"Повідомляю вам велику радість! У нас є Папа! Його Святість пан Кароль Войтила, який узяв собі ім'я Іван Павло II", – проголошує з балкона собору Святого Петра в Римі кардинал Перікле Фесічі 16 жовтня 1978 року. 50-тисячний натовп поряд із храмом вибухає радісними вигуками. Люди піднімають руки до неба і вигукують: "У нас є Папа!"
За півгодини на балкон виходить 58-річний Іван Павло II. Він перший за 455 років понтифік неіталійського походження – поляк. Перед обранням був архієпископом Кракова. Родом з околиць цього міста. В юності мріяв стати актором, вивчав філологію в Ягеллонському університеті. Під час війни працював на каменоломні та хімічній фабриці. З настанням миру вступив у Вищу духовну семінарію у Кракові й прийняв сан священика. Багато подорожував, писав і видавав книжки.
Кардинали з усього світу зібралися на вибори Папи за три дні до того в Сікстинській капелі. Ледь не запізнився і останнім до неї увійшов Кароль Войтила. Він затримався в римській лікарні, де відвідував польського єпископа Анджея Дескура. Того розбив параліч після інсульту. За архієпископом Кракова двері капели зачиняють на замок.
Виборці сидять за окремими столиками. Їм видають бюлетені для голосування. На них треба написати ім'я того, кого хочуть бачити Папою. Ніхто не набирає більшості голосів – бюлетені змішують із темними фарбами і спалюють. Над капелою здіймається чорний дим – знак невдалого голосування. Це повторюють сім разів.
"Кардинали випромінювали песимізм, – пише у спогадах учасник синоду американський священик Ендрю Гріюгі. – Їх гнітили швидка і трагічна смерть нещодавно обраного Папи (Іван Павло І пробув на престолі 33 дні і помер у 66-річному віці. – Країна), засилля комунізму і наступ атеїзму. Лише в одному вони були одностайні: потрібен Папа, який зможе управляти церквою у важкі часи".
За восьмою спробою більшість, 103 священнослужителі, пишуть на бюлетені: "Кароль Войтила".
– Чи приймаєте щойно зроблений канонічний вибір вашої особи на посаду найвищого священика? – питає держсекретар Ватикану кардинал Жан-Марі Війо в архієпископа Кракова.
– У дусі послуху Христу, доручаючи себе його матері, – приймаю, – відповідає той.
Секретар спалює бюлетені – із димаря йде білий дим.
Багатьох кардиналів непокоїть молодий вік обранця – до нього обирали чоловіків далеко за 70 років. Ще більше турбує національність і життя в комуністичній країні.
"Це людина зі Східної Європи, де церква повинна боротися за виживання з комуністичною владою. Вона 30 років не шкодувала засобів, щоб ускладнити духовне життя", – каже італійський кардинал Джузеппе Сірі. Його вважали головним претендентом на папський престол.
Кароль Войтила не сподівався на перемогу, не був готовий до обрання й урочистостей.
"Коли кардинали підходять вітати його і віддають почесті, Папа постійно прикриває сутаною старі зношені черевики", – пригадує польський священик Мечислав Малинський.
Новообраного Папу одягають у шати з білої вовни й урочисту накидку з червоного оксамиту, оздоблену по краях білим хутром. На ноги – шкіряні червоні пантофлі.
"На папському престолі вперше в історії – син польського народу, який у єдності і співпраці всіх громадян розбудовує велич і процвітання його соціалістичної батьківщини", – надсилають у Ватикан телеграму з Польщі.
Британська газета Times наступного дня пише: "Вибір Войтили Папою – подія надзвичайної важливості. Кардинали відправили церкву в подорож, кінець якої невідомий. Вони ризикують вивільнити такі сили людські, політичні й релігійні, які не будуть у змозі контролювати".
Понтифікат Івана Павла II триває 27 років. Він стає першим Папою, який відвідує протестантську церкву й синагогу, буває на всіх континентах. Помирає 2005-го. Через дев'ять років його оголошують святим.
"До околиці лісового цвинтаря в Мюнхені тягнулися різними шляхами й засобами сотні українців – щоб відпровадити на останньому відтинку довгого та бурхливого шляху тіло славного українця. Сотні очей скеровані в одне місце – на обвиту українським національним прапором домовину. Надворі біля каплиці формується похоронний похід. Ряди вінків від різноманітних українських і чужинецьких організацій – наявний доказ величі покійного й величини втрати, яку поніс український нарід", –
пише часопис "Українська думка" 20 жовтня 1959 року про похорон провідника Організації українських націоналістів Степана Бандери на цвинтарі Вальдфрідгоф. За п'ять днів до цього його вбив агент КДБ Богдан Сташинський. На похорон прийшли майже 500 осіб. Були делегати від українських громад Австрії, Західної Німеччини, Франції, Іспанії, Бельгії, Голландії, Великої Британії, Канади й США
20 осіб стратили після Могилівського повстання, яке відбулося 18 жовтня 1618 року. Тоді православні жителі сучасного білоруського міста Могильова виступили проти візиту греко-католицького архімандрита Йосафата Кунцевича. Він був прихильником Берестейської унії – союзу православних і католиків. Містяни з церковними хоругвами вийшли назустріч і стали проклинати його. Кунцевич поскаржився королю Речі Посполитої Сигізмунду ІІІ. Той наказав вбити організаторів виступу
15 жовтня 1880 року В німецькому місті Кельн завершили будівництво найвищої на той час споруди у світі – 157-метрового кафедрального собору. Храм почали зводити 1248-го. Перший камінь заклав місцевий архієпископ на місці собору IX ст., який згорів. У часи Другої світової війни авіація союзників розбомбила весь Кельн, але собор залишили. Він був важливим орієнтиром.
18 жовтня 1968-го за зберігання наркотиків у його квартирі поліція затримала британського музиканта 28-річного Джона Леннона і його дружину Йоко Оно, 35 років. Співак спробував викинути заборонені речовини в туалет. Правоохоронці вибили вхідні двері й виявили в помешканні
200 таблеток знеболювальних засобів, машинку для скручування сигарет зі слідами марихуани та півграма морфію. Уряд хотів виселити Леннона зі США, але той виграв суд за право залишитися.
21 жовтня 63 року до н. е. консул Риму Марк Тулій Цицерон викрив змову збіднілого патриція Луція Сергія Катіліни. Той хотів убити Цицерона і захопити владу в Римі. Був популярний серед плебеїв і молоді. Обіцяв їм посади жерців і чиновників. Про організацію замаху повідомив представник кельтського племені аллоброгів. Цицерон розповів про неї у сенаті. Його проголосили батьком нації, а змовників стратили.
4 
35413
Коментарі