На початку січня в буковинських селах відбувається масовий карнавал
"Котре найкраща і найчесніща дівчина – перебирала ся за Маланку. Один парубок за Василя (Чильчика), другий за короля (Місяця), а третій – за Діда-Змия з білов та довгов бородов. Маланка мала зірку на чолі, була прибрана у самі цвіти і мала з собов три подружечки з рожевими деревцями, котрі подібно, як она сама, були прибрані. Василь був перебраний за ратая, с чепигами або з серпом у руках. А Король із новим місяцем на чолі, а яко мисливець із сагайдаком і луком. Решта ледінів була то за плугатарів, то за мисливців перебрана. Плугатарі водили з собов вола або барана, мисливці – оленя або сокола, а Змий-дід, убраний у буйволову шкіру і оперезаний гадюками, водив з собов тура або цапа, мав велику косу у руці і три гробарі з рускалями за поплічників. Так ходила Маланка хата від хати", – Юрій ФЕДЬКОВИЧ (1834–1888), письменник
Перші тижні нового року на Західній Україні – час маланок. Це остання народна традиція, яка ще жива. Інші – або монополізовані церквою, або залишилися на сторінках етнографічних монографій. Маланка ж непогано почувається, особливо на Буковині. Там вона буває і 1 січня, і 7-го, і 14-го. За бажання, в перші два тижні року можна побачити зо п'ять-шість різних переберій.
За григоріанським календарем святу Меланію відзначають 31 грудня. У новорічну ніч починають ходити Коні та Вершники у деяких селах Герцаївського, Новоселицького, Глибоцького та Сокирянського районів. Історія Герци тісно пов'язана з сусідньою Румунією. Тамтешня православна церква давно перейшла на новий стиль. 1 січня – те саме свято Василя, яке за юліанським календарем відзначають 14 числа. Для прикордонних із Молдовою районів цей день – поєднання Маланки і ревеліона, тобто зустрічі нового року.
1 січня гримить одна з наймасовіших Маланок – у селі Горбова за 17 км на схід від Чернівців. Переберію можна побачити наступного дня – в Тернавці Герцаївського району. Різдвяна коляда з маланкарським акцентом відбувається у селах Бояни та Припруття Новоселицького району. Опівдні 7 січня колядники йдуть до центру села, танцюючи на проїжджій частині траси Житомир – Чернівці. Водії чекають, доки маланкарі виконають обов'язкову програму.
13 січня по всій області тиша – аж до першої зірки. Але щойно стемніє, перебрані починають ходити селами краю. Так само – майже весь наступний день. Пообідня пора 14 січня – ідеальний час для туристів і фотографів.
Тут лише вибирай, що до душі. Хочеться спортивного азарту – можна поїхати у Великий Кучурів на південь від Чернівців. Обшиті з голови до ніг бахромою маланкарі час від часу клином врізаються у натовп глядачів, готуючи імпровізований ринг для ведмежих боїв. Кожен із кутів села виставляє на майданчик кількох учасників. Маски знімають тільки після того, як визначилися суперницькі пари. Переможеним вважається той, хто впаде на спину. Ще одна місцева фішка – вправи з батогом-гарапником.
Маланки з приміських сіл Коровія, Молодія і Чагор вриваються на вулиці обласного центру на транспортних засобах. У минулі роки це були авіалайнери, римські колісниці, пересувні зоопарки, "Титанік" і боліди "Формули-1". У Бабині Кельменецького району вбрані у фату-вельон маланкарі з пудовими калаталами на поясі бігають селом, здіймаючи неймовірний галас, – відлякують нечисту силу. Так само дотепер роблять селяни у швейцарських Альпах.
У Кіцманському та Заставнівському районах популярна фігура Козака. У селі Волока Глибоцького району маланкарі у супроводі оркестрів ходять у щедро прикрашених вишивкою костюмах. Цінується міліцейська форма – так трансформувався костюм шандаря-жандарма.
Найрозпіареніша телебаченням переберія – у Вашківцях Вижницького району. Починає ходити опівночі 13 січня. Дід наливає перехожим горілки, Баба вимітає злих духів, а Циган водить на ланцюгу Ведмедя. Кожен кут вибирає провід – "бурсу". Туди входять Маланка, Козак, Вулан і Бук-шандар – себто жандарм. З перших трьох вибирають старшого – калфу. Термін походить від тюркського "каліф". Калфа відповідає за костюми й маршрут переберії. А ще збирає "коляду", на яку потім компанія святкує.
Як зайшла Маланка у двір – начувайтеся, господарі. Меблі перекинуть, браму знімуть, гармидеру нароблять, пса із прив'язі спустять, перину випатрають, до дочки залицятимуться. Хазяїна відлупцюють віником чи обіллють водою. А він має винагородити за це.
Костюми маланкарі виготовляють потайки. Вивернули кожуха – ось ведмежий тулуб. Від іншого відрізали рукави – от лапи. На голову Ведмедям вдягають телячу голову, на талії затягують ланцюг – щоб супротивник не міг просунути під нього пальці і повалити на землю. Кут ведмедя-переможця має право влаштувати на своєму майдані танці. Важливо, аби перебраного ніхто не впізнав. Якщо маланкаря назвуть по імені, хлопець мусить скинути маску. Тому говорять зміненими голосами.
