"Комуністи з першого разу не проголосували за тризуб"

10

Фото: фото: Тарас ПОДОЛЯН

"Затвердити тризуб як малий герб України, вважаючи його головним елементом великого герба України", - ухвалила Верховна Рада 19 лютого 1992-го. Що відбувалося тоді за лаштунками, розповідає голова Українського геральдичного товариства Андрій Ґречило, 48 років

Тризуб із монет князя Володимира Великого і той, що на українському гербі, не зовсім однакові. Чому?

- Бо це знаки з однаковою графічною основою, але різним значенням. Тризуб Володимира Великого - князівський символ, іще догеральдичний. Це просто позначка князя, така собі тамга, мітка. У кожного з князів такий знак був іншим. Зрештою, одного й того ж знака у князя могло бути кілька різновидів. А Тризуб у щиті - це вже державний герб, який мусить мати усталене зображення й відповідати графічному та кольоровому еталону.

Тризуб став гербом 25 лютого 1918-го, коли Мала Рада його офіційно затвердила державним символом Української Народної Республіки.  Зупинилися тоді на цьому знакові, ймовірно, тому, що саме за князювання Володимира Великого Київська Русь досягла найбільшої могутності. До її складу входили всі пізніші українські землі. Отже, Тризуб як герб мав символізувати ідею соборності - об'єднання всіх етнічних українських територій в одну державу. "Се оздоба питоменна, не запозичена, зв'язана з нашою тисячолітньою державною політичною і культурною історією", - зазначав про Тризуб голова Центральної Ради Михайло Грушевський.

Незалежність України Верховна Рада проголосила у серпні 1991 року, а герб держави затвердила у лютому 1992-го. Чому так довго все тривало?

- Узагалі-то все почалося ще до проголошення незалежності. 8 червня 1991 року в Києві відбулася практично-наукова конференція "Iсторичні традиції української символіки". Вона ухвалила рекомендувати Верховній Раді Української РСР затвердити державним прапором національний синьо-жовтий та оголосити конкурс на проект державного герба, обов'язковим елементом якого має бути національний символ - Тризуб. Через два тижні - 24 червня - президія Верховної Ради УРСР постановила оголосити такий конкурс - відкритий - і затвердила положення про його проведення. Він тривав від 1 липня до 1 жовтня 1991-го. Надійшли близько 200 робіт. 90 відсотків із них містили зображення Тризуба. Хоч були й фантастичні речі. Наприклад, на одному щиті автор втулив і серп із молотом, і Тризуб. Був той-таки герб УРСР, але замість серпа і молота - Тризуб. Були й дитячі малюнки. Нині всі ці проекти зберігаються в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління. Я ще тоді просив і наполягав - зробіть із цього каталог, це ж потрібно для історії. Марно. Усе, що міг із проектів, я сфотографував своїм іще совєтським "Зенітом".

Офіційно завершений конкурс не був, жодних премій авторам відзначених робіт не виплатили

Свій проект герба України я подавав разом з художником Іваном Турецьким. Ми виступали за те, щоб відновити герб УНР, але геральдизувати його. Бо тодішній малюнок герба, який у березні 1918-го створив Василь Кричевський, мав лише графічне виконання, був чорно-білий, без щита. Ми подали проекти великого та малого герба. На малому - в синьому полі щита був золотий Тризуб у такому ж оливковому вінку, як у Кричевського. На великому малий герб підтримували щитотримачі - воїн часів Київської Руси та козак з мушкетом із герба Гетьманщини. Вони стояли на гілках калини, перевитої синьо-жовтою стрічкою. Цей наш проект і став переможцем конкурсу. Історик Ярослав Дашкевич, який був одним із членів журі й експертної комісії, повідомив про підбиття підсумків конкурсу у львівській газеті "Ратуша" за 9-10 жовтня. Журі відібрало ще п'ять-шість кращих робіт. Та офіційно завершений конкурс не був, жодних премій авторам відзначених робіт не виплатили.

Але ж не той проект, що переміг у конкурсі, врешті-решті затвердила Верховна Рада гербом України.

- Комісія Верховної Ради з питань культури та духовного відродження зібралася на засідання у грудні 1991-го. Викликали нас зі Львова, кажуть: "Ось вам тиждень, малюйте герб". Зійшлися на тому, щоб великого герба не робити, бо тодішня комуністична більшість у Верховній Раді - "група 239" - ніколи за такий не проголосує. Має бути просто щит і Тризуб на ньому.

