозумілий, і вірний, і мистецький, і ядерний. Він багато спричинився до успіху вистави".
Наступне завдання – обрати виконавця ролі Гамлета. Колектив переконаний, що найкраще на неї підходить сам Гірняк, який готувався до цього 10 років тому в "Березолі". Однак режисер призначає на головну роль мистецького керівника театру Володимира Блавацького. Вдень той зайнятий основною роботою, текст вивчає по ночах. Читає літературу про Шекспіра російською, німецькою і польською мовами. Українською нічого такого знайти не вдається.
Музичним оформленням вистави займається композитор Борис Кудрик. Використовує ноти Миколи Лисенка, які той створив для нереалізованої вистави Михайла Старицького. Гірняк знаходить їх в архівах греко-католицької митрополичої палати.
"Слідуючи за Курбасовою настановою – через нагромадження якнайбільших труднощів прямувати до мети – я націлився на кількох зайців, – зізнається режисер у листі до актриси й перекладачки Орисі Стешенко, написаному після прем'єри. – Перш за все – повести акторів у світ найскладнішого драматурга і там попробувати переплавити їх у новий сплав, з якого згодом можна би було вишліфувати податливий матеріал. Друге завдання – запрезентувати людину, яка вміщує в собі Бога, але відкидає світ, створений Богом. Гамлет конденсував у собі багато того, що через окупаційні обставини лежало під десятьма печатками всяких обмежень і цензурних заборон. А виговоритись – ох, як хотілось!"
У квітні 1943 року український текст п'єси готовий. Над постановкою працюють без вихідних. Біохімік Володимир Гординський згадує, як зайшов до театру о восьмій ранку. Олімпія Добровольська та двоє акторів продовжували репетицію, яка почалася напередодні ввечері. Виснажений Гірняк спав за письмовим столом.
Під час навчання у Відні Гординський відвідував театральні курси та вивчав основи фехтування. Гірняк просить його поставити сцену дуелі між Гамлетом і Лаертом – роль виконує Сергій Дубровський. Репетирують протягом чотирьох місяців.
Коли Гамлет вибиває шпагу з рук Лаерта, то віддає йому свою, а сам піднімає з землі зброю противника. Гординський вирішує, що це виглядатиме неприродно. В його версії Лаерт силоміць видирає шпагу з рук Гамлета. Тому не залишається нічого, як узяти іншу.
"Блавацький опанував боротьбу шпагою дуже скоро, – оповідає. – Постава його тіла, рук і ніг робила враження професійного фехтувальника. З Дубровським – інша справа. Він мав прекрасну дикцію, але у фехтуванні не міг відрізнити шпаги від шаблі, рухався на сцені тяжко і неприродно. Я працював із ним кожного дня тижня, і тільки в суботу – разом із Блавацьким. Здавалося, що двобій уже поставлений. Але на прем'єрі, у запалі боротьби, він почав рубати шпагою, як шаблею. І навіть у дальших виставах часу до часу повторяв ту саму похибку".
Прем'єра відбувається в переповненому залі. Її присвячують пам'яті Леся Курбаса. На той час ще невідомо про розстріл режисера, його вважають зниклим безвісти. Глядачі реагують на виставу оваціями. Акторам дарують кошики квітів. Часописи – українські та німецькі – публікують схвальні рецензії.
Насамперед відзначають гру Володимира Блавацького.
"Трагедія Гамлета в тому, що його сильна воля та ясний розум розбиті несподіваним ударом, – пише оглядач часопису "Краківські вісті" Іван Німчук. – Таку трагічну постать, розбитого і зневіреного в людях, а проте далеко не слабкодуха, показує Блавацький з великим відтворчим мистецтвом. Ми подивляємо в його грі всю ту гаму химерних настроїв Гамлета, переданих великим багатством тонів. Усе – і наглі пориви, і меланхолія, й апатія, і самобичування, і глум – були такі переконливі, що зі сцени повіяло справжнім, хоч і трагічним, життям".
Володимир Гординський так описує виконання актором центрального монологу "Бути чи не бути": "Я не бачив багато акторів на світових сценах, яким би вдалося так глибоко і так переконливо передати той монолог. Блавацький зумів вплутати нас у проблеми Гамлета до тієї міри, що ми глибоко переживали, як він жертвував любов'ю до Офелії для свого неухильного завдання. Він користувався різними акторськими засобами – від пригноблення до божевілля. Але ні на хвилину не відступав від цілі. А при тім залишився вірним Шекспірові: "Щоб заслужити право стати добрим, раніш повинен я жорстоким буть". Він грав правдивого героя, що був людиною, яка виконувала надлюдське завдання".
