– Щойно загуділи камери, у неї перестали тремтіти руки. Вона була фантастично красива і мала кінематографічну сексуальність. Кожен її рух був пронизаний сексом. Їй не потрібна була звукова доріжка, вона створювала її своєю грою, – згадує 19 липня 1946 року оператор Леон Шемрой перші кінопроби Мерилін Монро (1926–1962) – справжнє ім'я Норма Джин.
Її мати була психічно хворою. Дитинство Норма провела у прийомних сім'ях і притулках. Вийшла заміж, щойно з'явилася нагода – 16-річною. Після цього влаштувалася працювати на авіаційний завод у Лос-Анджелесі. 1944-го фотограф Девід Коновер зробив у цеху серію знімків робітниць – для підтримки американських військових на фронті. Джин сподобалася йому найбільше. Залишив їй контакти модельної агенції The Blue Book.
В юності Нормі часто снилося: заходить до церкви, роздягається догола, присутні милуються її тілом. Вона влаштовується працювати моделлю. За два роки її 30 разів друкують на обкладинках журналів. Мріє стати актрисою. Але продюсери надають перевагу незаміжнім. Тому подає на розлучення.
Продюсер компанії 20th Century Fox Бен Лайон запрошує її на кінопроби. Вони тривають кілька хвилин. Нормі потрібно пройтися по студії, сісти на табуретку й запалити цигарку. Вона в дитинстві шкутильгала, тому виробила незвичну ходу – пізніше її назвуть "похитуванням Монро".
Підписують контракт на півроку. За цей час заробляє $3 тис. – $30 тис. на теперішні гроші. Зіграла три другорядні ролі.
У Норми не придатні для кіно параметри – зріст 162 см, вага понад 60 кг, об'єм грудей і стегон по 96 см. Бен Лайон вимагає вибілити волосся й придумати псевдонім. Пропонує взяти ім'я своєї улюбленої актриси Мерилін Міллер. До нього Норма додає прізвище своєї бабусі – Монро.
– Коли до мене вперше підбігли діти, щоб узяти автограф, я не знала, як правильно написати слово "Мерилін", – розповідає вона. – У мене не було ілюзій, що я – прекрасна актриса. Вважала себе третьосортною. Розуміла відсутність таланту. Але, Боже мій, як я хотіла вчитися, змінюватися, імпровізувати!
Через півроку Мерилін стає безробітною. Знімається голою для журналів. На допомогу приходить продюсер 70-річний Джозеф Шенк. Влаштовує Мерилін на студію Columbia Pictures. Там її навчають акторського мистецтва. Вона робить пластичні операції – виправляє ніс, підборіддя, лоб, передні зуби. 1950-го після зйомок у стрічці "Асфальтові джунглі" її помічають режисери. Через дев'ять років за роль у комедії "У джазі тільки дівчата" Мерилін Монро отримає свій найбільший гонорар – $300 тис. Тепер це майже $3 млн.
На вистави американського полковника львів'яни купили 100 тисяч квитків
"У місті панував небачений дотепер рух, – описує газета Kurjer Lwowski виставу мандрівного цирку "Дикий Захід Буффало Білла" в Коломиї – тепер Івано-Франківська область – 24 липня 1906 року. – Люди з'їхалися з усіх околиць, ніби на якесь масове відпущення гріхів. Однак публіка дуже скоро розчарувалась. Бо, окрім кількох спритних і цікавих вправ японців та індіанців, решта програми була банальна, навіть нудна. Буффало Білл рушив із повною касою далі, а наше місто залишилося з порожніми кишенями та масовим незадоволенням".
Американський полковник Буффало Білл – справжнє ім'я Вільям Фредерік Коді (1846–1917) – один із найвідоміших шоуменів того часу. Зі своєю трупою здійснює восьме турне по Європі. Відвідує Францію, Німеччину, Бельгію. Виступає і в столицях, і в маленьких містечках. Зокрема протягом тижня дає вистави у Коломиї, Чернівцях і Львові, які перебували у складі Австро-Угорщини.
Кольорові афіші інформують: у виставі беруть участь американські піхотинці, цивільна міліція США, кавказькі козаки, бедуїни з Сахари, чемпіони зі стрільби та володіння ласо, вершники з Мексики, американські ковбої та індіанці з далеких прерій, вояки на конях – "справжні кентаври" – та японські самураї зі своїми давніми і сучасними військовими вправами. Глядачі також зможуть побачити плем'я червоношкірих: близько ста осіб із вождем, вояками, жінками й дітьми. А ще – замальовки з життя американського прикордоння, індіанські танці, пограбування пошти й потяга з емігрантами.
Вхід на виставу коштує від 1 до 8 крон. Місячна платня робітника тоді становила 60 крон. Близько 100 тис. квитків на вісім вистав у Львові розкуповують ще до приїзду артистів. Але більшість глядачів розчаровані дійством.
"Вистава Буффало Білла – це демонстрація життя, мистецтва та звичаїв різних націй, – пише Kurjer Lwowski. – Битви або напади індіанців виглядали надто поверхнево і неточно, оскільки потребували великої кількості декорацій, яких бракувало на порожній арені. Найбільше враження справив показ майстерності верхової їзди американських ковбоїв і кавказьких козаків. Також надзвичайно ефектно виглядали стрілецькі вправи самого директора і Джонні Бейкера".
Вночі після останньої вистави Буффало Білл із компанією рушають далі на захід – до Перемишля та Жешува, тепер Польща.
19 липня 1903 року закінчилася перша велогонка "Тур де Франс". Її організувала спортивна газета L'Auto – сьогодні це журнал L'Equipe. Перегони стартували і фінішували в Парижі. 60 учасників мали проїхати 2428 км за шість етапів. Переможець Моріс Ґарен із Реймса здолав цю відстань за 94,5 години. Уродженець Італії працював сажотрусом, пізніше відкрив магазин із продажу велосипедів. За перемогу отримав 6075 франків – 13 місячних зарплат сажотруса.
21 липня 365 року землетрус частково зруйнував Александрійський маяк – одне із семи чудес світу. Його звів єгипетський цар Птолемей 280 року до нашої ери. Висота споруди – 135 м. На той час вищими були тільки дві піраміди фараонів – Хеопса та Хафри. Світло від маяка бачили за 100 км. Він простояв ще майже тисячу років, попри руйнування.
23 липня 1888 року на Софійському майдані в Києві відкрили пам'ятник Богданові Хмельницькому роботи скульптора Михайла Мікешина. Ідею увічнити гетьмана висловив історик Микола Костомаров у 1840-х. Булава Хмельницького мала погрожувати в бік Польщі. Але коли монумент уже зайняв своє місце, виявилося, що кінь стоїть хвостом до Михайлівського собору. Постамент розвернули. Після цього гетьман вказує на північ, десь у бік Швеції.
89,2 градуса морозу зафіксували пристрої на радянській дослідній станції "Восток" в Антарктиді 21 липня 1983 року. Вона розташована в центрі континенту, за 1253 км від Південного полюса і за 1260 км від найближчого узбережжя моря. Товщина криги під будівлею – 3,7 км. Цей рекорд холоду протримався до 8 грудні 2013 року. Тоді в Трансантарктичних горах зафіксовано температуру –91°C.
3 
1
Коментарі