Очолював комісію академік Ігор Юхновський. У нас із ним виникла сутичка. Я пояснював: основна ідея герба - тяглість державності, яку в нас було перервано. У країнах Балтії - наприклад, Естонії або Латвії - просто повернули попередню, дорадянську, символіку. У нас же був офіційно ухвалений герб УНР, виконаний Василем Кричевським 1918 року. Юхновський дуже різко: "Жодного слова про 1918 рік!" Очевидно, згадками про традиції УНР він не хотів зайвий раз дратувати "групу 239". Почав вимагати викинути оливковий вінок довкола Тризуба. Мотивував: "Оливка в Україні не росте!" Я довго впирався, бо ж у Криму таки росте. Тим більше, кажу, вона символізує ваш мирний статус, українське мирне налаштування - весь цей маразм вашої нинішньої політики. Але в комісії стали наполягати. Довелося оливковий вінок викинути.

Та форму Тризуба, яку розробив Василь Кричевський 1918-го, - мінімалізм, дотримання всіх пропорцій - мені все ж вдалося відстояти. Щоправда, без графічної облямівки - вона функціонально незручна. Кінцевий варіант проекту герба України ми  створили протягом 14-20 грудня 1991-го. Авторська група - я, Іван Турецький та київський художник Олексій Кохан, який також брав участь у конкурсі й долучився до нас,.

П'ятикутний щит, на який помістили Тризуб, нібито обрали на догоду комуністам.

- Тоді розстріляйте мене, бо це якраз моїх рук робота. Нісенітниця це все - жодного догоджання не було. Я зробив десять різних варіантів щита. Навіть не вмальовував туди тризуба. Усе це вручну робили - олівцями, рейсфедерами, циркулями, тушшю, гуашшю, фарбами. Тоді ще не мали ані комп'ютерів, ані сканерів. Сашко Кириченко, який був старшим консультантом і секретарем комісії, з-під рук хапав у нас усі ескізи і складав у папки. Прийшла Лариса Скорик, яка тоді входила в парламенті до "Народної ради" - демократичної меншості, ще декілька депутатів. Кажу їм: "Виберіть щит, який вам до вподоби, і на тому зупинимося". Лариса Павлівна показує: "Оцей хороший, п'ятисторонній". Інші члени комісії не заперечили. "На цьому і зробимо", - кажу.

Лариса Скорик показує: "Оцей хороший, п'ятисторонній". Інші члени комісії не заперечили

Єдине, що я вимагав - зробити повне графічне креслення герба. Бо це ж державний символ - щоб ніхто потім не ляпав як йому заманеться. Я сидів і виконував технічне креслення, а Іван Турецький та Олексій Кохан малювали герб. Комісія тоді була в будівлі нинішнього ЦВК на бульварі Лесі Українки - там ми й працювали. Добре, що Турецький прихопив фарби й інструменти зі Львова. Але малювати на чому? Скорик побігла до своєї майстерні, принесла планшет, ватман.

І креслення, і малюнок передали далі. Проект подивився президент Леонід Кравчук. І дав цілковиту згоду. Але тепер державний герб мала затвердити Верховна Рада. З національним синьо-жовтим прапором справа пішла простіше. Ще 18 вересня 1991-го його дозволили використовувати для протокольних заходів. Це вже був важливий крок до офіційного ухвалення. А 28 січня 1992 року 253 голосами парламент затвердив синьо-жовтий прапор державним. От із гербом були проблеми. Хоч у той час вже затвердили державною історичну символіку у країнах Балтії, Кавказу, в Молдові й Білорусі.

Розробили текст постанови "Про Державний герб України", яку мала затвердити проста парламентська більшість  - 226 голосів. І перенесли на окремий розгляд - на 19 лютого 1992-го. І тут зненацька серед депутатів із недавньої компартійної номенклатури виринуло купа "знавців" історії та культури українського народу. На трибуну полізли всілякі "товариші" - кричали про "поліцаїв", "бандерівців" і ще там когось.

Коли врешті-решт затвердження проекту герба винесли на голосування, комуністи його завалили."Народна рада" почала погрожувати, що вийде з парламенту і будуть нові вибори. Це комуністів налякало. А ще Кравчук схитрував. Каже, давайте ухвалимо це за малий герб, - бо ж потрібно дітям давати паспорти, випускати бланки, ставити печатки. А потім затвердимо великий герб, і там намалюємо, що хочете. І частина комуністів підтримала при повторному голосуванні. Разом - 231 депутат. Тризуб - символ соборної України, спадкоємниці Київської Русі - офіційно став державним гербом.

Тоді й розпочалася "одіссея" з великим гербом України?

- Насправді про великий герб відтоді ніхто не заїкався аж до кінця червня 1996-го, коли ухвалювали Конституцію. Я вважав уже, що великий герб Україні зовсім непотрібний, бо цивілізовано й фахово вирішити це питання в нас ніхто не намагався. Зрештою, більшість немонархічних держав світу обходяться одним гербом, як-от Німеччина, Росія, Польща, Швейцарія, Фінляндія. Конституційна комісія врахувала пропозицію Українського геральдичного товариства про недоцільність встановлення двох гербів - малого та великого. У кінцевому проекті Конституції фігурував лише один - "Державний Герб".

