1 КВІТНЯ 1815 РОКУ НАРОДИВСЯ ПЕРШИЙ РЕЙХСКАНЦЛЕР НІМЕЧЧИНИ
"Я СМЕРТЕЛЬНО ВТОМИВСЯ, У МЕНЕ ПРОБЛЕМИ З ЖОВЧНИМ МІХУРОМ, – пише канцлер Пруссії Отто фон Бісмарк військовому міністру Альбрехту фон Роону в серпні 1869-го. – Я не спав 36 годин, і всю ніч рвав. Голова горить, незважаючи на холодні компреси. Боюся, що божеволію. Вибачте мене за екзальтацію. Якщо наш віз, на якому ми їдемо, перекинеться, то принаймні в цьому не буде моєї провини. На щастя, сьогодні неділя, інакше я міг би завдати собі якесь тілесне ушкодження в такому шаленому стані. Схоже, ми надто розсерджені, щоби далі везти нашу галеру".
За Бісмарком уже закріпилося прізвисько "залізний канцлер". Він на "короткій нозі" з провідними європейськими монархами. Водночас має купу комплексів. Психічний розлад, який описує Роонові, стався через те, що прусський король Вільгельм не захотів призначити міністром пошти рекомендовану ним людину.
Замолоду майбутній канцлер навіть не думав про політику. У студентські роки син дрібних прусських землевласників був відомий як запеклий дуелянт. На стіні його кімнати в гуртожитку Ґеттінґенського університету висіли перехрещені шпаги, лише за перший рік навчання взяв участь у 25 поєдинках. Здобувши юридичну освіту, 1836-го влаштувався на практику в курортне містечко Аахен. І тринькав батьківські гроші. Закохався в доньку британського герцога. Та інтерес зник, тільки-но дізнався, що вона – позашлюбна дитина: отже, не може розраховувати на спадок. З новим коханням – Ізабеллою Лорейн-Сміт – Бісмарк планує одруження. "Вже кілька днів я живу сімейним життям", – хвалиться в листі до друга. Але "сім'я" швидко розпадається.
БАТЬКИ ВІДДАЮТЬ ПОЛОВИНУ СВОГО МАЄТКУ КНІПГОФ У ПОМЕРАНІЇ СИНОВІ, ЩОБ УТИХОМИРИТИ ЙОГО. НИНІ ЦЕ ПІВНІЧНО-ЗАХІДНА ПОЛЬЩА. Там Отто знову закохується – у Марію фон Тадден-Тріґлаф. Але дівчина заручена з його товаришем. Після їхнього весілля Бісмарк впадає в депресію. "На жаль, я можу поділитися з тобою лише сільськими бідами, – пише в листі сестрі Мальвіні. – Мучать нічні заморозки, хворі корови, погані дороги й насіння ріпаку. Здихають ягнята, голодують вівці, бракує соломи, кормів, грошей, картоплі та гною. Чорт забирай, я повинен одружитися. Це мені абсолютно ясно. Я почуваю себе самотнім і покинутим. А сира весняна погода навіює на мене тугу, смуток і спрагу любові".
Через два роки Бісмарк одружується з подругою Марії – Йоганною фон Путткамер. Вона на дев'ять років молодша за нього. Зізнається знайомій, що не бачить у дружині ні інтелектуальної, ні політичної, ні творчої соратниці. Йоганна не любить світських заходів й не вміє на них поводитися. Однак вони проживуть разом решту життя, матимуть трьох дітей.
Створення сім'ї збігається в часі з політичним дебютом Бісмарка. Німеччини як єдиної держави тоді ще не існує. Це 39 королівств, князівств, герцогств і міст-республік, підпорядкованих австрійським Габсбурґам. Кожне має свого монарха, органи влади, армію, митні тарифи. Є союзний сейм – бундестаґ, що засідає у Франкфурті-на-Майні, та він виконує радше символічну функцію. Конкурент Австрії – Королівство Пруссія – найбільше за територією і найрозвинутіше економічно та військово з німецьких держав. 1834 року Пруссія ініціює укладення Митного союзу. Бісмарк стає депутатом ландтаґу – парламенту Пруссії – від Магдебурга. Потім – представником Пруссії в бундестазі. А 1859-го їде до Петербурга – прусським послом у Російській імперії.
"МОЖУ СКАЗАТИ ЛИШЕ, ЩО ПОЧУВАЮСЯ ЧУДОВО, – пише дружині з підросійської Варшави. – Сніданок з імператором, потім аудієнція, така ж великодушна, як і в Петербурзі. Візити, обіди з його величністю. Ввечері – театр, по-справжньому хороший балет. Ложі заповнені чарівними жінками. Я прекрасно висипаюся. Вранці на столі мене чекає чай, я випиваю його й вирушаю у справах. Вищезгаданий чай складається не тільки з чаю, а в нього входять також кава, шість яєць, три види м'яса, різна випічка і пляшка бордо – повний комфорт".
