"Машини старі, вуголь дає ся в найгіршім ґатунку..." - такі проблеми хвилювали галицьких залізничників 100 років тому. Їхня газета "Зелізничник" - видавали соціал-демократи - почала виходити в Чернівцях 1 лютого 1910-го. Через півтора місяця редакція перемістилася до Львова.

Лист із Галича інформував: "Вискочив із шин службовий віз (тобто, зійшов із рейок вагон. - "Країна"), наслідком чого цуґфірер Мамчур згинув на місци, а маніпулянт Вольф і кондуктор Малєрос були тяжко поранені. Власти хотять вину звалити на машиніста і кажуть, що причиною випадку була заскора їзда на зворотницях. Однак се очевидна неправда, бо поїзд в'їхав на станцію в нормальнім темпі. Дійсною причиною було се, що віз був старий і взагалі вже не надавав ся до уживання".

Часто критикували керівників станцій на периферії. Ось кореспонденція з Тересина неподалік нинішнього райцентру Борщів на Тернопільщині: "Начальник тутешньої стації є, мабуть, тої думки, що зелізничні робітники є на се, щоби йому служили, були його парубками. Коли приймає робітника, то не питає ся, чи він має понятє про зелізничну роботу, але розпитує, чи вміє чистити коні. Нічо дивного, що ті бідаки мусять цілими днями чистити стайні. А за те ще той зелізничний економ відважує ся бити робітників, коли вони не можуть виповнювати подвійних обов'язків". А ось з села Коршів, нині Коломийського р-ну на Івано-Франківщині: "Дня 12 марта покинув Турейчук службовий постерунок і від 8.30 до 11 вночи сидів в коршмі".

А начальник станції "Тернопіль" Войтович із якогось дива на чоловічій вбиральні повісив табличку "Для пань". Газета кепкує: "Можеби пан Войтович поставив портієра, який інформував би публику, що локаль змінено, а лишень фірма остала ся?".

За чотири роки існування "Зелізничник" не назбирав і трьох сотень передплатників. У травні 1914-го через брак фінансів припинив існування.

×