Україна та Білорусь були співзасновницями Організації Об'єднаних Націй
"Із сердечним привітанням шлю побажання успіху на посту, ввіреному Вам Верховною Радою УРСР. Впевнений, що Ваше призначення буде могутнім заохоченням старої дружби між чехами й українцями. Її вже давно розвивали наші кращі патріоти Коллар, Шафарик, Гавлічек, Ваш великий Шевченко та Іван Франко. Переконаний, що Ваша діяльність буде на користь співробітництву України, Чехословаччини й Польщі", – пише 11 лютого 1944 року посол Чехословаччини у СРСР Зденек Фірлінгер українському письменнику Олександрові Корнійчуку. Того призначили керівником ще не створеного Міністерства закордонних справ Української Радянської Соціалістичної Республіки.
Триває Друга світова. СРСР, Велика Британія і США впевнені у перемозі над Німеччиною. На конференції в Тегерані президент США Франклін Рузвельт, британський прем'єр-міністр Вінстон Черчилль і голова Ради народних комісарів СРСР Йосип Сталін беруться облаштовувати повоєнний світ. Обговорюють створення міжнародної організації, яка займатиметься збереженням миру та важливими питаннями планети.
Кремль хоче мати в новій організації додаткові голоси за рахунок представництва 16 союзних республік. Для цього вперше за роки війни збирають пленум ЦК ВКП(б) і проводять сесію Верховної Ради СРСР. Розглядають пропозиції уряду "Про розширення прав союзних республік у галузі оборони та зовнішніх зносин". Вносять зміни до Конституції.
– Це зумовлено політичним, економічним і культурним зростанням союзних республік, їхньою потребою в установленні стосунків з іноземними державами, що розширить міжнародні зв'язки та зміцнить співробітництво Союзу зі світом. Це буде нова перемога ленінсько-сталінської політики, – виступає перед депутатами нарком закордонних справ В'ячеслав Молотов.
У Конституції УРСР з'являється стаття, що дає країні змогу встановлювати відносини з іноземними державами, обмінюватися дипломатичними представниками. Цю зміну афішують перед американцями і британцями.
"Дивно, що оборона й закордонні справи обрані для проведення децентралізації, – пише у Вашингтон посол США у Москві Вільям Аверелл Гарріман. – Завдяки цим двом сферам центр зберігає владу. Якщо й буде створено союзно-республіканський наркомат – ним усе одно керуватиме центральний комісаріат у Москві".
"Український народ схвалює державні перетворення, вбачаючи в них крок уперед у розв'язанні національного питання, новий ступінь у розвитку і зміцненні своєї державності", – зауважує 15 лютого 1944 року газета "Радянська Україна".
38-річний Олександр Корнійчук пише п'єси на замовлення Компартії та встигає попрацювати заступником В'ячеслава Молотова у справах слов'янських країн. 1944-го береться формувати апарат міністерства – Народного комісаріату закордонних справ УРСР.
"З московської точки зору, він ідеальний народний комісар. Бо будь-який росіянин є більшим українцем, ніж він", – казав про нього режисер Олександр Довженко.
Корнійчук пропонує створити чотири відділи для налагодження зв'язків із Польщею, Чехословаччиною, Румунією, Туреччиною, Грецією, Югославією, Німеччиною, Великою Британією і США. При міністерстві планує відкрити бібліотеку, архів, друкарню, бухгалтерію, школу для вив-
чення іноземних мов. Побудувати швейну майстерню, гараж та їдальню.
Кремлю не подобається така активність. Коли британські дипломати цікавляться в Молотова, чи справді Київ самостійно вестиме зовнішню політику, той заперечує.
Тим часом Олександр Корнійчук запускає кілька відділів. У липні 1944-го їде в Одесу на переговори з представниками США та Великої Британії про встановлення консульських зв'язків. Коли повертається до Києва, дізнається про звільнення нібито через незнання іноземних мов.
