"Новый изменник, нарицаемый Ивашка Мазепа, бывший гетман украинский, или паче антихристов предтеча, лютый волк, овчею покрытый кожею, и потаенный вор, сосуд змиин, вне златом блестящийся, честию и благолепием красящийся, внутрь же всякия нечистоты, коварства, злобы диавольския, хитрости, неправды, вражды, ненависти, мучительства, кровопролития и убийства исполненный", – так починається текст анафеми – церковного прокляття – гетьману Іванові Мазепі. Її проголосили в Глухові, нині Сумської області, 23 листопада 1708 року.
Гетьманщина в той час підпорядковувалася Московському царству. Мазепа очолює її 1687-го. Резиденція гетьмана розташована в Батурині – зараз Бахмацький район Чернігівської області. Швидко налагоджує теплі стосунки з царем Петром І. Бере участь у кількох військових походах. Стає кавалером ордена Андрія Первозваного – єдиної на той час державної нагороди.
1700 року король Швеції Карл ХІІ починає похід на Московську державу. Петру І пишуть листи, що Мазепа планує підтримати шведів. Цар вважає це наклепом. Двом донощикам – генеральному судді Василю Кочубею та полтавському полковнику Івану Іскрі – відрубують голови. Але на початку листопада 1709-го стає відомо, що гетьман прибув у табір Карла ХІІ. За півроку до цього вони підписали договір, згідно з яким після перемоги Швеції Україна стане вільною державою, а Мазепа – її правителем до смерті. Натомість гетьман обіцяв надати шведам допомогу – 50 тис. козаків.
Петро І наказує знищити Батурин разом із залогою й усіма мирними жителями. Столицю переносить у Глухів, він ближчий до Москви. Тут обирають нового гетьмана – ставленика царя Івана Скоропадського. У Троїцькому соборі Мазепі оголошують анафему. Церемонію проводить митрополит Київський, Галицький і всієї Малої Русі Йосаф Кроковський.
"Духовенство и клирики были в черном одеянии и все со свечами черного цвета, – описує анонімний автор "Истории Русов или Малой России", виданої 1848 року. – Портрет Мазепы, висевший до того среди города на шибенице, влочен был по городу палачами и втянут внутрь церкви. Духовенство, окружа его, прочитало и воспевало некоторые псалмы из Священного Писания. Потом, провозгласив и несколько раз повторив: "Да будет такой-то Мазепа проклят!" оборотило на портрет его возженные свечи. Клирики, повторяя тоже самое пением, оборачивали свечи свои ничком. Начальствующий епископ ударил при том концом жезла своего в груди портрета со изречением: "Анафема!" И тогда повлекли обратно портрет из церкви и пели сей стих церковный: "Днесь Иуда оставляет учителя и приемлет дьявола".
Дмитро Бантиш-Каменський у праці "История Малой России от водворения славян в сей стране до уничтожения Гетманства" доповнює: "В тот же день вынесли на площадь набитую чучелу Мазепы. Прочитан приговор о преступлении и казни его. Разорваны жалованные ему грамоты на гетманский уряд, чин действительного тайного советника и орден святого апостола Андрея Певозванного, и снята с чучелы лента. Потом бросили палачу сие изображение изменника. Все попирали оное ногами, палач тащил чучелу на веревке по улицам и площадям городским до места казни, где и повесил".
Петро І запровадив державну нагороду – "Орден Юди". На ній зображений апостол Юда, що висить на дереві, біля його ніг розкидані 30 срібняків. Напис: "Треклят сын погибельный Иуда еже ли за сребролюбие давится". Єдиний виготовлений орден важив 5 кг. Його мали вручити Іванові Мазепі після того, як здасться у полон.
Вирішальна битва Північної війни відбулася 8 липня 1709 року під Полтавою. Росіяни перемогли. Карл ХІІ та Іван Мазепа були змушені втікати.
24 листопада 1642 року голландський купець Абел Тасман (1603–1659) відкрив острів на південь від Австралії. Метою його експедиції був пошук Південного материка. Під час мандрів з'ясувалося, що Австралія омивається з усіх сторін океаном. Тасман назвав острів Вандіменова Земля – на честь генерал-губернатора Голландської Ост-Індії Антоні ван Дімена. У ХІХ ст. цю територію колонізували британці. Перейменували острів на Тасманію.
25 листопада 1735-го на Гарматному дворі московського Кремля відлили дзвін вагою 10 тис. пудів – понад 160 т. Його проект розробив майстер Іван Моторін. До відливання готувались 1,5 року. У землі викопали форму завглибшки 10 м. Моторін помер у серпні, роботу завершив його син Михайло. Через велетенські розміри "Цар-дзвін" жодного разу не використовували за призначенням. Через 100 років його підняли з ями й встановили на постаменті.
27 листопада 1914 року в Нью-Йорку створено Об'єднаний розподільчий комітет американських фондів допомоги євреям, що постраждали від війни. Скорочено його називають Joint – "об'єднаний". Організацію очолив фінансист Фелікс Варбург (1871–1937). До кінця Першої світової війни переказали євреям Східної Європи та Близького Сходу $16 млн – понад $200 млн на теперішні гроші. Нині Joint допомагає постраждалим унаслідок військових конфліктів і катастроф – незалежно від національності.
"На честь Пресвятої Діви і задля нашої власної радості, ми проголошуємо Преблагословенну Діву Марію Матір'ю Церкви, тобто всього Люду Божого, вірних і пастирів, і звемо Її найулюбленішою Матір'ю. Віднині всі християни воздаватимуть велику честь Матері Божій під цим возлюбленим титулом", –
заявив Папа Римський Павло VI (1897–1978) на закритті третьої сесії Другого Ватиканського собору 21 листопада 1964 року
2 
1
Коментарі