Зовсім інакше описує життя в Росії сестрі: "Повсякденна рутина поглинає кожен мій рух від сніданку й до четвертої пополудні. Я завантажений всякими обов'язками, пов'язаними з паперами або зустрічами з людьми. До шостої займаюся їздою верхи, і лише після обіду лікар дозволив мені з надзвичайною обережністю і тільки у виняткових випадках торкатися чорнильниці. Але замість цього до півночі читаю газети й документи. Потім іду спати й не можу заснути, розмірковуючи над тими дивними претензіями, які адресують мені пруссаки, які живуть у Росії".
Бісмарк розраховує на міністерську посаду в Берліні, що був тоді прусською столицею. Натомість 1862 року його переводять на дипломатичну роботу до Парижа. Посольський будинок там його дратує. Улітку він їде відпочивати на південь Франції. Там знайомиться з російським послом Миколою Орловим і його 22-річною дружиною Катериною Трубецькою. Він називає її Каті, а вона його, 47-річного, – "дядя". Спілкуються англійською, французькою й німецькою – російську обоє знають погано.
"ПОРУЧ ЗІ МНОЮ НАЙЧАРІВНІША З ЖІНОК, – зізнається Бісмарк у листі дружині. – Ти, безумовно, полюбила б її, якби взнала її трохи краще. Дещо схожа на Марію фон Тадден, але абсолютно самобутня, потішна, розумна й мила. Коли ви зустрінетеся, пробачиш мені моє захоплення. Почуваюся здоровий і щасливий так, як це можливо далеко від рідних людей". Через три роки він відвідує курорт уже з сім'єю. Орлови не приїжджають. "Мені боляче бачити, як швидко ви забули дядю, для якого винятково важливий найменший прояв душевності", – пише Бісмарк до Каті.
У вересні 1862 року він нарешті добивається свого: стає канцлером – головою уряду – та міністром закордонних справ Пруссії.
– Великі проблеми нашого часу вирішуються не промовами і резолюціями більшості, а кров'ю та залізом! – каже з трибуни прусського парламенту 30 вересня 1862-го.
Так Бісмарк анонсує план об'єднання німецьких земель під зверхністю Пруссії. Багатьом це здається нереальним: Австрія та Франція проти утворення нової імперії й постійно провокують чвари між німецькими державами. Ліберал Генріх фон Трайчке обурюється: "Коли я чую порожні й фанфарні погрози сільського поміщика Бісмарка залізом і кров'ю підкорити Німеччину, мене вивертає від такої вбогої думки, що межує з абсурдністю".
ТА БІСМАРК УПЕРТО ЙДЕ ДО МЕТИ. Для цього використовує свій величезний вплив на короля Вільгельма І. Головний аргумент, до якого вдається в розмовах з монархом, щоб домогтися свого, – погроза піти у відставку. Навіть у непринципових питаннях.
– Мені приносить найбільшу радість працювати поруч з вами і в усьому бути з вами солідарним! – виправдовується король перед канцлером після якогось "неправильного" рішення. – Який же ви іпохондрик, якщо одне маленьке непорозуміння спонукає вас вдаватися до таких крайніх заходів. Ваше ім'я зайняло одне з найпочесніших місць у прусській історії. Як я можу дозволити піти такій людині? Ніколи. Спокій і молитви вас умиротворять.
Бісмарк переконує короля, що війна з Австрією неминуча. Потім зі сльозами на очах просить зупинитися, аби не зробити з переможеної Австрії агресивного сусіда, що прагнутиме реваншу. Після шеститижневого збройного конфлікту Австрія виходить із Німецького союзу, сплачує великі репарації. Бісмарк приєднує до Пруссії кілька німецьких держав і під її керівництвом утворює Північнонімецький союз. Щоб зруйнувати гегемонію князів, які відсилали до бундестаґу своїх ставлеників, лобіює закон про виборче право для всіх чоловіків після 25 років, які не отримують соціальної допомоги від держави.
– ВАРТО ЛИШЕ ПОСАДИТИ НІМЕЧЧИНУ В СІДЛО, А СКАКАТИ ВОНА ВМІЄ, – ГОВОРИТЬ БІСМАРК В РЕЙХСТАЗІ 11 БЕРЕЗНЯ 1867 РОКУ.
Він провокує Францію, і та 19 липня 1870-го оголошує війну Пруссії. У канцлера через його манію все контролювати розгорається конфлікт з армійським начальством. "Бісмарк злиться, бо зволікання військових руйнують його політичні плани. Король втомився від суперечок і хоче відпочити хоч день. Але боїться гніву Бісмарка", – пише дружині генерал-лейтенант Альбрехт фон Штош. Король мирить сторони і просить генералітет враховувати думку Бісмарка.