Під час прийняття конституції в ніч на 28 червня 1996 року питання про державні символи, а також про державну мову та статус Криму викликали найбільше дискусій і протистояння. Почали лунати заклики до проведення референдуму про символіку. Щоб досягнути компромісу, погоджувальна комісія знов повернула формулювання про малий і великий герби. Але ж проекту останнього ніхто не готував. Дзвонять мені з комісії і кажуть, що "ліві" впираються й потрібно вислати проект великого герба. "Я ж, - кажу, - за годину його не намалюю! Це треба якісно зробити. Бо ви здуру ще щось затвердите незрозуміле". Наприклад, під час обговорення питання про великий герб України один депутат висловився: "Хай попрацюють наші, будем казати, художники. Вони створять і потім отут у нас в залі зроблять виставку. І ми приймемо - кому що подобається, і будемо голосувати рейтингом".

Добре, що Турецький прихопив фарби й інструменти зі Львова. Але малювати на чому?

Записали, що до складу великого герба входить малий. А елементом великого має бути герб Гетьманщини - козак із мушкетом. Вписавши цього козака, комісія трохи схитрувала. Депутат-комуніст Чародєєв кричав з місця, щоб у гербі був відображений радянський період. А Михайло Сирота, який доповідав, каже, що в козака будуть червоні шаровари. Усіх уже це все дістало, сиділи вночі, а Кучма погрожував, що розжене Верховну Раду, якщо не ухвалять Конституції. Унаслідок того поспіху і компромісу її 20-а стаття з погляду геральдики викладена неправильно. Неграмотним є вже сам опис Малого державного Герба: "Знак Княжої Держави Володимира Великого". Має бути: "золотий Знак Княжої Держави Володимира Великого у синьому полі п'ятистороннього щита з тонкою золотою облямівкою".

Як ставитеся до розрекламованого проекту великого герба із левом і козаком, які тримають щит із Тризубом?

- Тут проблема зовсім не у щитотримачах - із цим можливі варіанти. Може бути географічний підхід: Галичину символізує лев, Наддніпрянщину - козак із самопалом. Український геральдист Микола Битинський 1939-го в діаспорі створив свій варіант великого герба. На ньому щит із Тризубом тримають київський архангел Михаїл, як уособлення Наддніпрянщини, і лев - як символ Галичини. Та може бути й історичний підхід щодо щитотримачів - давньоруський воїн і козак з мушкетом, наприклад.

Основна проблема з великим гербом - те, як Міністерство культури протягом 1996-2009 років проводило конкурси на нього: із порушеннями та змінами встановлених умов у ході самих змагань, келейністю, "підкилимною боротьбою", браком належного висвітлення в пресі та традиційною безвідповідальністю чиновників. Зрештою, не всі "будемо казати, художники" мають поняття про геральдику. А ще менше поняття в цій галузі мають депутати Верховної Ради.

Для створення великого герба України потрібна політична воля та фаховий підхід. Фахово цю проблему можна розв'язати протягом двох тижнів: обговорити зі спеціалістами, узгодити концепцію, зробити графічні та кольорові проекти. А от волі й бажання для реалізації цього в наших чиновників немає протягом останніх двох десятків років. Попервах я пропонував, щоб міністерство опублікувало конкурсні роботи. Відповіли, що це недоцільно. Кажу: "Це ж копійки коштує, зробіть альбом". - "А нащо це треба? Опублікують, а тоді люди скажуть, що хтось мав кращий проект".

Схвалений проект, крім деяких дрібних помилок, має ще значний геральдичний і політичний недолік - так звану "корону гідності" над щитом, що нібито апелює до періоду князя Володимира. Але що ж там насправді Володимир Великий на голові носив, ніхто не знає. Зупинилися на вінці, у якому він зображений на гривні. Та чи потрібна ця корона? Україна ж усе-таки не монархія, хто б там які вертолітні майданчики не будував.

Зараз справа з великим гербом заглухла?

- Торік Віктор Янукович збирав попередніх президентів. І Віктор Ющенко не зробив нічого мудрішого, як побажав йому отримати великий герб до 20-річчя незалежності. На щастя, ця ідея так і повисла в повітрі. Бо зараз така ситуація, що махне рукою депутат Чечетов - і Верховна Рада затвердить у гербі що завгодно, хоч Чебурашку з крокодилом Геною. А скасувати це потім буде важко. Зараз інтерес до великого герба впав. Може, це й на краще. Усі ці скандали навколо великого герба лише вкотре переконують, що він Україні не потрібен. Оптимальний варіант: внести зміни до чинного законодавства й зафіксувати там один Державний Герб України - затверджений 20 років тому, - знявши з нього ярлик "малий".

×