У Європі говорять про інші причини. Дружина Корнійчука письменниця Ванда Василевська очолює Спілку польських патріотів і претендує на посаду заступниці голови уряду Польщі. Могло скластися, що за столом міждержавних переговорів сиділи б чоловік і дружина.
"У розмовах часто сходив з офіціального тону на товариський. У його натурі була якась рисочка джентльменства, – пише український історик Дмитро Дорошенко у "Споминах про недавнє минуле" про Дмитра Мануїльського, якого ставлять замість Олександра Корнійчука. – Йому не чужі були вчинки благородної вдачі й гуманного характеру. Як це погодити з його діяльністю як більшовицького ватажка, що коштувала стільки крови, сліз і всякого горя, – хай розгадують психологи".
Новому наркому 60. Брав участь у більшовицькому перевороті в Петрограді 1917-го та представляв більшовиків у переговорах з Українською державою наступного року. Потім працював у Комуністичному інтернаціоналі. Він заперечує можливість встановлення прямих відносин України з іншими державами. Згоден співпрацювати з ними через всесоюзний наркомат. Змушує працівників вивчати всесвітню історію, історію зовнішніх відносин, політику, географію та іноземні мови. Сам володіє трьома – англійською, французькою, польською. Ініціює відкриття факультету міжнародних відносин у Київському університеті імені Тараса Шевченка.
Зосереджується на збиранні інформації про політичних емігрантів та іноземців в УРСР. Фіксує злочини нацистів в Україні, людські й матеріальні втрати. Цим хоче підкреслити внесок України у розгром нацизму на майбутній мирній конференції.
"Під час обговорення складу організації необхідно заявити, що до числа первинних учасників мають бути віднесені всі радянські республіки. Однак не наполягати, щоб це питання було остаточно вирішене на цій стадії переговорів", – йдеться в інструкції політбюро для радянської делегації, яка їде до Вашингтона на переговори про створення міжнародної організації безпеки.
У серпні 1944-го представники СРСР, США і Великої Британії зустрічаються в Думбартон-Оксі, передмісті Вашингтона. Представляють проєкт Організації Об'єднаних Націй. Її засновниками мають стати держави, які підписали Декларацію Об'єднаних Націй 1 січня 1942-го. Радянський посол у США Андрій Громико вимагає включити до їх складу 16 радянських республік. Обґрунтовує це розширенням їхніх повноважень і змінами конституцій. Президент США Франклін Рузвельт виступає проти і пише про це Йосипу Сталіну.
"Україна і Білорусія за кількістю населення і політичним значенням перевершують деякі держави, які ми зараховуємо до співзасновників міжнародної організації", – відповідає Сталін.
Остаточно домовитися планують на зустрічі в Ялті. Рузвельт сподівається на підтримку Великої Британії.
– Якщо Сталін знову висуне прохання про членство всіх 16 республік, – каже групі сенаторів перед вильотом до Криму, – я добиватимусь членства всіх 48 американських штатів.
"Велика трійка" – Рузвельт, Черчилль і Сталін сідають за стіл переговорів у Лівадійському палаці в Ялті 4 лютого 1945-го. Радянська делегація порушує питання про прийняття республік до складу ООН. Але не всіх, а кількох.
Рузвельт проти, але на бік СРСР стає Черчилль. Упевнений, що після цього зможе добитися права голосу в ООН для британських домініонів.
– Пропозиція, яку висунули представники Радянського Союзу, суттєво відрізняється від попередньої. Ми досягли значного прогресу на шляху загальної згоди, – обґрунтовує свою позицію британський прем'єр.
Рузвельт пропонує відкласти питання до наступної зустрічі. Але Черчилль і Сталін не погоджуються.
"Ми матимемо чотири, п'ять або шість членів, враховуючи Індію. Якщо в Росії буде лише один голос, це несправедливо, – пояснює британським політикам Вінстон Черчилль. – З огляду на інші важливі поступки я хотів зробити дружній жест у бік Росії. Якщо вони матимуть двох членів організації на додачу до їхнього головного, це не так багато. Зрештою наша спільна позиція буде сильною".