Серед обов'язкових тем карнавалу – хабарники, секс і лікарі. Вульгарні "панночки" вибрикують на капотах розцяцькованих машин, засовуючи купюри в панчохи. Реаніматор із бензопилою з гуркотом їздить на мотоциклі. Банди озброєних гігантськими термометрами і клізмами навіжених Лікарів ганяються за перехожими. Ведмеді з ревом піднімають на "лапи" гостей свята. Під вечір всі вашковецькі маланкарі купаються в річечці Глибочок. Інакше батюшка до церкви не пустить. За іншою версією – хвіст виросте.
Наймасовіша Маланка – на румунському кордоні, у Красноїльську Сторожинецького району. У ці дні юнаки приїздять із закордонних заробітків. Якщо служать в армії – беруть відпустки. Зусібіч лунає Ursu – неофіційний гімн селища. У ньому оспівується Ведмідь – господар Карпат, чорний, сильний і страшний. Але людина приборкала звіра й заставляє його стрибати за командою.
У дворах Комендант запитує хазяїв, чи приймають Маланку. Після цього господарів віншують Дід і Баба. Потім прикрашені намистами та озброєні мечами Королі й Королеви співають у колі Hora Unirii – давній гімн Румунії на слова Васіле Александрі (1821–1890).
Потім настає черга танцю Жидів. Лікарі нишпорять навколо і роблять дрібні капості всім, кого зустрінуть. Кульмінація дійства – коли Цигани б'ють об землю булавами. Це сигнал початку боротьби Ведмедів. Ті, голосно ревучи, кидаються один на одного. Цигани втихомирюють їх ножами і сокирами. Господар частує перебраних і платить ватазі. Комендант оголошує отриману суму. Зазвичай це кілька сотень гривень.
Найзахідніший кут Красноїльська – Сус – хранитель старих традицій. Тамтешня Маланка майже монохромна. Цигани в чорному. Найчастіше – у шкірянках-косухах і розшитих камінчиками смушевих шапках-кучмах. На Ведмедях – такі ж кучми. Їхні солом'яні плечі-крила мають форму серця, а на грудях – вишита хусточка. Булави в руках у циганів невеликі, прикрашені червоною китичкою.
Широченні крила у солом'яних Ведмедів з'являються на куті Дял, а найдовшими виростають в Тражанах. Насправді це велетенські ведмежі лапи. За легендою, ведмедя, про якого співається в Ursu, тягнули з лісу, прив'язавши до його лап смереку. Тепер очеретяні лапи-крила прикрашають хвойними гілочками та новорічними позлітками. Десятиліття тому розмах крил був до трьох метрів. Зараз сягає і шести. Важить такий костюм майже центнер. Після кожного відвіданого двору Ведмедям влаштовують перепочинок. Вони лягають на землю, їм підносять їжу і напої. За день до Маланки хлопці-ведмеді сидять на дієті, яка виключає вживання рідини.
Кут Путна має дві маланки. Ведмедів тут роблять не із соломи, а з очерету. Вперше такий "фасон" виготовили у 1950-х.
Красноїльського Жида впізнають за височезним капелюхом-циліндром і дипломатом у руці. У дипломаті – годинники-дзигарки, документи або крам. На вулицях порядкує консиліум Лікарів: "отоларингологи" хапають глядачів за вуха, "хірурги" підстерігають жертв із пилками. Ще одна традиційна героїня переберії – вагітна Циганка з дитям-лялькою на руках. Її завдання – зупинити автівку, тицьнути водієві іграшкового малюка під ніс, пояснити, що це – його дитина і вимагати аліментів "на памперси".
Маланка повинна увійти до Списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО
Білоруська коляда, німецькі фашінги, швейцарські, австрійські та словенські походи чортів-перхтенів, болгарські кукери, польські запусти з водінням кози, парад-апокрієс на Криті, українські та румунські маланки – все це ланки одного ланцюга. Тягнеться він з античних календ і сатурналій. Так у час найдовших та найхолодніших ночей люд піживлював надію у те, що весна повернеться, а життя переможе смерть. Такі ритуали збереглися у гірських місцевостях і невеликих селах.
Маланкування мало подібне до смиренного вшанування римської великомучениці Меланії. Народ додумував і варіанти етимології імені, і легенди про цю святу. За одним з таких апокрифів, Маланку поганський цар Ірод відправив у народ – влаштувати маскарад, аби розвіяти сум. Християнство до дійства ставилося з підозрою. Ходило прислів'я: як си зганьбиш, вижену, як Маланку з двору.
Описів і зображень давніх переберій дуже мало. На гравюрі 1878 року "Водіння кози у панському маєтку" – перебрані з живою козою. А ще – циган із ведмедем і лелека. Образ лелеки популярний на польських короводах-запустах.
У ХІХ ст. релігійний аспект дійства почав поступатися карнавальній стихії. На перший план вийшли шлюбні мотиви. І дотепер маланкарі заходять саме у двори, де є незаміжні дівчата.
Щороку 15 січня у Чернівцях проводиться Маланка-фест. У ньому беруть участь кілька десятків колективів із Чернівеччини, сусідніх областей, Молдови та Румунії. Ентузіасти мріють, щоб буковинська Маланка увійшла до Списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО. Там уже є подібний до переберії карнавал Веселий Копец у чеському містечку Глінсько.
2 
1
Коментарі