"Український народ Західної України, який довгі роки терпів гніт і знущання від панської шляхти, тепер випростався і дихає на повні груди, – писала дрогобицька газета "Більшовицька правда" у листопаді 1939-го. – Він став вільним від капіталістичного рабства. Радянський народ простяг руку братерської допомоги єдинокровним братам Західної України. Відтепер не існує кордону, який відділяв український народ. Брати з'єднались, і горе буде тому, хто посміє напасти на нас".
У міжвоєнні роки Волинь і Галичина перебували в складі Польщі. У вересні 1939-го цю територію зайняли радянські війська. "Визволителів" переважно вітали – нарешті українці об'єдналися в єдиній державі. Щоб зробити вхід нових областей до складу СРСР легальним, 22 жовтня тут провели вибори до Народних Зборів. У них взяли участь 93% повнолітніх громадян, обрали 1484 делегати. Списки були заздалегідь узгоджені з керівництвом у Москві.
"Аґітація за участю у виборах провадилась усіма засобами пропаґанди: преса, радіо, мітинґи, червоні прапори, портрети найгеніяльнішого вождя і його "соратників", малюнки, що зображали щасливе і квітуче життя громадян СССР, походи вулицями міст – все це мало загіпнотизувати виборців, – оповідав священик Гавриїл Костельник. – Всі розуміли, що ці вибори – кумедія, в якій нам припала роля маріонеток. На картці до голосування було видруковане прізвище одного-однісінького кандидата нашої виборчої округи. З виборчою карткою треба було підійти до урни. При урні сидів "совєт" у військовій уніформі. Він пояснив, що з карткою треба зайти до будки в куті кімнати, вкласти у конверт і згодом вкинути до урни. Сказав теж, що можна перекреслити прізвище кандидата, якщо я не хочу віддати на нього голос. Я нічого не скреслював, згорнув картку, вклав у конверт і віддав його "совєтові". Я не є цинік, але ручусь за те, що так само робив загал виборців".
За чотири дні – 26 жовтня 1939-го – Народні Збори розпочали роботу у приміщенні міського театру у Львові, теперішній Театр опери і балету ім. Соломії Крушельницької.
"Нас поселили у другорядних готелях і гуртожитках, бо усі фешенебельні готелі у центрі міста були заброньовані для гостей з Великої України, – згадував наймолодший учасник зборів Олександр Гринько. На той час йому було 20 років, 1941-го його арештують як "буржуазного націоналіста", 14 років проведе у засланні. – Фасад Оперного театру був прикрашений портретами Сталіна, інших керівників радянської держави. З плином часу зрозумів, що ми були лише статистами у цьому спектаклі. А тоді у залі панувала ейфорія. Всі ми кричали "Ура!", "Слава!" Мало не кожен оратор закінчував виступ словами: "Хай живе наш вождь товариш Сталін!"
Засідання тривало три дні. Головою обрали найстаршого делегата – мовознавця 73-річного Кирила Студинського. За два роки, під час відступу більшовиків зі Львова, він зникне безвісти. Учасники Зборів одноголосно підтримали об'єднання з Радянською Україною. Обрали комісію, яка повезла всі декларації до Москви. Там їх підписав "вождь народів" Йосип Сталін.
За неповні два роки нова влада націоналізувала всі підприємства, конфіскувала 2,5 млн га землі. Депортувала у північні області Росії понад 240 тис. осіб.
"Коли большевики вступали в межі Західньої України, вони дуже легко і з великим успіхом могли грати ролю "визвольників" з-під ярма польських панів – такі важкі були кайдани національної неволі під Версальською Польщею. Коли ж большевицькі окупанти панічно кидали межі Західньої України, українське населення її мало для них одно почуття зненависти і прокляття, природне почуття, яке народ має для своїх завойовників і катів", – резюмує отець Костельник.
Влітку 1941 року Західну Україну зайняли німецькі війська. Місцеві жителі зустрічали їх з квітами. Вдруге ця територія увійшла до складу СРСР 1944-го. Галичани досі жартують: "Перші совіти були ліпші, бо прийшли і пішли, а другі лишились".
20 жовтня 1968-го американець 21-річний Річард Фосбері виграв змагання зі стрибків у висоту на Олімпійських іграх у Мехіко, столиці Мексики. Зріст легкоатлета – 1,95 м. Висота, що подолав, стала новим рекордом – 2,24 м. Для стрибка спортсмен мав власний стиль. Він підбігав до планки по дузі, відштовхувався відставленою ногою, другою та руками робив сильний мах. Стрибав спиною вниз, таким чином його центр мас весь час був розташований на 20 см нижче планки. Сьогодні такий стиль, названий "фосбері-флоп", майже в усіх стрибунів у висоту.
21 жовтня 1858 року в паризькому театрі Bouffes-Parisiens відбулася прем'єра оперети композитора Жака Оффенбаха "Орфей у пеклі". В одній зі сцен актори виконували канкан – енергійний танець із закиданням ніг. Цей рух тоді вважали непристойним, однак вистава збирала повні зали. За 30 років канкан увійшов до репертуару щойно відкритого театру-кабаре Moulin Rouge. На початках жінки виконували його з чоловіками. Нині цей танець вважають виключно жіночим.
23 жовтня 1907 року неподалік Бранденбурзьких воріт у центрі Берліна відкрили фешенебельний готель Adlon – названий на честь власника Лоренца Адлона. Першим його відвідувачем став імператор Німеччини Вільгельм ІІ. Тут зупинялися автомобільний магнат Генрі Форд, винахідник Томас Едісон, мільйонер Джон Рокфеллер, актори Чарлі Чаплін і Марлен Дітріх, президент США Франклін Рузвельт. "Адлон" майже згорів у травні 1945-го. Споруду відновили 1997 року – тепер це 5-зірковий готель Adlon Kempinski.
11 разів ударили сокирою по голові письменника Ярослава Галана в його львівському помешканні 24 жовтня 1949 року. У вбивстві звинуватили члена ОУН Михайла Стахура. Націоналістів начебто обурив антирелігійний памфлет Галана "Плюю на папу". Стахура повісили 1952-го. Сучасні дослідники припускають, що напад організували радянські органи безпеки, щоб дискредитувати українське підпілля
3 
1
Коментарі