На Рузвельта тиснуть деякі американські політики, але він нічого не може вдіяти. Сподівається, що ключові питання вирішуватимуть на Раді Безпеки ООН. Там кожна країна матиме один голос.
У підсумковому протоколі Ялтинської конференції зазначають: "Делегати Сполученого Королівства і Сполучених Штатів Америки підтримають пропозицію про допущення до первинного членства двох Радянських Республік – України й Білорусі".
"Українська Радянська Соціалістична Республіка з населенням понад 40 мільйонів осіб є однією з найбільших європейських держав. Протягом останніх 30 років була об'єктом численних іноземних вторгнень. Український народ зазнав незліченних злиднів. Тому перебуває в числі держав, найзацікавленіших в охороні своєї безпеки від нападів агресорів. Усьому світові відомий внесок, який зробив український народ у справу розгрому спільного ворога Об'єднаних Націй", – йдеться у зверненні українського уряду до делегатів установчої конференції ООН у Сан-Франциско 26 квітня 1945 року.
Наступного дня ухвалюють рішення про включення Української РСР та Білоруської РСР до країн – співзасновниць ООН. Надсилають їм офіційні запрошення.
Делегацію з Києва очолює Дмитро Мануїльський. До неї входять біохімік Олександр Палладін, заступник наркома іноземних справ Іван Сенін, геолог Володимир Бондарчук, ґрунтознавець Петро Погребняк, директор Інституту історії України АН УРСР Микола Петровський. Беруть участь у розробці статуту ООН. Його одноголосно ухвалюють представники 50 країн. Українська діаспора закликає не визнавати делегації УРСР, але безуспішно.
У Києві збирають президію Верховної Ради УРСР і 22 серпня 1945-го ратифікують статут ООН. Це ж роблять по інших країнах. Чинності документ набуває 24 жовтня. Перше засідання проводять за два місяці в Лондоні. Дмитро Мануїльський стає першим представником України. Делегація підписує мирні договори з Румунією, Болгарією, Угорщиною, Фінляндією та Італією.
20 постійних делегатів в ООН представляли Україну від 1945-го. Найдовше працював дипломат Юрій Сергеєв – протягом 2007–2015-х. Геннадій Удовенко очолював сесію Генеральної асамблеї ООН 1997 року. Двічі виконував обов'язки Володимир Єльченко – у 1997–2001-х і 2015–2019 роках
7 генеральних секретарів ООН відвідували Україну. 1956-го в Борисполі приземлився літак із Дагом Гаммаршельдом. Через вісім років у Києві побував У Тан. Він щойно очолив організацію й узявся вирішувати Карибську кризу, викликану розміщенням на Кубі радянських військових частин. Для цього відвідав СРСР. 1981-го Курт Вальдгайм навідався до Києво-Печерської лаври і поклав квіти до пам'ятника Тарасові Шевченку. Генеральний секретар ООН Хав'єр Перес де Куельяр побував у музеї історії Великої Вітчизняної війни і зробив запис у книзі почесних відвідувачів 1987 року. Після проголошення незалежності України ООН відкрила своє представництво і до Києва прибув Бутрос-Бутрос Галі. Порушив питання активізації участі України в міжнародних миротворчих операціях. 2002-го генсек Кофі Аннан виступив на засіданні урядового комітету з боротьби зі СНІДом, закликав народ України "вголос говорити про СНІД зрозумілими словами". Пан гі Мун узяв участь у відкритті інсталяції "Україна. Війна" у рамках акції "Маки пам'яті" 2015 року. Підтримав територіальну цілісність країни. Його наступник Антоніу Гутерреш 2017-го сказав, що має глибокі зв'язки з українським народом і солідарний із ним у час великих випробувань"
3 
35413
Коментарі