77 нацистських діячів убили 30 червня 1934 року за наказом рейхсканцлера Німеччини Адольфа Гітлера. Подія ввійшла в історію як "Ніч довгих ножів". 61 розстріляли, 13 загинули, коли чинили спротив арешту, а троє наклали на себе руки. Такі цифри оприлюднив Гітлер у Рейхстазі 13 липня. Під час Нюрнберзького трибуналу 1946-го викрили іншу статистику – за кілька днів загинули 1076 осіб. Це підвело риску в конфлікті між Адольфом Гітлером та лідером штурмовиків нацистської партії Ернстом Ремом.
Обидва були фронтовиками Першої світової. Разом створювали Націонал-соціалістичну робітничу партію. Гітлер опікувався ідеологією, а Рем зібрав із безробітних ветеранів бойове крило – штурмові загони, скорочено СА. Коли на початку 1933-го Гітлер став канцлером, чисельність СА збільшилася вп'ятеро – до трьох мільйонів. Штурмовики, вишколені як військові, утворили п'ять армій. Рем озброював їх гвинтівками та кулеметами. За це отримав прізвисько Кулеметний Король.
У Гітлера виникли підозри щодо лояльності Рема – той не любив показувати надмірну прихильність до напарника на людях. Остаточно двоє фюрерів розсварилися через проект військової реформи. Керівник СА запропонував перетворити штурмові загони на нову революційну армію. Гітлер розцінив це як виклик.
Навесні 1934-го гестапо – таємна державна поліція – сфабрикувало свідчення проти Рема. "Докази" вказували на хабар від уряду Франції у 12 млн німецьких марок – $65,3 млн на нинішні гроші. За цю суму Ернст Рем нібито обіцяв очолити змовників проти Гітлера.
"Ніч довгих ножів" розпочалася о 4.30. По телефону офіцерам передали код "Колібрі". Членів СА розстрілювали, іноді – посеред вулиць. До списку смертників потрапили і давні політичні супротивники Гітлера. Баварського чиновника Ґустава Ріттера зарубали окопними лопатками. Музичного критика Вільгельма Шміта розстріляли випадково, сплутавши з політиком Людвігом Шмідтом.
Ернста Рема добу тримали у в'язниці. Видали пістолет з однією кулею і виділили 10 хв. для почесного самогубства.
– Якщо я повинен загинути, нехай Гітлер уб'є мене власноруч, – відповів той.
Офіцер мовчки дочекався, коли сплине час, і застрелив Кулеметного Короля.
Міністерство пропаганди вітало фюрера з успішним придушенням політичного заколоту. СА поступово втратила свій вплив. Її місце зайняли "Охоронні загони" – СС, особисто віддана Гітлеру гвардія.
Жеводанський звір загриз 119 селян
– Не випускайте з рук палиці з ножем. Моліться Богу, щоб звір не напав на вас. Але якщо все ж нападе, захищайтеся, не чекайте покірно смерті, – 250 років тому радив батько молодому пастухові Жаку Дені у провінції Жеводан на півдні Франції.
Селяни цієї околиці жили в страху. На людей регулярно нападав таємничий звір: схожий на вовка, проте завбільшки з корову, мав довгу морду, з якої стирчали велетенські ікла, й руду шерсть із чорною смугою на спині.
Першою жертвою стала 14-річна Жанна Буле. 30 червня 1764-го вона не повернулася додому. За кілька днів розірване тіло дівчини знайшли на узліссі – без печінки, серця і кишок. Протягом трьох років таємничий хижак загриз і зжер 119 селян, переважно дітей та жінок.
Феодали забороняли селянам мати вогнепальну зброю, тож ті захищалися саморобними списами: на кінці дерев'яної палиці кріпили кухонний ніж або тесак. Військовий губернатор надіслав до Жеводану загін із 56 драгунів. Ті перебили в околицях понад сотню вовків, проте звіра не вистежили. Він не реагував і на пастки, що в лісі розставили селяни.
Король Людовік XV призначив винагороду 9400 ліврів – приблизно $152 тис. на нинішні гроші – тому, хто вб'є хижака. У Жеводан прибули титуловані мисливці. Франсуа-Антуан де Ботерн підстрелив звіра. Це був велетенський вовк: заввишки 80 см у холці, 1,7 м у довжину, важив 60 кг. У його шлунку знайшли клапті червоної тканини – доказ людоїдства. Опудало звіра привезли до королівського двору. Людовік виплатив обіцяні гроші.
Проте напади тривали. За полювання взялися місцеві мисливці. В одній з облав брали участь понад 700 осіб. Звіра підстрелив землевласник Жан Шастель. Тварина напала на нього під час молитви в лісі. Перший постріл освяченою срібною кулею поклав чудовисько на землю. То був великий рудий вовк, трохи менший за вбитого Ботерном.
Труп кілька тижнів возили навколишніми селами, аби заспокоїти жеводанців – нападів більше не буде. Монарх відмовився повторно давати винагороду. Але вдячні селяни зібрали для Шастеля 72 ліври – $1160 на теперішні гроші.
4 липня 1631-го французький видавець Теофраст Ренодо заснував перше у світі агентство зайнятості – Bureau d'adresse. Списки вакансій публікували у паризькому тижневику La Gazette. Роботодавці шукали переважно пекарів, теслів, конюхів. В одному з перших оголошень були чотири вакансії щуроловів – цих спеціалістів бракувало найбільше.
4 липня 1892 року настало двічі в тихоокеанській острівній державі Самоа, що тоді перебувала під протекторатом Німеччини, Великої Британії та США. Король Маліетоа Лаупепа (на фото) постановив перейти цього дня на інший часовий пояс, що відрізнявся від попереднього на 24 год. Хотіли мати однаковий із США календар. Таким чином планували полегшити торговельні зв'язки між державами.
4 липня 1946-го Кеніґсберґ у Східній Пруссії перейменували на Калінінград. За рік до того розташоване на березі Балтійського моря місто перейшло від Німеччини до СРСР. Радянський уряд постановив змінити назву населеного пункту на Балтійськ, аби приховати його німецьке минуле. Та 3 червня 1946-го помер партійний діяч Михайло Калінін. Хоч він ніколи не бував у Кеніґсберзі, місто назвали на його честь.
34 людини загинули внаслідок аварії трамвая у Дніпродзержинську Дніпропетровської області 2 липня 1996 року. Це найбільша катастрофа в історії українського електротранспорту. У трамвая №2-а відмовили гальма під час спуску на крутому схилі. Їхали 150 пасажирів. За кермом сиділа 20-річна стажерка, яка не змогла швидко зорієнтуватися. Несправна машина подолала 2 км і врізалася у невисоку бетонну стіну перед школою. Відповідальні за технічний стан трамваїв отримали умовні терміни ув'язнення, а мер міста Сергій Шершнєв пішов з посади
3 
1
Коментарі