"Я вложив у цю роль всю свою душу, весь акторський хист і досвід, довгі місяці важкої, муравлиної праці, – пише Володимир Блавацький у спогадах, опублікованих 1951 року в діаспорному журналі "Київ". – Тож пишу без фальшивої скромності: слова своєї та чужої критики були мені незвичайно приємні. Особливо признання багатьох німецьких акторів. Вони бачили найкращих Гамлетів, але все-таки по кілька разів приходили на наші вистави, хоч не розуміли української мови ані слова".
Йосип Гірняк обіцяє наприкінці інтерв'ю "Львівським вістям", що "Гамлет" стане переломом в історії Львівського оперного театру: "Уже тепер публіка ходить на вистави не з патріотизму, а шукає в нас мистецтва. Вона хоче бачити добру п'єсу, добре поставлену і заграну. І наш театр тепер піде новими шляхами до кращого розвитку".
Однак навесні 1944 року радянські війська відвойовують Львів. Гірняк і Блавацький виїжджають у Європу.
У СРСР про мистецьке життя в окупованих нацистами містах намагаються не згадувати. Замовчують і львівську прем'єру "Гамлета". У довідниках вказують, начебто вперше виставу українською мовою показав Харківський драматичний театр ім. Тараса Шевченка 1956 року. Головну роль виконав Ярослав Геляс, колишній учасник трупи Йосипа Гірняка. У постановці 1943-го він мав другорядну роль безіменного першого актора.
"Геляс без скрупулів хизується тим, що він – перший Гамлет на українській сцені. Не будемо дивуватись: це стиль московсько-большевицької "правди" і соцреалізму", – іронізує Йосип Гірняк у статті "З чого смієтесь?" у діаспорній газеті "Свобода" 24 вересня 1960-го – за 17 років після тріумфу у Львові.
"Гамлет" являє собою трагедію не тільки опанованого злом суспільства. Глибинна суть полягає в усвідомленні зла. "Гамлет" у Львівському оперному театрі з'явився в момент історії, коли український народ опинився між молотом і ковадлом із двох сторін зла. Падало одне зло, створене німецькими окупантами. Його заступало совєтське. Та ще і з підлою усмішкою на зразок короля Клавдія, що під машкарою гуманних ідей несло з собою нелюдську безсердечність і криваву жорстокість", –
пише театрознавець Валер'ян Ревуцький (1910–2010) у книжці "Нескорені березільці", виданій у Нью-Йорку 1985 року
25 разів показували "Гамлета" у Львівському оперному театрі протягом сезону 1943–1944 років. Місто було окуповане нацистами. Всі вистави минули при переповнених залах, стверджують очевидці
Актор мав нерухомо лежати посеред сцени. А він почав гикати
Вільям Шекспір написав "Трагічну історію Гамлета, принца Данії" близько 1600 року. Це найбільший його твір – має понад 4 тис. рядків. Перші постановки були в лондонському театрі "Глобус". Сам автор виконував роль тіні батька Гамлета. 1773-го відбулася прем'єра німецькою мовою у Відні, 1847 року – французькою в Парижі.
У Львові "Гамлета" показували від кінця ХVIII ст. Робили це німецькі та польські трупи. Ходив анекдот про виставу польського театру. Один із "небіжчиків", який мав нерухомо лежати посеред сцени, почав гикати. "Так велика трагедія стала ще більшою комедією", – переповідав очевидець.
1865-го львівський журнал "Нива" публікує український варіант першої дії п'єси. Його зробив Павлин Свєнціцький. Імовірно, користувався не оригінальним текстом, а німецькою версією.
У Києві друкувати і ставити україномовні твори забороняють. Але за переклад "Гамлета" береться письменник Михайло Старицький. Узимку 1873 року актори-аматори ставлять фрагменти п'єси. Використовують написану Миколою Лисенком музику. Збираються в будинку письменника Олександра Кониського на Бібіковському бульварі – тепер Тараса Шевченка. Роль Гамлета виконує Михайло Старицький, Офелії – дружина композитора Ольга Лисенко. Повний переклад твору виходить 1882-го. За два роки свою версію видає Пантелеймон Куліш. Однак до сцени вистава не доходить.
У ХХ ст. п'єсу намагаються поставити харківський театр "Березіль" і Дніпропетровський драматичний театр. В Одесі проводять кілька репетицій. Однак роботу перериває війна.
4 
1
Коментарі