Пруссія перемагає, 13 вересня її війська беруть в облогу Париж. У листопаді Бісмарк домагається, що до Північнонімецького союзу пристають і південні князівства, які довго противилися об'єднанню, – Баден, Вюртемберґ, Баварія і Саксонія. Франція капітулює. "Граф Бісмарк поводиться на переговорах жахливо безцеремонно і навмисно грубіянить. Своєю безтактністю він шокував паризького Ротшильда, який намагався говорити з ним французькою мовою", – пише англійський The Economist. Франція втрачає Ельзас та Лотарингію і зобов'язується сплатити величезні репарації.
Доки йшли переговори, усі вищі військові й політичні чини Пруссії та інших німецьких держав перебували у Франції. Зволікати не можна, вважає Бісмарк. І 18 січня 1871-го в Дзеркальній залі Версальського палацу під Парижем проголошується єдина Німецька імперія. Прусський король Вільгельм із династії Гогенцоллернів стає кайзером – імператором. А Бісмарк отримує посаду рейхсканцлера, титул князя і маєток Фрідріхсру на півночі країни. Йому шлють сотні вітальних листів і подарунків. Пивовар Йоганн Віхман із міста Штральзунда дарує бочку соленої риби. Просить дозволу назвати її "оселедцем Бісмарка". Рейхсканцлер не має нічого проти
Що Бісмарк казав про Росію й США
Ніколи не вірте росіянам – росіяни не вірять навіть самі собі.
Ніколи нічого не задумуйте проти Росії, бо на кожну вашу хитрість Росія відповість непередбачуваною дурістю.
Росія небезпечна через мізерність своїх потреб.
Бог особливо прихильний до дурнів, п'яниць і Сполучених Штатів Америки.
За три роки скинув 20 кілограмів
1877 року помирає улюблений пес рейхсканцлера Отто фон Бісмарка – німецький дог Султан. "Він безперестанку говорив про померлого собаку, картав себе за те, що вдарив його незадовго до смерті. Він катував себе думками про те, що пес, можливо, через це і помер. Він звинувачував себе за жорстоке і грубе поводження з усіма, хто вступає з ним у контакт, каявся і тужив за твариною", – нотує у щоденнику помічник рейхсканцлера Крістоф Тідеман.
Бісмарк забороняє синові Герберту одружитися з графинею Елізабет фон Каролат-Бейден. Хоча вона заради нього розлучилася з попереднім чоловіком. Погрожує інфарктом, самогубством, хоче звільнити сина з державної служби та позбавити спадку. Причина – жінка на 10 років старша, до того ж ревна католичка, а Бісмарки – протестанти. Рейхсканцлер у той час проводить політику Kulturkampf – боротьби проти католицької церкви та її політичного крила партії "Центр".
Його мучать напади головного болю, іпохондрія, подагра, ревматизм, геморой, запалення вен, порушення травлення. 1878 року Бісмарк важить 122 кг при зрості 193 см. Любить добре попоїсти. Стандартний перелік страв родини на день: устриці, ікра, суп з оленини, сморчки, копчена грудка гуски, кабан в камберлендському соусі, оленина, яблучні оладки, сир, хліб, марципани, шоколад, яблука. Тідеман згадує перебування в маєтку рейхсканцлера: "Князь скаржився на поганий апетит. Знімаю капелюха. Хотів би я бачити його з хорошим апетитом. Він просив добавку до кожної страви і поскаржився на неповагу, коли княгиня енергійно запротестувала проти того, щоб подавали заливне з кабанячої голови. Він постійно попиває вино, але не забуває й про пиво з великого срібного кухля". Лікар прописує Бісмаркові дієту: яйця, чай або молоко на сніданок, трохи риби й печені – опівдні, кухоль молока о 16.00 і стільки ж увечері. Радить їсти мало, але часто. За три роки Бісмарк скидає 20 кг.
Над Дніпром може постати Київське королівство
"Старий німецький канцлер Бісмарк через своїх услужливих публіцистів дав зрозуміти, що сильна Німеччина не мала б нічого проти, якби над Дніпром постало якесь самостійне Київське королівство, – пише Іван Франко у публіцистичній збірці "Молода Україна" 1910 року. – Хоч яким фантастичним, навіть дитячим може сьогодні видатися цей проект, та все-таки не треба забувати, що він був інспірований Бісмарком. А значить, можна було здогадуватися за ним якогось реальнішого плану".
Франко має на увазі статтю філософа Едварда Гартманна "Росія в Європі" у січневому 1888 року номері берлінського журналу Gegenwart – "Сучасність". Автор робить чіткий поділ між Великоросією, яка є спадкоємницею Золотої Орди, та загарбаними нею народами Східної Європи, зокрема українцями. Останні, на думку Гартманна, належать до західної цивілізації та за рівнем культурно-господарського розвитку значно перевищують росіян. Тому пропонує утворити на їхніх землях так зване Київське королівство або Дніпровську державу. Її географічний кордон має проходити по лінії Вітебськ–Дніпро–Курськ–Саратов–Волга–Астрахань.
6 
35413
Коментарі